Холм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Холм
Chełm
Герб Прапор
Герб Прапор
Chelm 2010 (1).JPG
Розташування міста Холм
Основні дані
51°09′ пн. ш. 23°29′ сх. д. / 51.150° пн. ш. 23.483° сх. д. / 51.150; 23.483Координати: 51°09′ пн. ш. 23°29′ сх. д. / 51.150° пн. ш. 23.483° сх. д. / 51.150; 23.483
Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Засновано X століття
Магдебурзьке право 1392
Населення 67 782 (2008[1])
Агломерація 80.743
Площа міста 35,28 км²
Густота населення 1921 осіб/км²
Поштові індекси 22-100 до 22-118
Телефонний код 48 82
Номери автомобілів LC
Висота НРМ 80-153 м
Міста-побратими Зіндельфінген, Ноксвілл, Морле і Луцьк
Міська влада
Веб-сторінка chelm.pl

CMNS: Холм на Вікісховищі

Холм (пол. Chełm) — місто на сході сучасної Польщі, що було засноване королем Русі Данилом 1237 року. Сьогодні — місто на правах повіту Люблінського воєводства.

Розташоване на Холмській височині над річкою Угеркою (притокою Бугу; висота берега — 20–40 м).

Історично головне місто Холмщини. Колишнє столичне місто короля Данила, деякий час столиця удільних князів Галицько-Волинського князівства, до 1770-х років головне місто Холмської землі Руського воєводства Першої Речі Посполитої, у 19121915 — центр Холмської губернії Російській імперії.

Населення — 65 481 мешканець (2013).

Історія[ред.ред. код]

Найдавніше минуле[ред.ред. код]

Археологічні розкопки на території сучасної Холмщини показують що початки заселення цих земель сягають палеоліту. Знайдені предмети свідчать, що впродовж наступних епох тут існував неперервний ряд поселень. Неолітичні матеріали знайдені також у нижніх шарах племінних городищ між Бугом та Вепром. Загалом на Холмщині виявлено знахідки неолітичних культур: волинсько-люблінської, мальованої кераміки, лійчастого посуду, кулястих амфор та шнурової кераміки. Окрім дрібних артефактів відкрито потужні кам'яні поховальні споруди, традиційні для «атлантичної» мегалітичної традиції. Перед входом до археологічного відділу регіонального музею в Холмі можна оглянути рештки поховальних скринь, які належать до культури кулястих амфор (часів бронзи) та більш пізню скриню поморської археологічної культури епохи заліза.

В епоху бронзи на Холмщині й на території самого міста, зокрема на Крейдяній горі біля цементного заводу, були поширені поселення тшинецької, а потім лужицької культур. На території Холма виявлено також сліди поморської культури VI—II ст. до н. е., яка загалом була поширена на території Польщі (від Гданського Помор'я) і суміжних із нею областей Білорусі та України.

Припускається, що на території самого міста Холма люди почали селитися лише на початку н. е. в період римських впливів. Численні знахідки на території Холму та околиць належать саме до цього часу. Знахідки римських монет, імовірно, свідчать про давнє проходження тут торговельних шляхів. У цей час тут мешкали носії археологічної пшеворської культури. На території холмського передмістя Белавін знайдено свідчення неперервності поселення на території Холма з римських часів — періоду пшеворської культури. В епоху розселення слов'ян — у V—VIII ст. сучасна Холмщина гармонійно вливається до їхнього ареалу. Вважається, що на території Холмщини в VIII—XI ст. також спостерігалося поєднання культурних елементів, які походили з прилеглих країв.

Більшість груп поселень концентрується берегами річок. У цьому розумінні Буг виступав віссю, навколо якої кристалізувалася майбутня Волинська земля. Перед державним періодом тут склалася мозаїка поселень, що відрізнялися своєю хронологією, а також етнічними та культурними рисами.

Панівними в ландшафті теренів суч. Холмщини в VI — поч. VII ст. були відкриті поселення. Їх розташовували вздовж річкових долин. На території поселень зводили невеликі чотирикутні напівземлянки часто з піччю в розі. Загалом слов'янський спосіб життя був дуже простим і водночас дуже адаптованим до несприятливих умов. Також зводяться городища. Як вказує А. Буко, виникнення нових городищ стимулювали також транс'європейські торговельні шляхи. Для майбутньої Холмщини особливе значення мав бузький торговельний шлях. В. Лосинський припускав, що торговельний шлях був активований близько 880 р., що ініціювало прямий торговельний зв'язок від району сучасного Києва через Прип'ять, Буг та Віслу з Балтійським узбережжям. Уздовж цієї траси знайдено срібні клади, які включають арабські монети IX ст.

