Хобзей Наталія Василівна
| Хобзей Наталія Василівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 24 травня 1964 |
| Померла |
21 серпня 2018 (54 роки) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Місце проживання | Львів |
| Країна |
 СРСР→ Україна |
| Діяльність | мовознавиця, лексикографиня |
| Alma mater | Львівський державний університет ім. І. Франка |
| Галузь | мовознавство |
| Заклад | Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України |
| Науковий ступінь | Кандидат філологічних наук |
| Відома завдяки: | дослідження з української діалектології й лексикографії |
| У шлюбі з | Хобзей Павло Кузьмович |
На́талія Ва́силівна Хобзе́й (24 травня 1964 — 21 серпня 2018, Львів) — український мовознавець (діалектолог, лексикограф, лексиколог, етнолінгвіст), кандидат філологічних наук, завідувач відділу української мови Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, співавтор фундаментальних словників-лексиконів.
До життєпису[ред. | ред. код]
Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Потім Наталя Хобзей навчалася в аспірантурі відділу історичної лексикографії — й у 1995 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Міфологічна лексика українських говорів Карпатського ареалу», над якою працювала у відділі української мови інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України під керівництвом доктора філологічних наук, професора Ярослави Закревської[2].
Працювала спочатку науковим співробітником, а потім завідувачкою відділу української мови інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України у Львові. Була дружиною заступника міністра освіти України Павла Хобзея.
Раптово померла 21 серпня 2018 року. Парастас за померлою відбувся 22 серпня у Передпоховальній каплиці Івана Хрестителя, що на вул. Пекарській, 52[3]. 23 серпня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбувся чин похорону, а поховали Наталію Хобзей у родинному гробівці на полі 76 Личаківського цвинтаря[4].
Наукова і громадська діяльність[ред. | ред. код]
Голова мовознавчої комісії Наукового товариства імені Шевченка, член етнолінгвістичної та діалектологічної комісій Міжнародного комітету славістів.
Член редколегії серійних видань у Польщі «Gwary dziś», «Studia Łomżyńskie».
Активно працювала як видавець. Під її керівництвом було підготовано до друку і видано:
- 2006 — «Арґо в Україні» Олекси Горбача — це перевидання діаспорного видання габілітаційної дисертації «Арґо на Україні» відомого українського мовознавця-емігранта Олекси Горбача, яку він захистив у лютому 1951 року в Українському Вільному Університеті у Мюнхені.
- 2008 — «Наддністрянський регіональний словник» Гаврила Шила, створений на підставі значної за обсягом лексичної картотеки, що зберігалася у відділі діалектології Інституту української мови HAH України.
Засновник та відповідальний редактор наукового збірника «Діалектологічні студії», серійного видання «Діалектологічна скриня», Голова редакційної колегії збірників серії «Історія мови», Член редколегії журналу «Міфологія і фольклор».
Публікації[ред. | ред. код]
Автор понад 100 наукових праць, що стосуються діалектології, лексики та етнолінгвістики. Багато працювала із матеріалами про гуцулів. Була співавторкою короткого словника «Гуцульські говірки» (1997), укладачем етнолінгвістичного словника «Гуцульська міфологія» (2002), а також відповідальним редактором праць «Скарби гуцульського говору» (2008): «Березовú» — Миколи Неґрича та «Росішка» — Миколи Грицака. Співавтор «Лексикону львівського: поважно і на жарт» (колектив авторів — Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г.)[5], що у 2009 році став найкращою книжкою Форуму видавців у Львові.
Була автором ідеї та співавтором словника «Гуцульські світи. Лексикон» (2013).
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджена Почесною грамотою Президії НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України — за багатолітню плідну працю вченого-лінгвіста, вагомі здобутки у професійній діяльності та особистий внесок у розвиток наукових досліджень з української діалектології й лексикографії (2014)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Людина, яка творила наш Львів. zbruc.eu. Збруч. 23 серпня 2018. Архів оригіналу за 30 червня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ Ігор Гулик (21 серпня 2018). Раптово померла Наталія Хобзей. wz.lviv.ua. Високий замок. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ Андрій Яремко (22 серпня 2018). Календар подій Львівської міської ради на 23.08.2018. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Соломія Бук Наталя Хобзей, Оксана Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дидик-Меуш. Лексикон львівський: поважно і на жарт: огляд // Критика. — Рік XVII. — число 1—2 (183—184). — січень—лютий 2013. — ISSN 1563-6461.
- ↑ Із зали засідань Президії НАН України 23 квітня 2014 року / за матеріалами засідання підготувала Мележик О. // Вісник НАН України. — Київ: 2014. — № 6. — С. 16—20.
Посилання[ред. | ред. код]
- Катерина Родак (21 серпня 2018). На 54-му році життя раптово померла відома львівська мовознавиця. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 25 k.njuj 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
- Ястремська Т. Наукові світи Наталі Хобзей // Інститут українознавства імені І. Крип’якевича Національної академії наук України в 2014 році. Інформаційний бюлетень. — Львів: 2015. — С. 208—210.
- Наталя Хобзей. Хобзей Наталія Василівна. scholar.google.com.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
- Наталя Хобзей (22 липня 2018). Слова з галицьких світів: про своє і запозичене, про давнє і сучасне. zbruc.eu. Збруч. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
- Наталя Хобзей (11 жовтня 2016). Слова з галицьких світів: про своє і запозичене, про давнє і сучасне (відео). youtube.com. YouTube. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
- Людина, яка творила наш Львів. zbruc.eu. Збруч. 23 серпня 2018. Архів оригіналу за 30 червня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
- Данило Ільницький (21 жовтня 2019). Інтуїція: Спогад про Наталю Хобзей. zbruc.eu. Збруч. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.