Хойники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
місто Хойники
біл. Хойнікі
Coat of Arms of Chojniki, Belarus.svg Flag of Chojniki.svg
Герб Хойників Прапор
Сядзіба Аўраамавых.jpg
Основні дані
51°54′ пн. ш. 29°58′ сх. д. / 51.900° пн. ш. 29.967° сх. д. / 51.900; 29.967Координати: 51°54′ пн. ш. 29°58′ сх. д. / 51.900° пн. ш. 29.967° сх. д. / 51.900; 29.967
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Хойницький район
Засновано 1512
Перша згадка 1532
Статус з 10 жовтня 1967 року
Населення 13 844 (2009)
Поштовий індекс 247600
Телефонний код +375-2350
Висота 128[1] м.н.р.м.
Водойма Квеся
Відстань
Найближча залізнична станція Хойники
До обласного центру
 - фізична 103 км
Місцева влада
Веб-сторінка hoiniki.info
Хойники. Карта розташування: Білорусь
Хойники
Хойники
Хойники. Карта розташування: Гомельська область
Хойники
Хойники
Хойники (Гомельська область)

CMNS: Хойники на Вікісховищі

Хойники (біл. Хойнікі) — місто в Білорусі, центр Хойницького району Гомельської області за 103 км на південь від обласного центру Гомель і 60 км від міста Мозир. Залізнична станція (кінцева станція гілки Василевичі-Хойники, яка відходять від лінії Гомель-Берестя). Автомобільними дорогами з'єднані з Речицею, Калинковичами, Брагіном.

Історія[ред.ред. код]

Уперше Хойники (давн. Хвоиники) згадуються в 1532 році як село Брагінської волості Київського воєводства Великого князівства Литовського, що належало панам Полозовичам, князям Любецьким, панам Харлінським, Абрамовичам, Брозовським, князям Шуйським, панам Прозарам. У першій половині XVII століття пан Максимільян Брозовські побудував замок у заплаві річки Квеся з оборонними стінами, в'їздною брамою, який проіснував до кінця XVIII століття.

З кінця XVII століття Хойники - містечко та центр "волості" (маєтку) в Овруцькому повіті Київського воєводства.

Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році як містечко Речіцького повіту Мінської губернії ввійшло в Російську імперію.

Наприкінці XIX століття в Хойниках налічувалося близько 2,7 тисяч жителів. Тут працювали 2 спиртозаводи, лісопильний, металообробний заводи, 2 водяні млини, працювали 2 школи, 26 магазинів, 2 готелі, поштова станція. Стояла Покровська церква, костел.

У 1919 році Хойники в складі Гомельської губернії увійшли до складу РРФСР. 8 грудня 1926 року містечко стало центром району, спочатку Речицького, а в 1927-1930 роках - Гомельського округу БРСР.

29 вересня 1938 року Хойникам надано статус селища міського типу Поліської області. У 1939 році в ньому проживало 3,4 тис. чоловік.

25 серпня 1941 року селище Хойники окупували німецько-фашистські війська. За час окупації гітлерівці знищили близько 200 мирних жителів, понад 5000 загинули на фронтах. 23 листопада 1943 року Хойники звільнили війська I Білоруського фронту.

У 1954 році Хойники увійшли до складу Гомельської області. 10 листопада 1967 року йому надано статус міста. У 1970 році тут проживало 9,5 тис. чоловік.

Хойники дуже постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.

На 2004 рік тут було 14,2 тис. жителів. На 2009 рік - 13 844 жителів.

Забудова[ред.ред. код]

Місто розвивалося, і поступово його межі розширювалися шляхом приєднання прилеглих селищ. Склалися 3 райони: Старі Хойники, Нові Хойники і північно-західний район. Були зведені кілька 2-5-поверхових будинків, утворений мікрорайон «Ювілейний». Через чорнобильську аварію будівництво в місті законсервовано.

Промисловість[ред.ред. код]

З промислових підприємств працюють заводи авторемонтний, ЗБВ, консервний, торф'яний, філія Гомельського заводу «Гідропривід», фабрика художніх виробів, сироробний комбінат.

Освіта і культура[ред.ред. код]

У місті діють ПТУ, 4 середні, спортивна та музична школи, центр творчості, 2 будинки культури, Будинок ремесел, 4 бібліотеки, краєзнавчий музей. Видається районна газета «Ленінський прапор».

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Хойніках є братські могили радянських воїнів, партизанів і підпільників, словацьких партизан. Зведені пам'ятники воїнам, пам'ятник Скорботи до 10-річчя катастрофи на Чорнобильській АЕС. Збереглася садиба XIX ст.

Посилання[ред.ред. код]

  1. GeoNames — 2005.