Ховрах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ховрах
Період існування: середній міоцен — наш час
Europäischer Ziesel in Hockstellung.jpg
Ховрах європейський
Spermophilus citellus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
(без рангу): Гліреси (Glires)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Підряд: Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Підродина: Xerinae
Триба: Marmotini
Рід: Ховрах (Spermophilus)
F. Cuvier, 1825
Типовий вид
Spermophilus citellus Linnaeus, 1766
Синоніми

Citellus Oken, 1816

Commons-logo.svg Вікісховище: Spermophilus

Ховрах, сусол, суслик[1] (Spermophilus) — це рід ссавців з родини вивіркових (Sciuridae) ряду Мишоподібні (Muriformes) з надряду гризунів (Rodentia). Це малі рийні тварини з великими очима, маленькими вухами, щічними сумками, короткими кінцівками й хвостом і міцними кігтями. Живуть у Європі, Азії й Північній Америці[2].

Назви[ред. | ред. код]

Цей рід в українськомовній літературі називали в минулому як «суслик», ховрашок, «оврашок», «аврашка», «єврашка» та ін. Номен «ховрах» відносять до тюркізмів (пор. чагат. jumran — «кріт»), попри значну віддаленість звукового складу східнослов'янських і тюркських слів[3]. Перша згадка ховраха під назвою «сусол» — в Іпатіївському літописі[4]. У літературі XX ст. поширеною науковою назвою було Citellus.

Будова тіла[ред. | ред. код]

Голова дорослого ховраха

Довжина тіла дорослих ховрахів від 18 до 22 см, маса до 300 г. Довжина хвоста становить від 4,6 до 7,4 см. Самиці з п'ятьма парами молочних залоз (грудних дві, черевних три). Череп трохи тяжіє до форми трикутника, модифікований для заривання. Зубна формула: 1.0.2.3/1.0.1.3 = 22. Верхні моляри з очевидним поздовжнім хребтом, структура зубів схожа на Sciurus; перший верхній премоляр великий[2].

Голова[ред. | ред. код]

Голова становить близько 1/3 тіла ховраха. Спереду розташований заокруглений ніс світло-рожевого кольору. Під носом, на відстані 0.5–1.3 см є ротова порожнина, зі світло-рожевими губами. Вуса, що допомагають краще відчувати запах, мають довжину до 4-ох см, білого, або чорного кольорів. Очі чорного кольору. Вуха довжиною та шириною близько 1 см.

Поширення[ред. | ред. код]

Населяють лісостеп і степ України, Казахстану, Приволжя та на Північному Кавказі. Також поширені від Сибіру до Північної Америки.

Ховрахи в Україні[ред. | ред. код]

В Україні мешкають 4 види (ще кілька видів відомі у складі минулих фаун):

Життя[ред. | ред. код]

Два європейських ховрахи під час шлюбного періоду

Харчування[ред. | ред. код]

Ховрахи живляться сочистими частинами степових рослин, цибулинами та насінням, завжди неподалік від нір. Деякі види споживають і комах: сарана, коників, жуків і гусінь. Роблять значні запаси їжі з насіння трав'янистих рослин і зерен хлібних злаків. У посушливу пору здатні робити переходи у пошуках їжі на 7–10 км.

Житло[ред. | ред. код]

Спосіб життя наземно-норовий; живуть колоніями, в норах, які викопують самі. Діаметр до 9 см при вході. Довжина нори і її устрій залежать від виду ховраха і конкретного ландшафту. На піщаних ґрунтах вони найбільш протяжні — до 15 м в довжину і 3 м в глибину; на щільніших глинистих ґрунтах рідко довше 5–7 м. Усередині нори зазвичай є гніздова камера, встелена сухою травою. Ховрашки відомі своєю звичкою при небезпеці вставати «стовпчиком» і видавати характерні свистячі звуки.

Розмноження[ред. | ред. код]

Гін у ховрахів зазвичай починається через кілька днів після пробудження зі сплячки. Самка приносить 1 виводок на рік. Число дитинчат в ньому коливається від 2 до 12. Тривалість вагітності приблизно 23–28 днів. Годує молоком. Самець тим часом приносить їжу самиці.

