Ходзьокі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ходзьо́кі (方丈記, ほうじょうき, «Записки з келії») — пам'ятка японської літератури у жанрі дзуйхіцу 13 століття, періоду Камакура. Складана ченцем Камо но Тьомеєм близько 1212 року в одному сувої. Проткнута буддистською ідеєю непостійності людського буття, сповнена описів життя самітника і природи, яка його оточує. Написана японською абеткою каною та китайськими ієрогліфами.

Являє собою своєрідний щоденник, художньо забарвлений запис подій, свідком яких став його автор -- буддійський чернець родовитого походження Камо Чомей. Враховуючи, що він не брав участі в бойових зіткненнях Тайра і Мінамото, "Ходжьокі" вирізняє показана нейтральність викладу, а також унікальний для середньовічних джерел простолюдно-обивательський погляд "знизу" на наслідки політичних катаклізмів "нагорі". Водночас, у самому розпалі війни Тайра і Мінамото Камо Нагаакіра ще не був монахом, обіймав посаду придворного поета при імператорському дворі, тому, будучи особисто знайомий з багатьма політиками, державниками, чиновниками і полководцями із числа безпосередніх учасників подій, мав достатньо інформації для того, щоб давати самостійні виважені оцінки діям владних еліт у кризові часи внутрішніх смут і війн доби диктатури Тайра. Розчарований у кривавому хаосі навколишнього світу, Камо Чомей прийняв у 1203 р. постриг, й тим самим убезпечив себе від необхідності підлаштовуватися під офіційну точку зору влади на події. Це робить його записки особливо цінними для істориків.[1]

Поряд із «Записками у подушки» Сей Сьонаґон і «Записками від нудьги» вважається шедевром японської літератури жанру дузйхіцу.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • [В.А.] (2011). Історія Середньовічного Сходу (українською). Київ: "Либідь". с. 72–182. ISBN 978-966-06-0608-1.