Шимон Голлоші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шимон Голлоші
угор. Hollósy Simon
Hollosy.jpg
Народження 2 лютого 1857(1857-02-02)[1][2]
Мармарош-Сигіт, Мармарош, Румунія
Смерть 8 травня 1918(1918-05-08)[3][4][2] (61 рік)
  Тячів, Австро-Угорщина
Національність вірмени
Громадянство Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Навчання Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність художник
Вчитель Bertalan Székely[d], Ludwig von Löfftz[d], Otto Dietze[d] і Alois Gabl[d]
Працівник Nyugat[d]

Шимон Голлоші у Вікісховищі?

Шимон Голло́ші (угор. Hollósy Simon; 2 лютого 1857, Мараморош, нині Сігет (Сіґету-Мармацієй), Румунія — 8 травня 1918, Тячів, Закарпатська обл., Україна) — видатний угорський живописець, графік, та педагог, яскравий представник угорського реалізму та натуралізму. Народився в сім'ї вірмен. В деяких джерелах йдеться про зміну прізвища батьком Шимона з Korbulu на Hollósy.

Біографія[ред. | ред. код]

посилання=Файл:Studentii_%22Scolii_particulare_de_pictura_Simon_Hollosy%22_din_Munchen.jpg
Simon Hollosy - Scoala de pictura de la Baia Mare (pictura).jpg

З 1875 по 1876 роки він навчається в школі декоративних мистецтв, Будапешт. З 1878 по 1882 роки — навчається в Мюнхенській академії мистецтв.

Під впливом невдоволеності академічним підходом та нових трендів епохи, Голлоші вдається до пошуку власних шляхів в мистецтві та викладанні. Вже в 1886 році він засновує власну художню школу. Його школа стала осередком для молодих талантів, які прагнули реалістичного зображення оточуючого світу за допомогою нових, неакадемічних, засобів. Поряд із художниками-випускниками академій та інститутів у Мюнхен до Ш. Голлоші приїжджали для відточування майстерності М. Добужинський, В. Кандінський, Грабар І., Фаворський В., Петров-Водкін К., Штейнберг Е., Гржебін З., Нарбут Г. та ін. Голлоші навчав основним принципам та методам зображення форм, при цьому не нав'язуючи ні свого стилю, а ні своєї манери. Він вважав, що кожен митець має зображувати предмети через своє особисте світосприйняття, суб'єктивно. Перші роки навчання на його думку мали бути присвячені малюнку, і, лише, засвоївши вміння передавати графічними засобами форму, художник мав переходити безпосередньо до живопису. Дуже велику роль приділяв вивченню будови об'ємних форм з урахуванням законів перспективи. Головним, на його думку, була конструкція, а не тон, не освітлення, а реальна будова форми. Колір в розумінні Голлоші був засобом побудови форми. Саме створенню малюнка з глибоким розумінням будови форми, вмінню пов'язувати та переплітати малюнок та живопис навчав своїх студентів Голлоші в першу чергу. На перших заняттях він рекомендував працювати в техніці гризайль, щоб краще зрозуміти тональні співвідношення при побудові форми предмету. На пленерах Голлоші навчав в першу чергу розрізняти кольорові плани роботи: перехід від більш теплих тонів до холодних по мірі віддалення простору. При зображенні фігури Голлоші рекомендував відштовхуватись від положення та руху скелету. Пози пропонував самі прості. Для навчання студентів не використовував гіпсові форми, вважаючи необхідним починати відразу з натури. Зимове навчання відбувалось у Мюнхені, а літнє на пленерах в Пенсильванії. Саме там в 1896 році в угорському містечку Нодьбані (нині румунське місто Бая-Маре) він і заснував колонію художників. Це об'єднання швидко стало відомим за межами країни своєю відмовою від академізму та пошуком нових прогресивних шляхів реалістичного відображення дійсності.

Ідейні розбіжності в поглядах з деякими учасниками Нодьбанської колонії (зокрема Карой Ференці, Іштваном Рейті) стали одною з причин перенесення Шимоном своїх літніх пленерів до м. Тячів, а потім і заснування там мистецької колонії. З 1915 року Голлоші переїжджає на постійне проживання до Тячева, де творить разом з студентами на пленерах.

Творчий шлях[ред. | ред. код]

Hollósy Tengerihántás 1885.JPG
Hollósy Rákóczi induló.jpg

Шимон Голлоші був більш плідним педагогом ніж живописцем. На початку свого творчого шляху роботи Голлоші здебільшого стосувались ідей угорського національного романтизму, зображення побутових сцен з національними угорськими типажами: «Дівчина, що сміється» (1883 р.", «В корчмі»(1887 р.), «Танцюючі дівчата на узліссі» (1895 р.), «Залицяльники» (1892 р.), «Добре винце» (1884 р.), «Веселе товариство» (1888 р.). У 1885 році він створює полотно «Лущення кукурудзи», яке і робить його відомим в мистецькому середовищі.

Досить тривалий період Голлоші працював над полотном «Марш Рокоци». Створив безліч етюдів та ескізів, але роботу так і не завершив.

А вже працюючи на пленерах в Тячеві, об'єктами відображення Голлоші стають околиці містечка. Він працює над пейзажами: «Біля річки» (1910 р.), «Весна над річкою» (1916 р.), «Селянський двір з возом» (1912 р.), «Осінній настрій» (1916 р.).

В 1916 р. Голлоші створює автопортрет, який нині зберігається в Угорській національній галереї, Будапешт. В цей період Голлоші відходить від бурхливого мистецького життя, і досить рідко виставляє свої твори, виключенням стали: колективні виставки 1897, 1899, 1900, 1907, 1901 рр., а також 1912 р. (на річницю колонії) у м. Нодьбані. І вже після смерті митця його три роботи у 1922 р. були представлені на Венеціанському бієнале. Більшість робіт художника зберігаються в Угорській національній галереї (м. Будапешт). Деякі роботи є в приватних колекціях та у Краєзнавчому музеї м. Бая-Маре, Румунія.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бокшай Й. Предисловие / Й. Бокшай // Изобразительное искусство Закарпатья. — М. : Советский ху- дожник, 1973. — С. 3
  • Терновец Б. Н. Письма. Дневники. Статьи/Б. Н. Терновец. — М., 1997. — С. 44.
  • Луценко І. Творчо-методичні принципи живопису Ш. Гогоші в Мистецькій колонії м. Тячева, їх роль у формуванні традицій живопису Закарпаття. — Народознавчі зошити. N 6 (114), 2013.
  • Németh L. Hollósy Simon / Lajos Németh // És kora művészete. — Budapest, 1956. — 163 c. — (Текст угор. мовою).
  • Alexa T. Centrul artistic Baia Mare 1896—1996 / Т. Alexa, Т. Moldavan, М. Musca. — Baia Mare, 1997. — 448 s: ill. — (Текс англ., рум. мовами).
  • Молева Н. М. Школа Антона Ашбе: к вопросу о путях развития художественной педагогики на рубеже XIX—XX вв. / Н. М. Молева, Э. М. Белютин. — М. : Искусство, 1958. — С. 96.
  • Островський Г. С. Образотворче мистецтво Закарпаття / Г. С. Островський. — К. : Мистецтво, 1974. — 200 с.: іл.
  • Тихомиров А. Искусство Венгрии ХІХ—ХХ вв. / А. Тихомиров. — М., 1961. — 183 с.

Примітки[ред. | ред. код]