Сплячка[ред. | ред. код]

На осінь та зиму вхід до нори тварини забивають землею і впадають у сплячку. Під час сплячки їжі не вживають. У цьому стані температура тіла ховраха може понижуватись до +1°, +2 °C. Серце б'ється від 5-ти ударів на хвилину. Такий стан ховрахи можуть переживати до 6-ти місяців. Сплячка може тривати і до 9-ти місяців. За час сплячки, ховрахи втрачають до половини своєї маси. Прокидаються навесні, після чого температура тіла зігрівається до 40 °C.

Підроди і види ховрахів[ред. | ред. код]

Ammospermophilus

Notocitellus

Urocitellus

Marmota

Spermophilus sensu stricto

Otospermophilus

Callospermophilus

Ictidomys

Poliocitellus

Cynomys

Xerospermophilus

Взаємозв'язки між Marmotini за даними cytochrome b data (Helgen et al., 2009): роди, які раніше входили до Spermophilus, виділені жирним шрифтом[5].

Раніше рід ховрахів поділяли на 7 підродів (за «види ссавців світу» 2005), які містили 41 вид. Нині, після виділення нових родів за результатами філогенетичного аналізу, до роду ховрах: належить 16 сучасних видів (і кілька відомих вимерлих):

  1. Spermophilus alashanicus
  2. Spermophilus brevicauda
  3. Spermophilus citellus
  4. Spermophilus dauricus
  5. Spermophilus erythrogenys
  6. Spermophilus fulvus
  7. Spermophilus major
  8. Spermophilus musicus
  9. Spermophilus odessanus
  10. Spermophilus pallidicauda
  11. Spermophilus pygmaeus
  12. Spermophilus ralli
  13. Spermophilus relictus
  14. Spermophilus suslicus
  15. Spermophilus taurensis
  16. Spermophilus xanthoprymnus
  17. Spermophilus citelloides
  18. Spermophilus nogaici
  19. Spermophilus polonicus
  20. Spermophilus primigenius

Збитки для людей[ред. | ред. код]

Ховрахи — одні з найбільших тварин-шкідників на посівах сільськогосподарських культур серед гризунів. Вони поїдають колоски зернових культур. Крім того, ховрахи мають здатність за запахом знаходити під землею посаджені жолуді, насіння клена, ліщини, абрикосу тощо. Природні носії збудників ряду хвороб (чума, туляремія, бруцельоз).

Використання людьми[ред. | ред. код]

Попри те, що багато видів ховрахів занесено в червоні книги України, Польщі, Молдови, Росії та Білорусі, ховрахи є об'єктом хутрового промислу. Також фермери винищують ховрахів через їхню шкодочинність.

Захист[ред. | ред. код]

Більшість видів ховрахів занесено до міжнародної та регіональних червоних книг. За даними МСОП Ховрах європейський (Spermophilus citellus) перебуває під загрозою вимирання (EN), види Spermophilus musicus, ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus) і Spermophilus xanthoprymnus близькі до загрозливого стану (NT). Браконьєрство карається законом. Спостерігають зменшення кількості ховрахів, у тому числі в Україні. Відстань між територіями, де знаходиться нора ховраха більшає, і зараз сягає до 9 км.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Суслик // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. а б Andrew T. Smith, Yan Xie, Robert S. Hoffmann, Darrin Lunde, John MacKinnon, Don E. Wilson, W. Chris Wozencraft. A Guide to the Mammals of China. — Princeton University Press, 2010. — С. 193. (англ.)
  3. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — Наукова Думка, 1992. — С. 203.
  4. Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб. : Издательство Императорской археографической комиссии, 1908.
  5. Helgen, K. M.; Cole, F. R.; Helgen, L. E.; Wilson, D. E. Generic revision in the Holarctic ground squirrel genus Spermophilus // Journal of Mammalogy. — 2009. — Вип. 90. — № 2. — С. 270–305. — DOI:10.1644/07-MAMM-A-309.1. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]