Хмельове (Маловисківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хмельове
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Маловисківський район
Рада Хмелівська сільська рада
Код КОАТУУ 3523186801
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 2687
Поштовий індекс 26225
Телефонний код +380 5258
Географічні дані
Географічні координати 48°34′07″ пн. ш. 31°23′59″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Місцева влада
Адреса ради 26225, Кіровоградська обл., Маловисківський р-н, с. Хмельове, вул. Соборна, 24
Сільський голова Майдебура Сергій Васильович
Карта
Хмельове. Карта розташування: Україна
Хмельове
Хмельове
Хмельове. Карта розташування: Кіровоградська область
Хмельове
Хмельове

Хмельове́село в Україні, в Маловисківському районі Кіровоградської області. Населення становить 2687 осіб. Орган місцевого самоврядування — Хмелівська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

В селі Хмельове Єлисаветградського повіту в другій половині XVIII століття мав свої основні маєтності генерал-аншеф Петро Абрамович Текелій. На його кошти, після отримання Текелієм однойменного ордену, тут було зведено церкву Олександра Невського.[1][2] Хмельове виникло в середині XVIII ст. У цій місцевості царський генерал П. Текелій 1767 року отримав у дарунок від Катерини II 3160 десятин. Після зруйнування Запорізької Січі йому додатково наділено 2565 десятин земельних угідь. Першим поселенцям-втікачам від гніту польських панів та запорізькій голоті - генерал надавав деякі пільги, звільняючи їх від повинностей на 3 роки. З 1797 року Хмельове відоме як містечко, де проживало 448 чоловіків і 446 жінок. Усі вони були кріпаками спочатку П. Текелія, а згодом надвірного радника Акацатова.

УНР[ред. | ред. код]

Друга Світова війна[ред. | ред. код]

31 липня 1941 року село захопили німецькі війська. Німці вбили 296 чоловік, вивезли до Німеччини 812 дівчат і хлопців. Мешканці села чинили опір німцям: саботували сільськогосподарські роботи, ховали від ворога хліб, худобу, уникали німецької каторги. 14 березня 1944 року село захопили радянські війська. У лавах Червоної Армії билися з німцями близько 300 місцевих жителів. 144 з них загинули. 286 нагороджені орденами й медалями. Землякам, що полягли на фронтах війни, споруджено меморіальний комплекс.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3001 особа, з яких 1362 чоловіки та 1639 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2687 осіб.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 97,39 %
російська 2,42 %
білоруська 0,07 %
молдовська 0,07 %
гагаузька 0,04 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народились:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петраков В. Разрушитель Запорожской Сечи — генерал родом из Сербии // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. — С. 258–259 (рос.)
  2. Матеріали з архіву Б. В. Федорова
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. Василь Бондар (Незборима нація). Визнавав лише відкриту збройну боротьбу. Процитовано 15.07.2018. 

Посилання[ред. | ред. код]