Хмельницький Ісаак Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хмельницький Ісаак Абрамович
Народився 1 липня 1861(1861-07-01)
Павлоград, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 1941
Махачкала
Громадянство СРСР
Діяльність історик
Alma mater ХНУ і Санкт-Петербурзький державний університет
Партія КПРС
Діти Хмельницький Олександр Ісакович

Ісаак Абрамович Хмельницький  (1861, Павлоград — 1941, Махачкала) — історик революційного руху, правознавець.

Життєпис та науковий доробок[ред. | ред. код]

І. А. Хмельницький народився 1 лмпня 1861 року (в деяких автобіографіях він вказував 1863) у Павлограді Катеринославської губернії, в родині міщан. У 1881 роцы вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Через рік перевівся до С.-Петербурзького університету, де став студентом юридичного факультету, який закінчив у 1887 році із ступенем кандидата права.

Під час навчання приєднався до народницького гуртку, був заарештований за участь в демонстрації. В 1887 році переїхав до Одеси, де став адвокатом й членом багатьох громадських організацій — по боротьбі з голодом, по розповсюдженню позашкільної освіти, по формуванню трудових артіль. Був членом місцевих союзів адвокатів та журналістів, одним з організаторів «Кружка політичних захисників» і «Ради адвокатів» Одеської судової палати.

У 1904–1910 роках - член РСДРП та редактор (1905–1906) першої на Півдні Росії соціал-демократичної газети «Коммерческая Россия». У 1907 році був заарештований одеською поліцією по звинуваченню в належності до революційної організації. Був висланий за межі Російської імперії на два роки (1908–1910). З поверненням із-за кордону видав низку науково-популярних і науково-методичних робіт (у виданнях: «Юридический вестник», «Судебная газета», «Вестник права», «Право», «Труды Одесского юридического общества», «Труды Одесского библиографического общества» та ін.), в яких представ як спеціаліст в області карного права і процесу.

З встановленням в Одесі радянської влади займав ключеві посади в різних комісіях та комітетах губернського рівня: завідувач судово-слідчого підвідділу, завідувач відділу юстиції, голова редакційної колегії «Вестника Губернского отдела юстиции», голова народного суду, голова секції робітників печаті, голова секції наукових робітників при союзі робітників освіти, голова юридичного товариства, директор Будинку вчених, член комітету сприяння вченим.

Науково-педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

У 1922 році був введений до штату Одеського інституту народної освіти (ОІНО). Від травня 1922 року до січня 1923 року був деканом факультету політичної освіти ОІНО.

4 серпня 1924 року був звільнений з посади професора ОІНО, а викладацьку діяльність продовжив в Одеському інституті народного господарства до 1930 року. У 1924 році був обраний головою підсекції по вивчанню історії революції (соціально-історичної секції ОКК при ВУАН). У 1925–1930 роках був головою всієї соціально-історичної секції та членом редколегії ОКК при ВУАН. У 1922–1924 роках обіймав посаду завідувача губернської комісії по концентрації і вивченню історично-революційних матеріалів та історії партії (Істпарт). Здійснив низку заходів, спрямованих на збирання та зберігання документів з історії революцій і партійних організацій, з історії робітничого руху, селянських повстань в південному регіоні, їх вивчення, систематизацію та опрацювання, а також створення історично-революційного архіву і музею, видання збірок, проведення організаційно-пропагандистської роботи. Брав участь у підготовці святкування ювілеїв: 20-річчя революційних подій 1905 р., 100-річчя повстання декабристів, 10-річчя Жовтневої революції та ін.

Влітку 1941 року був евакуйований до Махачкали де і помер.

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • Судебная реформа в её деятелях. — Одесса, 1915;
  • А. Ф. Кони — государственный и общественный деятель (опыт характеристики) // Известия Одесского библиографического общества при ИНУ. — 1915. — Т. ІV. — Вып. 1;
  • Из деятельности Одесского Истпарта // ЛР.- 1924. — № 4;
  • Общественно политическая физиономия Е. Н. Щепкина // Памяти профессора Е. Н. Щепкина. — Одесса, 1927;
  • Несколько слов о С. И. Мартыновском // Кандальный звон. — 1927. — № 6;
  • Памяти ветерана революции С. И. Мартыновского // Вісник ОКК при ВУАН. Секція соціально-історична. — 1929. — Ч. 4/5;

Література[ред. | ред. код]