Хмельницький Ісаак Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Хмельницький Ісаак Абрамович
Народився 1 липня 1861(1861-07-01)
Павлоград, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 1941
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater  • Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
 • Санкт-Петербурзький державний університет
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Діти Хмельницький Олександр Ісакович

Ісаак Абрамович Хмельницький  (1861, Павлоград — 1941, Махачкала) — історик революційного руху.

Життєпис та науковий доробок[ред.ред. код]

Народився 1.07.1861 (в деяких автобіографіях він вказував 1863) у Павлограді Катеринославської губернії, в родині міщан. 1881 вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Через рік перевівся до С.-Петербурзького університету, де став студентом юридичного факультету, який закінчив у 1887 із ступеням кандидата права.

Під час навчання приєднався до народницького гуртку, був заарештований за участь в демонстрації. 1887 переїхав до Одеси, де став адвокатом й членом багатьох громадських організацій — по боротьбі з голодом, по розповсюдженню позашкільної освіти, по формуванню трудових артіль, член місцевих союзів адвокатів та журналістів, одним з організаторів «Кружка політичних захисників» і «Ради адвокатів» Одеської судової палати.

1904–1910 член РСДРП та редактор (1905–1906) першої на Півдні Росії соціал-демократичної газети «Коммерческая Россия». 1907 заарештований одеською поліцією по звинуваченню в належності до революційної організації. Був висланий за межі Російської імперії на два роки (1908–1910). З поверненням із-за кордону видав низку науково-популярних і науково-методичних робіт (у виданнях: «Юридический вестник», «Судебная газета», «Вестник права», «Право», «Труды Одесского юридического общества», «Труды Одесского библиографического общества» та ін.), в яких представ як спеціаліст в області карного права і процесу.

З встановленням в Одесі радянської влади займав ключеві посади в різних комісіях та комітетах губ. рівня: завідувач судово-слідчого підвідділу, завідувач відділу юстиції, голова редакційної колегії «Вестника Губернского отдела юстиции», голова народного суду, голова секції робітників печаті, голова секції наукових робітників при союзі робітників освіти, голова юридичного товариства, голова Будинку Вчених, член комітету сприяння вченим. 1922 введений до штату ОІНО з читанням курсу «Радянське будівництво» та ОІНГ — «Основи судоустрою та трудового права». Від травня 1922 до січня 1923 декан факультету політичної освіти ОІНО.

4.08.1924 був звільнений з посади професора ОІНО, а викладацьку діяльність продовжив в ОІНГ до 1930. 1924 обраний головою підсекції по вивчанню історії революції (соціально-історичної секції ОКК при ВУАН). 1925–1930 був головою всієї соціально-історичної секції та членом редколегії ОКК при ВУАН. 1922–1924 займав посаду зав. губ. комісії по концентрації і вивченню історично-революційних матеріалів та історії партії (Істпарт). Здійснив низку заходів, спрямованих на збирання та зберігання документів з історії революцій і партійних організацій, з історії робітничого руху, селянських повстань в південному регіоні, їх вивчення, систематизацію та опрацювання, а також створення історично-революційного архіву і музею, видання збірок, проведення організаційно-пропагандистської роботи. Брав участь у підготовці святкування ювілеїв: 20-річчя революційних подій 1905 р., 100-річчя повстання декабристів, 10-річчя Жовтневої революції та ін. Влітку 1941 евакуйований до Махачкали де і помер.

Наукові публікації[ред.ред. код]

  • Судебная реформа в её деятелях. — Одесса, 1915;
  • А. Ф. Кони — государственный и общественный деятель (опыт характеристики) // Известия Одесского библиографического общества при ИНУ. — 1915. — Т. ІV. — Вып. 1;
  • Из деятельности Одесского Истпарта // ЛР.- 1924. — № 4;
  • Общественно политическая физиономия Е. Н. Щепкина // Памяти профессора Е. Н. Щепкина. — Одесса, 1927;
  • Несколько слов о С. И. Мартыновском // Кандальный звон. — 1927. — № 6;
  • Памяти ветерана революции С. И. Мартыновского // Вісник ОКК при ВУАН. Секція соціально-історична. — 1929. — Ч. 4/5;

Література[ред.ред. код]