Хокей із шайбою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хокей із шайбою

Хоке́й із ша́йбою, кана́дський хоке́й або просто: хоке́й[1], го́кей, гакі́вка (англ. hockey, від фр. hoquet — «палиця пастуха з гаком») — гра на льодовому майданчику, в котрій дві команди намагаються ключками закинути круглу шайбу у ворота суперника, які захищає воротар. Хокей популярний у багатьох країнах: передусім у Канаді й США, в Росії, Швеції, Фінляндії, Чехії, Словаччині, Латвії, Білорусі, де він є головним видом спорту. Хокей входить до програми зимових олімпійських ігор.

Назва[ред.ред. код]

Походження англійського слова hockey неясне, зараз висунуто три етимологічних версії:

  • За одною з версій, воно є похідним від старофр. hoquet — «ковінька», «ґирлиґа»[2] (втім, у сучасній французькій це слово має значення «гикавка»).
  • За другою версією, hockey (архаїчна форма hockie) пов'язана з hooked — «кривий». Голвейський Статут 1527 року, що забороняв деякі види ігор з м'ячем, згадує і гру з «кривими палицями» (hockie stickes)[3].
  • Третя версія пов'язує hockey зі словом «hocky». В Англії для гри на льоду замість дерев'яні куль іноді використовували дерев'яні або коркові чопи (bung). Назву hocky вони отримали тому, що ними закорковували бочки з рейнвейном (англ. hock)[4].

Перша згадка слова hockey належить до 1773 року — у книжці «Юнацькі види спорту і часопроводження: з доданням спогадів автора і включаючи опис нової системи виховання дітей» (Juvenile Sports and Pastimes, to Which Are Prefixed, Memoirs of the Author: Including a New Mode of Infant Education) написаній Річардом Джонсоном (псевдонім — Master Michel Angelo, «Майстер Мікеланджело»). Розділ №XI називався «Удосконалення гри у хокей» (New Improvements on the Game of Hockey)[4].

Перші статті про хокей із шайбою, видані в 1910-му році у Львові, називали спорт гаківкою. Це слово могло з'явитися за співзвучністю з оригінальною вимовою слова hockey («га́кі») і подальшою контамінацією з «гак»[5]. Низка джерел називає винахідником цього слова І. М. Боберського — одного із засновників організації «Пласт»[5][6][7].

У СРСР хокей з шайбою спочатку називали «канадським хокеєм», у той час як хокей з м'ячем звався просто «хокей». Після того, як хокей з шайбою набув популярності у СРСР у середині XX ст., його стали йменувати вже «хокеєм», перенесши на нього назву хокею з м'ячем; останній же отримав назву «хокею з м'ячем»[8]. Подібна термінологія зберігається досі в Україні та Росії.

Орфографія: «го́кей» чи «хокей»?[ред.ред. код]

Правописний словник 1929 року Г. Голоскевича фіксує термін «го́кей»[9] з наголосом на перший склад. Проте, починаючи з 1939 у Радянському Союзі став виключно вживатися термін «хокей»[5], відколи всі словники й правописи користуються саме таким написанням.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Хокей
Г. Аверкамп Сценка на льоду (гра в ейсколф), XVII ст.

Коли з'явилася гра в хокей, точно встановити неможливе. Ігри з ключками і м'ячем існували у різних народів: у Стародавньому Єгипті, Стародавній Греціїї («керетізейн», «керетізін», грец. κερητίζειν), у Середньовічній Європі. Монгольські даури грають у гру «бейкоу», схожу на хокей, вже близько 1 000 років[10].

Предками гри у хокей на льоду можна вважати такі ігри, як шотландське шинті, а також голландський «ейсколф» (IJscolf). Останній являє собою льодовий варіант «колфу» — гри, що нагадує гольф. В аналогічну гру «кнаттлейкр» (knattleikr) грають вже протягом тисячоріччя у Норвегії, згадки про неї містять й ісландські саги. Існує свідчення, що в Англії для гри у хокей на льоду замість м'яча використовували bung — чіп з корку або дубового дерева, прообраз сучасної шайби.