Про племінну належність та ранньослов'янську історію Холмщини немає жодних надійних історичних свідчень. Найбільш раннім слов'янським поселенням на території сучасного Холма є так зване Заслуп'я (на північ від Белавіна і розташованої тут вежі, від пол. «слуп», що означає вежа) з великою кількістю металевих предметів, а також житла, які були під Белавінською вежею. У музейних фондах Холмського музею є чимало глиняного посуду та його фрагментів, що походять із цього поселення. Цей посуд оздоблено білою побілкою чи орнаментом на глині. Знайдено тут також зброю — залізні наконечники сокир та списів, господарські предмети, ножі, серпи, металеві та скляні оздоби з характерними браслетами із зеленого скла та підкови для коней і взуття.

Детальне вивчення району Холму дозволило виявити загалом 43 місцеперебування артефактів. У більшості випадків — це залишки великих поселень. Знайдений тут матеріал датується від неоліту і до сучасності. Висока щільність поселень у часи Риму та Ранньому середньовіччі дозволяє припускати існування тут первинного слов'янського поселення, яке передувало закладці граду на Високій Гірці. Початки ранньосередньовічного поселення на Заслуп'ю сягають VI ст., а його розвиток майже без перерви від X до XIV ст. Переказ оприлюднений у 1684 р. Якубом Сушею каже, що саме тут було перше міське поселення. Проте, чи було це прамісто, чи просто одне з ординарних поселень регіону мають показати такі дослідження[2]

Княжа доба[ред.ред. код]

Меморіальна дошка в честь 800-річчя від дня народження короля Данила (всередині православної церкви у Холмі).

У випадку Холма — досі відкрите питання перенесення центру поселення з раніш описаного Холма-Белавіна, розташованого в багнистій долині річки Угорки, на терен сучасної Високої гірки, що наступило найімовірніше впродовж X ст. Ранньосередньовічні матеріали, які походять із Високої гірки, відносяться лише до кінця X—XI ст. Неподалік на місці сучасного Ринку (пляц Лучковського), знайдено оздоби з поховання датованого XI—XII ст. Це означає, що в той час на місці Холму були сліди життя. Окрім того щодо Високої гірки збереглася легенда про наявність на ній поганської святині, а також про напад на неї ворога. При цьому відбити цей напад оборонцям святині, начебто, допоміг білий ведмідь, який вийшов із надра гори. Щодо існування святилища наразі немає жодних даних, які це підтверджують. Проте білий ведмідь міцно закріпився на гербі Холма. 1217 чи 1219 р. Данило Романович відібрав у Лешка Берестя та землі між Бугом та Вепрем із містами Угровеськ (Угруськ), Верещин, Стовп'є та Кумів, а також усю «Україну» як свою вотчину. Відсутність згадки про Холм свідчить про те, що міста на той час не існувало[3]

Дата заснування Холма докладно не встановлена; за літописами, князь Данило Романович збудував тут 1237 року Холмський замок, який згодом сильно укріпив (з часом він отримав у місцевих жителів назву «оборонний городок»)[4], на незначній віддалі від нього збудував оборонні споруди — вежу в Білявині й вежу в Столп'ї[5]. Завдяки цьому Холм протистояв монгольській навалі 1240 р. Сюди Данило переніс свою столицю з Галича, разом з цим осідок єпархії (доти був Угруськ).

На це вплинула така обставина: Галицький шлях, який сполучав Україну з Близьким Сходом і Півднем, втратив значення через занепад Царгороду, опанування степів кочовиками; натомість набрав значення шлях, який сполучав Балтику і володіння Тевтонського ордену (зокрема, місто Торунь над Віслою) із західноукраїнськими землями через Холм (так званий Бузький шлях). 1259 року Холм удруге протистояв монголо-татарській навалі.

По смерті Данила Романовича (1264 р.) у Холмі мали резиденцію його наступники: князь Шварно Данилович, потім Лев Данилович, його нащадки: Андрій і Лев Юрійовичі, Юрій (Болеслав) II.

XIV ст. — 1795 р.[ред.ред. код]

Теодор Раковецький. Процесія з чудотворним образом під час урочистостей з нагоди коронації ікони Холмської Богородиці, 1780 рік. Латинська фраза «Civitas Chełmensis in Russia» перекладається як «Місто Холм на Русі».

