Хойське ханство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хойське ханство
Xoy xanlığı
1819
Столиця Хой
Форма правління Монархія
Релігія Іслам
Історія Азербайджану
Ancient Azerbaijan 4.jpg
Історичні області
Арран • Карабах¹ • Мугань • Чухур-Саад • Шабран • Ширван
Середньовіччя
Кара-Коюнлу • Ак-Коюнлу  • Сефевідська держава
Новий час

Азербайджанські ханства
Області:
Каспійська область
Губернії:
Бакинська • Єлизаветпольська • Ериванська

Округи:
Закатальський округ
Новітній час

Бакинська комуна • Диктатура Центрокаспію
ЗДФР • Березневі події • АДР

Муганська РР • Аракська республіка
Сучасність

Азербайджанська РСР
Азербайджанська Республіка
Чорний січень
Карабаська війна


¹ Більша частина області
перебуває під контролем невизнаної НКР

Портал «Азербайджан»

Хойське ханство - феодальна держава у Південному Азербайджані (територія сучасного Ірану).

Коротка інформація[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Ханства Північного й Південного Азербайджану, XVIII — початок XIX століття. [1]

Як і інші азербайджанські ханства, Хойське ханство утворилось на території Південного Азербайджану після смерті Надир-шаха та розпаду його держави у 1747 році. Основою нової держави стало спадкове володіння роду Думбулі. [2] Ханство було засновано Ахмед-ханом з цього знатного роду. Аж до 1805 року Хойський округ був спадковим улька племені думбулі й ця територія, а також приєднаний Салмас, стали основою утворення нового державного утворення — Хойського ханства.

До XVII століття глави племені думбулі не мали титулів султана й хана та задовольнялись скромним титулом бека. Хой наприкінці XVI – початку XVII століть не належав главі племені думбулі. Але вже у списку емірів 1628 року у Іскендера Мунші зустрічається ім’я Салман-хана думбулі, правителя (хакіма) округів Хой і Салмас. У цьому ж списку згадано й іншу гілку тієї ж династії, що затвердилась у Баргушеті (в Зангезурі, у Вірменії), де правиі тоді Максуд-султан думбулі, хакім Баргушета. З тих пір глави племені думбулі спадково управляли Хоєм і постійно носили титул хана. За Надир-шаха (1736—1747) згадуються Муртаза-кулі-хан думбулі, хакім хойський та думбулійський, й Алі-Нагі-хан думбулі, хакім Баргушета. У другій половині XVIII століття знову зустрічаються згадки про обох хакімів із племені думбулі, з титулами ханів. Династія нащадків Хаджі-бека, відомих під ім’ям хакімів хойських і думбулійських, зберігала у своїх руках Хой та сусідні округи до початку XIX століття, коли представник цієї династії Джафар-кулі-хан думбулі, перейшовши на службу російського царизму, переселився до північного Азербайджану й отримав у 1806 році від Олександра I ханство Шекінське. Офіційно шахський уряд вважав глав племені думбулі тільки хакімами, тобто правителями і держателями улька й долі ренти-податку, але самі ці хакіми дивились на Хой і Сукманабад як на спадкове володіння свого племені (оджак-і моурусій-і тайфей-і думбулі). [3]

Упродовж другої половини XVIII століття найсильніші азербайджанські хани намагались підкорити сусідів, та в результаті однієї з таких сутичок Хойське ханство було підкорено найсильнішим із ханств — Урмійським ханом — Фаталі-ханом Афшаром.

1848 року він об’єднав Урмійське, Тебрізьке, Хойське, Карадазьке і Сарабське ханства. [4]

Аж до 1813 року ханство зберігало відносну незалежність. У 1813 році було анексовано Персією та остаточно втратило свою незалежність. [2]

У багатьох сучасних джерелах Хой і Салмас, поряд із Нахічеванню вказуються як регіон, у якому діяв один з національних героїв азербайджанського народу, борець за бідняків — Керогли, що боровся із свавіллям знаті та іранського володарювання. Податкові утиски шахів, повстання та його каральні експедиції у район Хой-Салмас та у північні райони Ширвану й Шекі — все це довело азербайджанське селянство до крайньої межі розорення.

«Історичний» Кер-оглу діяв у Азербайджані. Перекази вказують на Нахічеванський край та на район Салмас-Хой (у південному Азербайджане), як на місця, де він діяв більше всього. Поблизу Салмаса існують руїни замку, зведеного Кер-оглу. Можливо, що один із вождів джелалійського руху взяв на себе ім’я Кер-оглу, популярне завдяки легенді, що склалась раніше.

Хойські хани[ред. | ред. код]

  • Ахмед-хан - 1763-178
  • Джафаргулу-хан - 1786-1797
  • Гусейнгулу-хан - 1797-1813

Хойські хани мали тісні родинні зв’язки з Ериванськими, Шекінськими, Карабаськими та Гянджинськими ханами. [5]

У 1806 році Олександр I передав Шекінське ханство Джафаргулу-хану, колишньому хану хойському, який емігрував з південного Азербайджану й оселився у Шекі з частиною свого племені. Він правив ханством з 1806 до 1814 року. Після смерті його сина й наступника Ісмаїл-хана у 1819 році Шекінське ханство було скасовано царським урядом.

Знамениті представники родини Хойських[ред. | ред. код]

  • Фаталі Хан Хойський - 1875-1920 [6] - голова Ради Міністрів Азербайджанської Демократичної Республіки
  • Іскендер Хойський - генерал-лейтенант армії Російської імперії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «In Safavi times, Azerbaijan was applied to all the muslim-ruled khanates of the eastern Caucasian as well as to the area south of the Araz River as fas as the Qezel Uzan River, the latter region being approximately the same as the modern Iranian ostans of East and West Azerbaijan.» Muriel Atkin, Russia and Iran, 1780—1828. 2nd. ed. Minneapolis: University of Minnesota Press Press, 2008, ISBN 0-521-58336-5
  2. а б Iran
  3. І. П. Петрушевський, Нариси з історії феодальних відносин в Азербайджані й Вірменії у XVI — початку XIX століть, Ленінградський державний університет, 1949, стор.56
  4. Сумбатзаде, Азербайджанці — етногенез і формування народу, АН Азербайджанської РСР, Баку, 1990
  5. Khoy (Iran). Архів оригіналу за 16 квітень 2002. Процитовано 16 квітень 2002. 
  6. Fuad Akhundov Fatali Khoyski - Prime Minister (1875-1920) Azerbaijan International, vol. 6.1, Spring 1998 (англ.)