Ходинська трагедія

Ходинська трагедія
Ходинська трагедія
Тип	тиснява
Причина	роздання подарунків
Країна	Російська імперія
Місце	Москва, Ходинське поле; (нині 1-й Боткінський проїзд);
Дата	18 (30 травня) 1896
Загиблих	близько 1400
Поранених	1300
Постраждалих	близько 3000
Вікісховище	Ходинська трагедія
Географічні координати	55°47′14″ пн. ш. 37°31′52″ сх. д. / 55.78722222° пн. ш. 37.53111111° сх. д.
	Ходинська трагедія

Ходи́нська траге́дія — масова тиснява, що відбулась на Ходинському полі^[d] в Москві 18 (30 травня) 1896 року, під час якої, за офіційними даними, постраждало 2690 осіб, з них 1389 загинуло.

Тиснява сталася під час великих святкувань з нагоди коронації Миколи ІІ. На Ходинському полі влада Москви організувала роздачу подарунків для простолюдинів, але завелика кількість охочих їх отримати, в купі з поганим ландшафтом, призвели до надмірного скупчення людей і їх масової загибелі внаслідок задухи, затоптування та інших причин.

Подія сильно зіпсувала репутацію московської влади та Миколи ІІ і в підсумку стала однією з підстав Російської революції 1917 року.

Передумови

14 (26 травня) 1896 року в Успенському соборі Московського кремля був коронований останній російський імператор — Микола ІІ^[1]. Це відбулося через півтора роки після фактичного прийняття влади і святкування готувалося з великим розмахом. На організацію було виділено 100 млн рублів. Керували підготовкою обер-поліцмейстер Москви Олександр Олександрович Власовський та градоначальник Москви, великий князь Сергій Олександрович Романов (дядько Миколи II)^[2].

На честь коронації відбулася амністія багатьох злочинців, пробачення боргів, і оголосили 3 вихідних дні. В Москві були організовані урочистості для вищих прошарків суспільства: банкети, бали, концерти, прийоми; а також розваги й роздача продуктових пайків для простого люду^[1]. До складу подарунку входило пів фунта ковбаси, сайка, трохи цукерок, горішки й пряники, а також емальована кружка. Місцем роздачі пайків було обрано Ходинське поле (Ходинка) на околицях Москви, що слугувало полігоном для московського гарнізону. Площа підготованого для святкування майданчика складала лише 1 км² при тому, що планувалося роздати подарунки для 400 тис. осіб^[3].

Через військове призначення на полі було багато ровів та ям, це і стало однією з причин таких значних жертв. Також вплинуло погане розташування наметів, де роздавали подарунки: вони всі стояли в одному місці, що сприяло тисняві^[1]. Попри небезпечність території, організатори знехтували загрозою і не зробили ніяких запобіжних дій^[4].

Подія

Чутки про можливість отримати дармові продукти пішли усією Московською губернією, і до Москви пошкандибали мешканці навколишніх сіл та містечок. Стали ширитися чутки, що там роздаватимуть чаші з золотом і сріблом^[1]. Селяни Московщини вирішили, що на святкуванні їм подарують коня та корову^[3]. Розуміючи, що подарунків на всіх не вистачить, москвичі вирішили піти на поле вночі перед розданням, аби на ранок опинитись у перших рядах. Роздачу планувалося почати о 10 ранку та завершити до 14 дня, проте люди стали вимагати подарунків раніше^[1].

Тиснява була неймовірна, і перші жертви вже були з третьої години ночі, найближчих до краю поля мерців витягували солдати, а ті, що помирали всередині натовпу, продовжували «стояти» не маючи можливості навіть впасти. Довкола чулися крики та стогони, і по місту повезли перші трупи. Проте, люди не хотіли розходитись, бажаючи отримати свій пайок, водночас не переймаючись за свою безпеку. Жертвам сприяла тепла безвітряна погода і темна безмісячна ніч^[4]. 1800 поліцейських не могли перешкодити тисняві і лише спостерігали за її зростанням^[3].

На п'яту годину ранку на полі зібралось вже понад півмільйона осіб. Зважаючи на це, ухвалили рішення розпочати роздання подарунків. У натовпі ширилися чутки, що вони дістануться лише найближчим і люди кинулися до місць роздання. Тих, хто падали, затоптували в землю, інші загинули, потрапивши в ями чи колодязі^[3].

Дехто, намагаючись врятуватися, билися та кусалися. Багатші пропонували винагороду за вихід із натовпу. Частина потерпілих зазнали психічних травм і, навіть зумівши втекти, помирали в околицях Москви, куди несвідомо зайшли^[4].

Зрозумівши, що їх можуть затоптати, артільщики, що роздавали подарунки, взялися їх кидати в натовп, що призвело до ще більшого хаосу. Під ранок надійшли додаткові війська, які зуміли розігнати натовп. За різними даними загинуло від 1300 до 1900 осіб^[1]. Допомагаючи розчистити площу від трупів, уцілілі люди скидали на купи померлих разом з непритомними, що призвело до смерті останніх від задухи під вагою решти тіл^[2].

Реакції

Микола ІІ дізнався про початок трагедії близько 10:30, але вирішив продовжити святкування^[4]. Солдати терміново почали вивозити трупи з поля, аби встигнути до прибуття царя. На полі відбувся концерт під керівництвом Сафронова, о 14-й годині прибув сам імператор і прийняв парад. Незважаючи на прохання скасувати святкування, Микола ІІ поїхав на бал, який відкрив разом з графинею Монтебелло. Потім він виділив 90 тис. рублів на компенсації родинам загиблих^[1]. Поранені отримали пляшки портвейну та мадери. Святкування в Москві продовжувалися до 26 травня^[4]. Трупи тих, хто провалилися в колодязі, виймали впродовж 3-х тижнів^[3]. Через кілька місяців, напередодні 1897 року, цар записав у своєму щоденнику: «Дай Бог, щоб наступний 1897 рік пройшов так само благополучно, як цей»^[2].

За свою бездушну поведінку Микола ІІ отримав прізвисько «Кривавий», а князь Сергій Олександрович, генерал-губернатор Москви — «князь Ходинський»^[4], якому проте проголосили подяку «за зразкову підготовку та проведення урочистостей»^[3].

Громадськість покладала вину на чиновників, які погано організували святкування. Виникли також чутки, що смертельну тисняву влаштували зумисне^[4]. Її сприйняли як ознаку майбутнього поганого завершення царювання Миколи II^[5].

Офіційно винними у трагедії визнали московського обер-поліцмейстера Олександра Власовського та його помічника, яких звільнили з посад^[1].

Сергій Вітте вважав трагедію на Ходинському полі першою подією, що призвела до Російської революції^[6].