Під час воєн за їх спадщину між Литвою, Польщею й Угорщиною та місцевими боярами, Холм багато потерпів і 1387 року остаточно перейшов до володінь Польщі. Холмщину під своє панування взяв безпосередньо новий польський король Ягайло. З цим настав нарешті край військовій руїні. Від цього часу місто становило центр Холмської землі (Холмщини): яка об'єднувала поміж іншим Красностав, Грубешів, Реювець та Замостя. Незважаючи на те що Холмщина входила до Руського воєводства (з центром у Львові), вона мала автономію, яка дорівнювала такій для воєводства, зокрема вислала окремого депутата до сейму. На прохання міщан 7 січня 1392 р. на замку в Любомлі Ягайло видав Холму привілей на Магдебурзьке право — «перенесення міста з права польського і руського». В привілеї мешканців Холма Ягайло згадує в такій послідовності: німці, поляки та русини. І найімовірніше це не означало домінування іноземців, але їх вищий соціальний статус. Локація Холму була настільки вдалою тож в 1400 р. король Ягайло довірив холм'янину Бартоломею локацію Грубешова. Сучасна площа Лучковського є чи не єдиною пам'яткою того часу. Адже і після локації Холм використовував вуличну сітку, яка склалася в XIII ст. Вже в XVII ст. існувала вулиця Люблінська. В межах міста ця вулиця розширювалася і створювала власне цей ринок. В XVII ст. з'явилися назви й інших звивистих міських вулиць — Собача, Брестська, Блонська, Пивоварська, Велика. Забудова міста була дерев'яною. При ринку в межах укріплень було біля 120 ділянок. Дерев'яними були також церкви, костели та синагога. Інвестиції в окраїнні (українні) міста Холмщини були дуже скромними, зважаючи на довгий час пануючу тут нестабільність. Втім, Холмщина опинилася на торговельних шляхах з генуезьких колоній в Криму до західної Європи та узбережжя Балтійського моря. Головна дорога з Володимира вела через Буг до Холма, а далі до Любліна та Казимира Дольного на Віслі. Поступово зростало значення Холма і на шляху з Дрогобича через Любачів та Грубешів до Підляшшя, яке в 1446 р. остаточно відійшло до Великого князівства Литовського. З середини XV століття збільшилося економічне значення Холма, головним чином, торгівля. У другій половині XV ст. Холм населяло 1000 чоловік, були то русини, поляки та євреї, а також в невеликій кількості німці. І якщо русини переважно займалися сільським господарством чи ремеслом, поляки — складали адміністративно-управлінський апарат то євреї та німці освоювали торгівлю. В місці відбувався розвиток цехової справи: пекарі, різники та шевці. Працювали водні млини, п'ятничні торги та річні ярмарки. Суттєву небезпеку для міста становили татарські напади, такі як напад 1499 р., що призвів до втрати половини мешканців.

Устілузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована в XVI ст. Перебудована пізніше в стилі бароко.
Устілузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована в XVI ст. Перебудована пізніше в стилі бароко. 2009 р.

Незважаючи на тиск католицизму (сюди висилали найкращі католицькі кадри, а в 1456 р. в місті вже перебували домініканці) Холм став столицею православного єпископства на землях Холмщини та Підляшшя і довгий час був висунутим на захід осередком духовенства цього обряду. А католицьке єпископство тут не прижилося і було перенесено до Щекарева-Красноставу. На початку XV ст. будівля Данилової церкви на Гірці розвалилася. Церква була відновлена єпископом Філаретом Тарновським (Облазницьким) який був холмським єпископом в 1507—1533 рр.. В цей час вона була зменшена в розмірах. Прийшлося розібрати частину з заходу та звести нові стіни. В 1573 р. до церкви добудували дерев'яний бабинець, дах перекрили новим ґонтом і добудували дзвіницю. Кафедра далі виконувала свої функції. Мешканці міста — русини підтримували свою святиню фінансами та землями. Зокрема, 16 липня 1456 р. на користь холмського собору було організовано медову данину. Окрім головного храму, вже на початку XV ст. в Холмі згадується церква Св. Параскеви (1428), Св. Миколая (1428), Успенська (1428), та народження Христа під замком (1576). Де вони знаходилися? Вказується, що на північ від ринку знаходилося Брестське передмістя з єпископським ринком, поблизу якого стояли Успенська церква та церква Параскеви. Наразі це місце локалізують районом сучасної церкви Іоанна Богослова. Щодо церкви св. Параскеви (П'ятницька) відомо, що вона виникла у XV ст. на тутешньому передмісті Оболонь (колишніх заплавних луках річки Угерки). Вперше священики П'ятницької церкви о. Терентій та о. Партенон згадуються у документах 1428 р. У документі — скарзі владики Леонтія 1581 р. про відмову сплати священиками церковних податків згадується парох о. Іван, а у документах 1602 р. — о. Григорій. Імовірно ця церква стояла на сучасному перехресті вул. Оболонської та Міцкевича, так як збереглося свідчення що саме на місці старої церкви під час російського панування на Холмщині було збудовано нову. 4 червня 1578 р. Холм разом з церквами та укріпленнями знищила пожежа. Тоді вцілів тільки замок та руський монастир на гірці з Даниловою церквою. У 1596 р. холмський єпископ Діонісій Збіруйський прийняв у Холмі Берестейську унію.

1612 р. мав ледве 2 200 мешканців, у тому числі 800 євреїв. Деяке культурне значення мав як головне місто єпархії, осередок церковних шкіл. У 1638 р. кафедральна церква та монастир згоріли. Її відбудова та розбудова Холмської столиці унії були пов'язані з активністю холмського греко-католицького єпископа Мефеодія Терлецького. Він першим відкрив фундаменти Данилової церкви на гріці та перебудував її. Саме цю відбудовану кафедру, вірогідно, представлено на срібній оздобі вівтаря, виконаній в Гданську на замовлення холмських василіан. За його часів місто, як і в часи Галицько-Волинської Русі, замало гірку та західний схил природного підвищення. Цей терен був обнесений дерев'яно-земляним парканом та валом, подекуди кам'яним муром. За тим поясом укріплень розміщувався сухий рів. Укріплення мали овальні абриси, а Висока гірка була оточена окремим муром. Його рештки збереглися на Холмській гірці. Проте до XVII ст. то все розвалилося і місто фактично було безборонним. До міста вели Замойська, Красноставська, Львівська, Люблінська, Брестська та Василіанська брами. В 1783 р. стояли тільки три брами-руїни. На захід та північний-захід від міста виростали передмістя — в XVI ст. — Люблінське, а в XVII ст. Єпископське (Biskupie), Владчин (Wladczyn) та Блоні (Blonie). Останнє пізніше називалося Оболонню, так як в Києві. Про його існування досі нагадує вул. Оболонська. На горі знаходився дерев'яний замок, обліплений глиною. В XVII ст. він згорів і був збудований новий з палацом старости. На згаданій срібній прикрасі вівтаря в мурах Холмської гірки показана брама схожа на сучасну Устілузьку браму, яка наразі розташовується одразу за кафедральним собором і має бароковий вигляд. Ця брама єдина з збережених походить з 1616 р. — тож це найстаріша збережена архітектурна пам'ятка міста.

Окрім церкви М. Терлецький звів палац єпископів (попередник сучасного з поч. XVIII ст.) та двоповерхову будівлю василіанського монастиря. З 1617 р. при кафедрі М. Терлецьким організовано василіанський монастир, який розташовувався в спорудах на вершині Гірки. Вона збереглася до нашого часу, хоча і в перебудованому вигляді по лівий бік від собору. В 1639 р. при греко-католицькій кафедрі єпископ Мефодій Терлецький влаштував гімназію, яка підлягала Краківській академії. Її керівником став Якуб Суша. Терлецький також пробував в закласти в Холмі друкарню, метою якої був друк кирилицею слов'янських літургічних книг та іншої релігійної літератури. Незважаючи на згоду Риму цей проект не вдалося реалізувати через повстання Хмельницького.

З середини XVII століття почався занепад Холма, спричинений війнами. 1648 р. місто захопив на деякий час гетьман Богдан Хмельницький. У 1650—1651 рр. згідно до Зборовської угоди короткий час на вимогу Б. Хмельницького Холмський собор перебував в руках православних єпископів. У 1651 р. греко-католицький єпископ Яків Суша возив чудотворну ікону Холмської Божої Матері разом з королівським військом на поле битви з козаками під Берестечко[6].

Пізніше Холм знищили шведи, московське військо, багато потерпів під час Північної війни (1700—1721 рр.). Наприкінці XVIII століття у Холмі жило близько 2 500 мешканців, у тому числі понад 1 000 євреїв, 1 000 поляків, 200 українців.

1795 р. — 1914 рр.[ред.ред. код]

Після поділу Польщі Холм належав до володінь Габсбурґів (17951804), Австрійської імперії (1804—1807), Варшавського герцогства (1807–1812) і Польського королівства (1812–1832), пізніше входив безпосередньо до складу Російської імперії.

Уніатська церква св. Миколая в Холмі, 2009 р.
Уніатська церква св. Миколая в Холмі, 2009 р.

З австрійським періодом в історії Холму пов’язана розбудова комплексу уніатської семінарії при мурованій церкві св. Миколая на однойменній вулиці. Після пожежі 1779 р. замість первісних дерев’яних будівель семінарії зведено нові муровані споруди, будівництво яких розпочато єпископом Порфирієм Важинським у 1799 р. і завершено на початку XIX ст. Споруди спроектовані в формі літери Н. В найстарший центральній частині комплексу навіть збереглися старі склепіння. З 1769 р. до ліквідації ордену у 1864 р. семінарія знаходилася у віданні василіан. У 1804 р. за рішенням австрійського уряду розпочато відбудову самої уніатської церкви св. Миколая.

З 1809 р. волею Наполеона вона входила до автономного польського Варшавського князівства. На початку 1813 р. російські війська, які переслідували залишки армії Наполеона, зайняли Холм. За рішенням Віденського конгресу 1815 р. Холмщина стала частиною Польського Королівства в складі Російської імперії, тож місто і регіон опинилося під новою - російською окупацією, тепер вже на століття. В цей час Холм з округою ввійшов до етнічно-польського Люблінського воєводства, перетвореного в 1837 р. на губернію. З цього приводу М. Грушевський писав: «Тільки як на Віденськім конгресі в 1815 p. викраяно було наново “Королівство Польське” з земель польських, суміжних українських, білоруських і литовських, а в їх числі попала туди й Холмщина, поляки стали дивитись на неї як на землю польську, чи таку, краще сказати, яку треба за кожду ціну зробити польською». Станом на кінець XVIII ст. для поляків, попри сучасні заяви про тісне пов’язання з Польщею, Холм великого значення не являв. Він був окраїнним містечком і нічим особливо не вділявся. Справжня суперечка за Холм почалася лише після того, як Російська Імперія, відчувши силу і заграбавши ці землі, почала вести себе як той, хто виправляє давню кривду. В умовах такого успішного російського ідеологічного наступу польські публіцисти вимушені були вигадати романтичну легенду про те що Холмщина була польською територією ще до Данила Романовича, і пізніше була загарбана Руссю. Нажаль, ця концепція для «покріплення сердець», яка не знаходить жодних археологічних чи історичних підтверджень пережила історичну кон’юнктуру часів російської окупації і по сей день фігурує навіть в історичних джерелах. Холм став центром реалізації проекту відновлення Холмської Русі, що супроводжувалося русифікацією місцевого українського та польського населення.

Роль Холма на початку ХІХ ст. ще більше зменшилась. В 1816 р. місто ще більше підупало. Оборонні мури було розібрано на камінь, міщани також добували вапно на схилі Холмської гірки під кляштором василіанів (збудованим ще за М. Терлецького). Згідно критеріїв станом на 1834 р., Холм був містом четвертого розряду, які нараховували 3-6 тис. мешканців. У 1837-66 рр. Холм не був навіть повітовим містом і належав до Красноставського повіту. Проте весь цей час залишався осідком уніатської єпархії, яка обіймала окрім Холмщини також українські етнічні землі Південного Підляшшя. Була це, зрештою, єдина уніатська єпархія в Царстві Польському, а від 1839 р. і в усій Російській імперії. В цей час уніатська церква була вже дуже полонізованою. Проте під впливом росіян цей процес почав сповільнюватися. Микола І. був відвертим ворогом унії. Тож він реалізовував один за одним послідовні кроки до її ліквідації. Вищевказаний напрямок спочатку набув матеріального втілення в перебудові церкви св.. Миколая. Входження Холму до російської держави відбувалося дуже проблематично. Опір тут окрім поляків чинили й численні полонізовані уніати. В 1861 р. напередодні січневого повстання, у Холмі, на Кафедральній Горі відбувалися політично-релігійні маніфестації, в яких приймав участь, зокрема, Степан Лаврисевич настоятель греко-католицької парафії св. Норберта в Кракові. Російський уряд в повній мірі скористався з факту участі уніатів в повстанні. Після січневого повстання указом російського імператора Олександра II у 1864 р. на території Польщі скасували усі релігійні ордени, в тому числі і василіан. Це поклало кінець їх монастирю та бібліотеці в Холмі (на Високій гірці). А в 1875 р. українців Волині, Холмщинини та Підляшшя спіткало нове випробування. Російська влада пришвидшила реалізацію своїх планів і ліквідувала греко-католицьке віросповідання.

В 1867–1912 рр. Холм знову став столицею повіту. У 1877 р. до міста провели Надвіслянську залізницю з Ковеля, а потім містом також пройшла залізниця до Берестя. Проте життя міста сильно не пожвавилося. Холм так і лишився малозначущим осередком єврейської торгівлі та ремесла. В 1865 р. в Холмі мешкало 4054 особи, а 1870 р. – 4.5 тис. осіб. З них 70% становили євреї, а 20% - поляки та українці-уніати. Загалом, русини-українці ж на Холмщині становили більшою частиною сільське населення.

Будинок православного братства св. Богородиці в Холмі (Кафедральна гірка), Фото 2016 р.
Будинок православного братства св. Богородиці в Холмі (Кафедральна гірка), Фото 2016 р.

З 1852 р. до Холма та регіону почали напливати вихідці з інших районів Російської Імперії, в тому числі з інших регіонів України. Це були чиновники царської адміністрації, військові, духовенство, підприємці та просвітяни. Православних розпочали ховати на міському цвинтарі на вул. Львівській. Проте це викликало протести католиків, які не хотіли бути поховані разом з православними (такі були часи). Зважаючи на це організовано новий православний цвинтар на північному схилі Холмської гірки. Повернення до православ’я супроводжувалося тим, що усі існуючі уніатські церкви в Холмі та на Холмщині перероблялися на православні. Величезні зусилля вкладалися також в будівництво нових просторих церков у модному та офіційно-затвердженому російсько-візантійському стилі. З 1875 р. собор Богородиці на Холмській Гірці почав діяти як кафедральний для православної Варшавсько-Холмської єпархії. У 1874-77 рр. проведено ґрунтовний ремонт та перебудову споруди – добудовано чотириколонний портик до головного входу, перероблено і позолочено головну баню і бані над вежами чільного фасаду, розписано інтер’єр і виготовлено та встановлено новий п’ятиярусний іконостас. У 1877 р. під наглядом архітектора-виконавця будівельних робіт по зведенню православних церков у Привіслянському краї Шреттера, а, можливо, і за його проектом біля базиліки, зведено нову муровану дзвіницю. Збоку від колишньої будівлі василіанського монастиря побудовано садибу православного братства Богородиці - органу створеного для русифікації Холмщини.

В своїх зусиллях утвердитися на Холмщині, Росія активно використовувала пам’ять про руське минуле Холмщини. Для цього були проведені перші розкопки Петра Покришкіна та Федора Коралова на Холмській гірці. Ці дослідники вперше розкопали резиденцію Данила Романовича. Саме в будинку братства організовано церковно-археологічний музей. В цьому музеї зокрема зберігалася стара риза з образу Богородиці, яку подарував Я. Суша. На жаль, усі знахідки цих археологів в 1915 р. були вивезені до Росії і їх сучасна локалізація не відома.

Колишня гарнізонна православна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською, 1880 р. Холм. Фото 2016 р.
Колишня гарнізонна православна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською, 1880 р. Холм. Фото 2016 р.

У 1880-1881 рр. на другому поверсі флігеля єпископського палацу на Гірці при соборі Різдва Пр. Богородиці влаштовано церкву св. Михаїла, київського митрополита, завершену однією цибулястою маківкою. Ця церква (помітна на старих фотографіях) була ліквідована після першої світової війни. Поблизу кафедрального собору на історичному місці церкви Іоанна Златоустого було у 1884 р. в 10-ту річницю навернення уніатів до православ’я зведено стовпоподібну церкву св. Кирила та Мефодія. В 1921 р. її було розібрано, а на цоколі насипано курган Незалежності який височіє на Високій гірці і зараз. У 1868 р. на церкву св. Варвари перетворено зачинений мурований по-реформатський костел св. ап. Андрія. В 1914 р. майже закінчена церква св. Параскеви за проектом Олександра Пуринґа. Ознакою російського панування стало зведення комплексів військових казарм – опорних пунктів царської адміністрації в Холмі, Грубешові, Замості та ін. містах. Зокрема на території Холма розміщується низка військових частин, для яких будуються спеціальні кошари, а поблизу них церкви. В 1860-х рр. кількість військових, які перебували в цей час в Холмі коливалася від 82 до 522 офіцерів та солдат. Імовірно, значна їх частина була вихідцями з України. Для потреб військових першою в центрі міста було зведено церкву св. Іоанна Богослова (існує по сей день). В західній частині міста знаходиться мурована гарнізонна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською. Її було зведено в 1880 р. при Бутирських казармах, розташованих в дільниці Шліхонки, на вул. Кошаровій. Зачинена після першої світової війни споруда використовувалася для різних цілей. У 1980 р. церкву відремонтовано і її пристосовано на костел св. Казимира сучасної католицької парафії. В східній частині міста, на південь від району Дирекція, на вул. Грубешовській знаходиться ще одне колишнє царське військове містечко з військовим шпиталем, пізніше за Другої польської республіки шпиталем святого Миколая. Тут зберігся гарнізонний собор св. Миколая, перероблений наразі на костьол Божого Милосердя, вул. Ксьондза Зигфрида Березецького (Ksiedza Zygfryda Berezeckiego), 1, та водонапірна вежа. В 1901-1908 рр. для розквартированого в місті 65-го Московського полку піхоти зведено муровану гарнізонну церкву св. Олексія, Петра, Йона і Пилипа, звану Московською, або навіть Московським собором. Будова в типовому російсько-візантійському стилі була посвячена перебуванню імператора Росії Миколи II в місті. Після першої світової війни розібрана польською владою як символ московської неволі. Розташовувалась на розі вулиць Люблинської та Трубаківської. У 1883 р. на Люблінській дорозі збудовано муровану, квадратну в плані каплицю св. Федора, яка була філією кафедри. Каплиця збереглася до нашого часу її можна оглянути по вул. Люблінській, 166d.

В 1865 р. в будівлях колишнього реформацького монастиря по вул. Реформатській відкрилася жіноча гімназія (надалі називана Маріїнинською). Разом з чоловічою гімназією створеною в колишньому монастирі піарів (про неї в наступній частині), вона була спрямована на русифікацію нащадків уніатського духовенства. Після 1875 р. усі уніатські навчальні заклади стали православними. Зокрема на базі існуючої уніатської семінарії при церкві св. Миколая створено православну духовну семінарію. Окрім цих закладів у Холмі відкрилися додаткові гімназії, в тому числі приватні, а також Холмська технічна залізнична школа імені Д.М. Іванова – будівля збереглася. Розбудовувалася мережа початкових, зокрема, церковних шкіл. 1890 р. архієпископ Холмсько-Варшавський Леонтій Лебединський коштом уряду збудував чудову семінарійну будівлю в Холмі, яка збереглася до наших днів. Холмська семінарія мала бути центром русифікації українців та білорусів на колишніх польських землях. В будівлі семінарії розміщувалася каплиця св. Леонтія (сучасна зала, досі увінчана банею). У 1912 р. на гірці відбулося масове святкування повернення Холмщини до складу Московії – утворення Холмської губернії. Перед початком першої світової війни Холм продовжував лишатися відсталим провінційним містечком. Серед християн в місті, католики домінували над уніатами. Адже внаслідок так званого толеранційного указу російського царя від 1905 р. відбувся масовий перехід колишніх уніатів чи їх нащадків з примусового православ’я в католицизм[7].

Комплекс піарів в Холмі, вул. Люблінська - місце народження Михайла Грушевського, 2016 р.
Комплекс піарів в Холмі, вул. Люблінська - місце народження Михайла Грушевського, 2016 р.

В Холмі «в піарських будинках, де містилась семінарія » в 17 вересня 1866 р. прийшов на світ і провів перші три роки свого життя Михайло Грушевський. Йдеться про будинок колишнього монастиря ордену піарів та організовану ними на Люблинській вулиці школу для шляхетської молоді. був охрещений першим православним настоятелем церкви Іоанна Богосолова - протоірєєм Яковом Крашановським. Хрещення відбулося або в самій церкві, або поруч на плебані[8].

У ХХ ст.[ред.ред. код]

Українська гімназія в Холмі, березень 1940 року.

Про зміни релігійних, деякою мірою національних відносин свідчать числа: 1873 р. на 5 595 мешканців припадало: православних — 263, греко-католиків — 530, римо-католиків — 1 294, євреїв — 1 503. 1911 р.: на 21 425 меш. 5 181 православних (українці й росіяни), 3 820 римо-католиків, 12 100 євреїв, 315 лютеранів. Впливи росіян збільшилися зі скасуванням унії і припливом православного духівництва. Холм був центром русифікації (ряд середніх шкіл, духовна семінарія) і полонізації. Русифікація посилилася після утворення 1912 р. Холмської губернії через приплив російських службовців.

Будинок Української Гімназії в Холмі.

Після 1905 року почала виявлятися незначна українська діяльність: створено Просвітительное Общество Холмскої Руси, яке видавало двомовний журнал «Братська Бесіда», товариство «Просвіта».

Перша світова війна спричинила зменшення українського населення Холма, бо 1915 р. майже всі українці й росіяни виїхали на схід перед приходом військ центральних держав.

Від 25—27 серпня 1917 року відбувся Всехолмський З'їзд у Києві з 296 делегатами холмщаками, який виразно виголосив свою єдність з українством. Цей з'їзд також обрав 8 представників до Центральної Ради і призначив губернського комісара Холмщини в особі М. Лоського; його теж затвердила Центральна Рада і визнав український уряд.

Група працівників Українського Кооперативного Союзу на чолі з Іваном Лютим-Лютенком у Холмі перед собором на Даниловій горі. 1941 рік.

Українська головна Рада пов’язана з Українською національно-демократичною партією домагалася від Центральних держав не включення до Польщі українських етнічних земель – Холмщини, Підляшшя та Волині. Реакцією було звернення австрійського уряду до місцевих мешканців-українців, збільшення тиражів україномовної преси, встановлення посади українських інформаторів при австрійських військових комендатурах. 9-10 квітня 1917 р. відбулася спільна нарада Галичанської Ради Наддніпрянського Союзу Визволення України з метою координації розпочатих раніше агітаційно-пропагандових заходів в окреслених регіонах. Перед 5 листопада 1916 р. німці розглядали проект створення «Українського П’ємонту» на Холмщині.

Церква у Холмі

Прилучення Холмщини до України проголошено постановою Центральної Ради 12 листопада 1917 року. Також за Берестейським миром (9 лютого 1918 року) Холмщину приділили Україні. Але на той момент УНР зовсім не контролювала ці території, які ще з осені 1915 р. були окуповані військами Німеччини і Австро-Угорщини. Лише у березні 1918 р. до м.Берестя прибув за призначенням з Києва невеликий персонал новоутвореного Холмського губернського управління на чолі з Скоропис-Йолтуховським. Українські адміністратори почали поступово перебирати владу від німців на цих територіях. За часів Української Держави гетьмана Павла Скоропадського посаду губернського старости Холмщини продовжував обіймати О. Скоропис-Йолтуховський. 5 листопада 1918 р. гетьманат виділив окрему Холмську губернію. Центральним губернським містом визначався Брест-Литовськ

Проте слідів української адміністрації ми не знайдемо ані в Холмі, ані на Холмщині. Холмщина ж з м. Холм так і не була передані під українську владу, бо це була зона окупації Австро-Угорщини, яка дуже не хотіла сваритись з поляками. На початку листопада 1918 р. поляки роззброїли австріяків у Холмі та взяли владу в свої руки. Холмщаки опинилися в межах Польської держави[8].

Більшість евакуйованих повернулася до Холма у 1920–22 pp. За час перебування в Україні їхня національна свідомість значно зросла. Холм став центром культурно-освітнього товариства «Рідна Хата». 1920–23 рр. у Холмі виходила газета «Наше Життя», календарі тощо. У кінці 1920-х pp. незначна українська активність була пригноблена польською владою внаслідок «пацифікації». 1919 року Холмський православний собор передано католикам.

У 1921 році на 23 221 мешканець було 12 064 євреїв, 9 492 римо-католиків, 1 369 православних, 207 лютеран.

26 вересня 1939 року радянська 36-та танкова бригада зайняла місто і взяла до полону 8 тисяч польських вояків, захопила 7000 гвинтівок, 1250 револьверів, 40 кулеметів, 10 гармат, 14 автомашин і 1500 коней. А в жовтні передала місто німцям[9].

Українці[ред.ред. код]

Відродження українства почалося після занепаду Польщі 1939 р., коли Холм увійшов до складу Ґенеральної Губернії. Цьому сприяв також приплив утікачів з Галичини. У Холмі створився Український Комітет і Тимчасова Церковна Рада. Заходами УЦК у Кракові українцям повернено в травні 1940 р. Холмський собор. У Холмі був осідок новопосталої Холмсько-Підляської єпархії з архієпископом Іларіоном Огієнком на чолі, при якій діяла невелика духовна семінарія. Діяв Український Допомоговий Комітет. Розвинулося шкільництво (гімназія, середня школа), освіта і мистецьке життя, кооперація, низка приватних підприємств.

Піднесення українства в Холмі припинила радянська окупація влітку 1944 р., згодом приєднання Холму до Польщі. Деякі українці з Холму подалися на Захід, до Німеччини, пізніше за океан; майже всіх тих, що залишилися, польська влада 1946 р. виселила на понімечені землі. Тепер у Холмі живе незначне число українців, діє православна парафія.

На сьогодні у Холмі діє відділ регіональної громадської організації — Українське Товариство. Метою Товариства є організація громадського та культурного життя української громадськості Любліна і Холма та Люблінського воєводства, для збереження та розвитку української культури і реалізації громадянських прав української національної меншини в Польщі.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Собор Різдва Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

Найвизначнішою пам'яткою мистецтва є Собор Різдва Пресвятої Богородиці, що стоїть на Кафедральній гірці — частині Холмської Княжої гори на місці церкви, збудованої князем Данилом Романовичем у середині XIII століття. Оригінальний храм після пожежі 1256 р. відбудований у другій половині 13 ст. З кінця XVI століття собор став резиденцією унійних холмських єпископів. Перероблений 1638—1656 рр. за єпископа Методія (Терлецького); розібраний 1735 р. На його місці у 1736—1756 рр. збудовано у стилі пізнього бароко сучасний собор. Незначні зміни зроблено після переходу собору до православних (1874—1878 рр.).

Холмський собор Богородиці

1919 р. польська влада передала собор римо-католикам; тоді було знищено іконостас, ікони та деякі розписи. Нові зміни зроблено після повернення собору православним 1940 року за сприяння голови УЦК Володимира Кубійовича. Останні зміни зробили римо-католики після передачі собору до їх рук 1946 р. У соборі є чудотворна ікона (образ) Богородиці, що походить із княжих часів (мабуть, привезений із Візантії). Під підлогою археологи розкопали давні поховання[10].

Інші святині[ред.ред. код]

  • православна церква Св. Івана (з 1849 р.),
  • костел у стилі пізнього рококо (1753—1763 рр., за проектом архітектора Паоло Фонтани, колишній костел піярів),
  • монастир реформатів (1736—1740 рр., перебудований у 19 столітті),
  • ректорський костел святого Андрія
  • костел Матері Божої Переможниці (колишній кінотеатр, 1928) та ін.

Культура[ред.ред. код]

У місцевому музеї зберігається чимало творів церковного мистецтва.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Працювали у Холмі[ред.ред. код]

Холмські православні єпископи[ред.ред. код]

Холмські старости[ред.ред. код]

Холмські каштеляни[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Парнікоза, Іван (07.05.2017). Холм та Холмщина — подорож для українця. Частина 1: Найдавніші сторінки історії Волині. http://h.ua (українська). http://h.ua. Процитовано 29.06.17. 
  3. Парнікоза, Іван (15.10.16). Холм та Холмщина — подорож для українця. Частина 2: Княжий Холм. http://h.ua/ (українська). http://h.ua. Процитовано 29.06.17. 
  4. Диба Юрій. «Хранительна» інскрипція стольного Холма
  5. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003., 1, стор. 804
  6. Парнікоза, Іван (16.09.17). Холм та Холмщина — подорож для українця. Частина 3. Місто уніатів XIV ст. — 1795 р.. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 17.09.17. 
  7. Парнікоза, Іван (26.09.2017). Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 4: Холмська Русь. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 27.09.2017. 
  8. а б Парнікоза, Іван (14.10.2017). Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 5. Від Русі до України. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 14.10.2017. 
  9. Червоний бліцкриг — Владімір Бешанов — Тека авторів — Чтиво. Чтиво. Процитовано 2017-04-17. 
  10. Таємниця холмського саркофага
  11. Безбах В. (історик…), Гаврилюк О. (історик…). На шляху служіння народові // Вільен життя плюс. — