Ромуальд Хойнацький
| Ромуальд | ||||
|---|---|---|---|---|
| Romuald Chojnacki | ||||
|
| ||||
| Народження |
1818 Варшава | |||
| Смерть | 19 березня 1885 | |||
| Одеса | ||||
| Національність | поляк | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Жанр |
релігійні роботи історичні полотна портрети | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роботи в колекції | Національний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові | |||
|
| ||||
 Ромуальд Хойнацький у Вікісховищі | ||||
Ромуальд Хойнацький (польськ. Romuald Chojnacki; 1818, Варшава - 1885, Одеса) — художник польського походження, майстер портретів та релігійних полотен.
Біографія[ред. | ред. код]
Ромуальд Хойнацький народився у Варшаві в 1818 році. У віці 10 років почав навчання у Калишському кадетському корпусі, де знаходився до смерті батька у 1830 році.[1]
Осиротілий Хойнацький, не маючи житла був переданий під опіку друзям батька Антонію Рудницькому та графу Ледуховському. Тоді ж Хойнацький починає навчання у варшавському ліцеї. В цей час Хойнацький починає навчання живопису у Олександра Кокулара.
У 1840 році на виставці у Варшаві з’явилась перша картина молодого художника, яка була відмічена почесною грамотою.[2] Восени цього ж року Хойнацький отримує диплом про закінчення художньої студії.
У 1842 році за сприянням уряду продовжив навчання живопису в Італії, де провів два роки й став послідовником італійської школи живопису.
Після повернення до Варшави Ромуальд Хойнацький почав створювати портрети та картини на релігійну тематику, а у 1845 році за картину історичного змісту Хойнацького нагороджено срібною медаллю. Його роботи купує князь І.Ф. Паскевич, що дає змогу на подальше навчання в Європі. До 1848 року Хойнацький відвідує Неаполь, Марсель, Париж, Брюссель та ін.
Після повернення до Варшави у 1848 році Ромуальд Хойнацький одружується на Емілії Грабовської. Цього ж року в нього розвинулась невиліковна хвороба (частковий параліч ніг), від якої художник страждав до самої смерті.
У 1849 році в родині Хойнацьких народжується син Олександр.
Лікарі радять поїздку для купання у чорноморських лиманах. Ромуальд Хойнацький переїхав спочатку на Поділля, де працює над розписами храмів. З 1850 року оселяється в Одесі, як виявилось на все життя.
У 1865 році Хойнацький був серед фундаторів та викладачів Одеської малювальної школи.[3] Узявши участь у Першій виставці Одеського товариства витончених мистецтв, Хойнацький представив дві історичні картини «Епізод війни за грецьку незалежність» та «Ян Гус захищає своє вчення», а також до десяти портретів.[2]
Виконав роботи для одного з костелів Одеси. Робота майстра «Молода жінка в повний зріст», була виставлена у 1883 році в Варшаві. Прибуток з виставки художником передано до Будинку Товариства витончених мистецтв Варшави.
За два дні до смерті, у березні 1885 року в Одесі [4], Ромуальд Хойнацький завершив портрет та дві історичні картини.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Роботи художника зберігаються у Варшавському народному музеї, Національному музеї в Кракові, Саратівському державному художньому музеї, Державному музеї образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького, Винницькому краєзнавчому музеї[5], та Одеському художньому музеї і Одеському музеї західного та східного мистецтва.[6]
-
Портрет -
-
Портрет дружини -
-
_The_Crusifixion_1866_220x112_(inv_N_%D0%96-1139).jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). Т. 37а. Ходский – Цензура. — СПб. : Брокгауз–Ефрон, 1903.
- ↑ а б Абрамов, Віталій. Первая выставка Одесского общества изящных искусств в 1865 году (PDF). с. 179. Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2016. Процитовано 30 січня 2017.
- ↑ Барковська, Ольга (2016). Вісник Одеського художнього музею (PDF) (російською) . с. 140.
- ↑ Хойнацкий: Некролог // Худож. новости: Приложение к журналу "Вестник изящных искусств". 1885. — Т. 3, № 14. — С. 390
- ↑ Рубан, В.В. (1984). Український портретний живопис першої половини ХІХ століття (українською) . 266: Наукова думка.
- ↑ Портрет священнослужителя (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2017. Процитовано 30 січня 2017.