Британські військослужбовці й поселенці принесли гру в хокей до Північної Америки. У 1825 році Джон Франклін пише, що «гра у хокей на льоду була ранковою зарядкою» на Великому Ведмежому озері під час однієї з його арктичних експедицій. Втім, відоме, що подібні ігри існували тут ще до приходу європейців: Сайлас Тершес Ренд описує у 1894, що мікмаки (корінне населення Нової Шотландії) грали в гру «тооадіджик» (tooadijik), а також «волчамаадіджик» (wolchamaadijik). Останній варіант з'явився, ймовірно, після знайомства з хокеєм колоністів[11].

Початком історії сучасного хокею з шайбою можна вважати 3 березня 1875 року. Саме тоді на ковзанці «Вікторія» у Монреалі був проведений перший офіційний матч між двома командами (по 9 гравців), де замість традиційного м'яча використовували «плаский круглий шматок дерева». Ворота в цій грі були 2,4 м завширшки: дещо ширші порівняно із сучасними[12]. «Шматок дерева» надалі отримав назву «puck» — від шотл. гел. puc або ірл. poc («тикати», «завдавати удар»)[13].

У 1876 році повідомляли, що в Монреалі відбулася гра, проведена «за правилами „Хокейной Асоціації“» («Асоціація» була першою англійською організацією з хокею)[14]. У 1877 році монреальська газета The Gazette опублікувала список семи правил, шість з яких ґрунтувалися на правилах «Хокейної Асоціації» (тільки там шайба називалася «ball»), і одне нове правило пояснювало порядок розв'язування суперечок[15]. Перший клуб з хокею з шайбою, University Hockey Club, засновано також 1877 року[16], потім з'явилися Quebec Hockey Club (1878) і Montreal Victorias (1881). У 1880 році число гравців у команді скоротили до семи.

У Європі першим матчем з канадського хокею вважається гра у Санкт-Моріці 1885 року між командами Оксфордського і Кембріджського університетів, але письмових свідчень, які б це підтверджували, не збереглося[17][18] .

У Сполучених Штатах, де популярним було «льодове поло» (хокей з м'ячем), перший матч з хокею з шайбою був зіграний 1893 року — між командами Єльського університету і університету Джонса Гопкінса[19]. Піонером цієї гри у США вважається фінансист Малколм Грін Чейс[20], який, познаймившись у 1892 з канадськими хокеїстами в Ніагара-Фоллс, створив власну команду зі студентів Єльського, Браунського і Гарвардського університетів[20].

На 1893 році лише в одному Монреалі налічувалося близько сотні команд, окрім того, хокейні ліги існували по всій Канаді. У Вінніпезі гравці уперше стали використовувати захисні крикетні щитки для захисту ніг воротаря, вони також запровадили прийом, зараз відомий як кистьовий кидок. Воротні сітки набули стандартного вигляду в Канадській аматорській хокейній лізі у 1900 році. Позиції лівих і правих захисників стали приходити на зміну позиції приймаючого гравця і позиції каверпойнт (запозичених з крикету) у 1906[21].

Ковзанка «Вікторія», де відбувся перший матч з хокею з шайбою, знищена у 1925 році[22]. Найстарішою чинною хокейною ареною є Арена Меттьюса в Бостоні, збудована 1910 року.

У СРСР[ред.ред. код]

У СРСР перша згадка про хокей з шайбою належить до 1927 року (журнал «Известия физической культуры»), а 1930 році у Харкові була видана книжка «Новые зимние спортигры» — з описом «канадського хокею». У лютому 1932 команда Москви, зібрана з гравців у хокей з м'ячем, виграла зустріч з командою німецької робітничої спортивної спілки «Фіхте» з рахунком 3:0. Проте, нову гри критики сприйняли несхвально: журнал «Физкультура и спорт» писав, що «вона носить суто індивідуальний і примітивний характер, вельми бідна на комбінації і у цьому плані не витримує ніякого порівняння з «бенді». На питання, чи варто у нас культивувати канадський хокей, можна відповісти негативно»[23]. У 1936 році Всесоюзний комітет зі справ фізичної культури все ж впровадив хокей з шайбою у програму інститутів фізичної культури, але розвитку гри це не сприяло, бо не було ані спеціалістів з канадського хокею, ані навчальних посібників[24].

Після Другої Світової війни ставлення до заморської гри змінилося. У лютому 1946 року студенти Інституту фізичної культури провели показовий матч з канадського хокею «Динамо» — ЦБЧА. У звіті, опублікованому в газеті «Советский спорт» зазначали: «У Європі і Північній Америці канадський хокей вельми популярний. Без сумніву, він може отримати розвиток і в нас у Радянському Союзі». Увагу глядачів привабили незвичайні ключки — довгі, легкі, з широким гаком майже під прямим кутом, несхожі на ключки для «російського хокею» і ваговита гумова «шайба», що блискавично ковзала по льоду[23].

Історія «канадського хокею» в СРСР офіційно почалася 22 грудня 1946 році, коли на московському стадіоні «Динамо» відбувся матч між командами ЦБЧА і командою Свердловського будинку офіцерів. Спеціального інвентарю та уніформи на перших порах не було, на лід гравці виходили хто у чому, захисного спорядження теж не існувало. Новий вид спорту швидко завойовував популярність: у перший сезон динамовські трибуни збирали по 20-30 тисяч глядачів[25].

Вступ Радянського Союзу до Міжнародного олімпійського комітету в 1951 році дав новий поштовх розвитку гри. У програму Олімпійських ігор входив саме хокей з шайбою, а не з м'ячем, тому найсильнішим радянським гравцям у бенді запропонували освоїти нову гру. У своєму першому виступі, що відбувся на Зимових олімпійських іграх 1956 року у Кортіна д'Ампеццо збірна СРСР одразу ж отримала золото. Радянська хокейна школа вважалася одною з найсильніших у світі, зараз ця позиція зберігається і за командами Росії[24].

В Україні[ред.ред. код]

Правила[ред.ред. код]

Розмітка хокейного майданчика

У хокей грають на оточеному бортами льодовому майданчику з двома воротами. У кожній із двох команд під час гри в повних складах 5 польових гравців та воротар. Ковзанка розділена поперечними лініями: центральною лінією, двома синіми лініями, які позначають зони захисту кожної з команд та лініями воріт. Додаткову розмітку ковзанки складють 5 кіл вкидання шайби: одне в центрі поля, по два в кожній зоні захисту; та воротарська зона біля кожного з воріт. Додаткові 4 точки вкидання містяться в центральній зоні неподалік від синіх ліній. Вони не обведені колами.

В хокеї дозволені довільні заміни в будь-який час гри, тому хокейна команда складається з 20-22 хокеїстів. П'ятірка гравців на майданчику змінюється приблизно через кожну хвилину.

Шайба вводиться в гру вкиданням, при якому її виборюють по одному гравцеві кожної з команд, а інші гравці повинні розташовуватися за межами кола вкидання. Вкидання проводиться здебільшого на одній із точок вкидання, але може бути призначенне суддею і в іншому місці.

Офсайд[ред.ред. код]

Положення поза грою (офсайд) фіксується тоді, коли гравець нападу входить у зону захисту команди-супротивника раніше, ніж туди потрапила шайба. Суддя може не фіксувати офсайд, якщо гравці команди-порушника не торкаються шайби. У разі офсайду шайба вводиться в гру вкиданням в центральній зоні, неподалік від синьої лінії або в зоні захисту команди, яка атакувала, якщо, на думку головного або лінійного арбітра, гравець навмисно створив положення поза грою.[26]

Судді[ред.ред. код]

Хокейні матчі обслуговує бригада з чотирьох, або трьох суддів у полі: двох, або одного головного судді та двох на лініях. Крім того до суддівської бригади входять розташовані за воротами судді, що фіксують взяття воріт запалюванням червоної лампочки, судді-інформатори та судді на лавці штрафників.

Покарання[ред.ред. код]

Хокей — контактний жорсткий вид спорту, в якому дозволені силові прийоми. Однак силова гра обмежена правилами, порушення яких карається вилученням. Не особливо грубе, порушення карається вилученням на дві хвилини без права заміни. Двохвилинним штрафом також караються командні порушення, такі як перевищення чисельного складу, а також симуляція та порушення екіпірування. Таке вилучення може бути скорочене, якщо команда пропускає в меншості гол. Грубе порушення правил, при якому гравець команди противника зазнав важкої травми, карається вилученням на 5 хвилин без права заміни. П'ятихвилинне вилучення не скорочується, якщо команда пропускає в меншості. Хуліганська поведінка може бути покарана 10-хвилинним вилученням з правом заміни, або вилученням до кінця гри з правом заміни. При порушенні правил воротарем, за нього відбуває покарання один із польових гравців. Кількість польових гравців у команді не може бути меншою, ніж три. Тому при численних порушеннях штрафи відкладаються — відлік часу покарання починається після закінчення покарання попереднього порушника.

Порушення, які завадили враженню воріт, караються штрафними кидками — булітами.

Хокейні організації[ред.ред. код]

На початках становлення хокею гравці об'єднювалися в команди, ці колективи зустрічалися між собою, попередньо домовляючись чи спонтанно, здебільшого в товариських зустрічах. З часом ця гра захоплювала все більше людей і розвивалася в інших регіонах певної місцевості. Любителі гаківки почали зустрічатися із такими ж любителями гри з інших місцевостей регіону. Тоді й почали поставати деякі суперечливості (в правилах, тривалості гри, суддівства і інших питаннях). Тоді й були зорганізовані перші Територіальні Асоціації хокею, які включали певну кількість представників різних клубів чи просто відомих жителів цих територій. Коли ж гаківка заполонила частину спортивного середовища в котрісь із держав і асоціації чи об'єднання клубів (яких розплодилось доволі багато) почали вести суперечки, які подекуди виливалися на громадськість краю. Тому в більшості випадків владні структури брали під патронат гаківку, як спортивний відпочинок їх громадян, і на базі представників цих асоціацій чи об'єднань зорганізовували Федерацію Хокею країни. А уже цій структурі доручалося проводити загальнодержавні чи територіальні змагання на основі загальноприйнятих і всіма підтвердженими правилами і нормами гаківки. Крім цих функцій дана Федерація ще й займалася популяризацією цього виду спорту та проводити міжнародні контакти (зустрічі, ігри) команд чи гравців.

З часом змагання переростають в певне суспільне явище, тому в більшості випадках, щоб задовольнити власні амбіції (спочатку спортивні, згодом владно-фінансові) стало престижно вигравати деякі територіальні чи загальнодержавні турніри. Згодом покровителі спортивних команд почали переманювати до себе сильніших, на їх думку, гравців з інших регіонів і команд — з одною метою — виграти якийсь із турнірів. Таким чином любительський спорт комерціалізовувався. Федерації і асоціації спочатку противилися цьому, але з часом таки поступилися. Гаківка ставала більш популярною і на ігри почали збиратися чим-раз більша кількість глядачів. Цим користалися певні спритні ділки — пропонуючи на іграх продукти харчування, сервісні послуги чи навіть рекламуючи себе глядачам. Така ситуація не задовільняла власників команд, тому з часом їм вдалося перетягнути дані послуги під свої структури. Така ситуація виходила із під контролю Федерацій чи асоціацій, а оскільки вони були колегіальними органами (здебільшого із представників цих же команд), котрі в основному користалися коштами засновників, то вони не могли ні дозволити комерціалізацію, ні заборонити.

Тому був винайдений вихід із такої суперечливої ситуації. Більшість Федерацій дозволяли різні комерційні проекти, за умови, що власниками команд будуть створені певні структури, котрі би сприяли їм в їх справах. А за собою вони залишили наглядові, владні та представницькі питання, спираючись на фінансову підтримку тих таких команд і їх власників, через відрахування певної кількості коштів на утримання Федерацій. Така ситуація цілком влаштовувала обидві сторони. З того часу й зявилися хокейні ліги. Звичайно бували і вийнятки, коли всі ігри проводилися під егідою однієї структури, це завжди відбувалося в тоталітарних державах, де влада намагалася впливати на всі суспільні процеси. Але з розвитком суспільства і технічного прогресу людства, це ставало дедалі важче контролювати.

На сьогоднішній день, загальною світовою структурою, що концептуально управляє і контролює хокей(гокей), як вид спорту, є Міжнародна федерація хокею з шайбою (IIHF). Вона проводить олімпійські турніри й чемпіонати світу з хокею з шайбою на рівні збірних команд країн, жіночих, молодіжних команд тощо. Хокей із шайбою — олімпійський вид спорту, окрім того в ньому співіснують два його рівні: любительський та професійний. Так склалося, що любительським видом займаються Федерації хокею кожної країни та частково професійні клуби чи приватні особи. В їх компетенцію входять дитячі, юнацькі, дворові і частково територіальні змагання з хокею, підтримка гравців початківців та ветеранів і інші суспільно-значущі явища в гаківці.

А на плечі власників більшості клубів лягла ноша створення і організація загальнодержавних і територіальних змагань для хокеїстів, котрі займаються гаківкою професійно (майже ніде не працюючи) і отримують від того значний фінансовий зиск. Ними були створені хокейні ліги (по територіальному чи фінансовому принципу), закладений в них деякий адміністративно-бюрократичниий апарат. Який з часом, завдяки певним виробленим спільним нормам і правилам щоб стримувати амбіційно-фінансові захцянки деяких персон, із асоціативних структур перетворився в доволі прибуткову фінансову структуру. Тепер така схема розвитку хокею, як виду спорту, є загальноприйнятою в усіх державах де культивують хокей (гаківку).

Хокейні ліги[ред.ред. код]

Українці в хокеї[ред.ред. код]

Канада і Сполучені Штати Америки[ред.ред. код]

Багато українців, народжених в Канаді або США, добилися до висот спорту.

Легендарна трійка «Ukr-line» — Вік Стасюк, Бронко Хорват й Джонні Буцик — від 1956 до 1960 року захищала кольори хокейної команди Національної хокейної ліги (НХЛ) Бостон Брюїнс.

Граючи воротарем за клуб «Детройт Ред-Вінгс», здобув велику славу Тарас Савчук. Він і досі вважається одним з найкращих воротарів у історії. Савчука називали «Ukie» (Юкі) за те, що він так пишався Україною. Його рекорд досі неперевершений — 103 сухих гри.

Рекорд за найшвидший хет-трик (три голи за гру) отримав Біл Мосієнко (Василь Мосієнко) («Чикаго Блекгокс»). 23 березня 1952 року Мосієнко під час гри проти «Нью-Йорк Рейнджерс» забив три шайби за 21 секунду. Цей рекорд є неперевершеним.

Майк Боссі (Михайло Босий) із «Нью-Йорк Айлендерс», хоч недовго грав, вважався одним з найкращих хокеїстів свого часу. Михайло Босий забивав понад 50 шайб дев'ять років поспіль. Цього не зміг зробити навіть Вейн Ґрецкі.

Олександр Годинюк, став першим українцем з пост радянського простору, що поїхав виступати в НХЛ. У «Соколі» розлучатися з гравцем не захотіли, і Олександр був змушений вчинити втечу — «залізна завіса» впала лише через рік. Через 17 років Годинюк повернувся до Києва.

Уродженець Києва Дмитро Христич грав 12 років у НХЛ до 2002 року. Він брав участь у матчах всіх зірок НХЛ 1997 та 1999 років — в другому матчі був єдиним, котрий офіційно представляв Україну в команді двадцятичотирьох світових зірок. Христич був членом першої чоловічої Олімпійської збірної України 2002 року.

Сьогодні за команду Філадельфія Флаєрс грає уродженець Києва Руслан Федотенко. Федотенко забив єдині два голи у вирішальній грі фіналу Кубка Стенлі в 2004 році за Тампа-Бей Лайтнінг. У команді Нью-Джерсі Девілс сьогодні грає уродженець Києва Олексій Понікаровський.

Росія[ред.ред. код]

Починаючи з сезону 2007/2008 Київський хокейний клуб «Сокіл» грав в дивізіоні «Захід» російської Вищої ліги чемпіонату Росії з хокею із шайбою. Багато українців грає за клуби Росії.

Костянтин Касянчук в сезоні 2012-13 виступає за ОХК Динамо в розіграші Кубка Гагаріна.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка використовує написання слова за чинним правописом, що вносить його до числа виключень.
    § 87. G, H
    G і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, гоніометр, грандіозний, графік, грог, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гегемонія, гектар, гербарій, герцог, гінді (мова), гіпотеза, горизонт, госпіталь, гугенот, гумус; Гаага, Гавана, Гавр, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція, Йоганнесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Горацій, Горн, Гюго, магомет.
    В окремих словах англійського походження h передається як х: хобі, хокей, хол, Хемінгуей та ін.
  2. Hockey. Online Etymology Dictionary. Процитовано 2011-06-18. 
  3. Birley, Derek (1993). Sport and the Making of Britain. Manchester University Press. с. 309. Процитовано 2014-06-22. 
  4. а б Gidén, Carl; Houda, Patrick; Martel, Jean-Patrice (2014). On the Origin of Hockey. Createspace. ISBN 9780993799808.
  5. а б в «Україна молода» 13 грудня 2003 Згадати звитяжців українського «ледовища»
  6. Ігор Мельник. Іван Боберський — батько нашого спорту
  7. Він був піонером українського фізичного виховання
  8. Ю. В. Откупщиков Хоккей с мячом и хоккей с шайбой // К истокам слова. Рассказы о науке этимологии. — М. : Авалон, 2005. — С. 27.
  9. «гокей» на сайті Російсько-українські словники
  10. McGrath, Charles (August 22, 2008). A Chinese Hinterland, Fertile with Field Hockey. The New York Times. Процитовано 2008-08-23. 
  11. Dalhousie University (2000). Thomas Raddall Selected Correspondence: An Electronic Edition. Print source: Thomas Raddall Fonds, Correspondence. From Thomas Raddall to Douglas M. Fisher, January 25, 1954. MS-2-202 41.14. Retrieved May 10, 2009.
  12. Victoria Rink. The Gazette (Montreal, Quebec). March 3, 1875. 
  13. Joyce, Patrick Weston (1910). English As We Speak It in Ireland. 
  14. Hockey on the ice. The Gazette (Montreal, Quebec). February 7, 1876. 
  15. Fyffe, Iain (2014). On His Own Side of the Puck. с. 50–55. 
  16. Zukerman, Earl (March 17, 2005). McGill's contribution to the origins of ice hockey. Архів оригіналу за October 4, 2006. Процитовано October 11, 2006. 
  17. Talbot, Michael (March 5, 2001). On Frozen Ponds. Macleans. Архів оригіналу за 13 December 2014. 
  18. Cambridge Evening News, "Sporting Heritage is Found, " July 26, 2003.
  19. «Hockey (Ice)». The Canadian Encyclopedia. Historical Foundation of Canada. 2006. http://www.thecanadianencyclopedia.ca/en/article/ice-hockey/. 
  20. а б Malcolm G. Chace, 80, Industrial Leader, Dies (volume LXXL, No.3). Providence, RI. The Providence Sunday Journal. 17 July 1955. с. 24. 
  21. Selke 1962, p. 21
  22. Victoria Skating Rink Property Sold. The Gazette (Montreal). September 5, 1925. с. 4. 
  23. а б Горбунов А. А. Анатолий Тарасов. С. 9
  24. а б История российського хоккея
  25. Горбунов А. А. Анатолий Тарасов. С. 11
  26. http://www.ak-bars.ru/rules/ch4.html#450

Джерела[ред.ред. код]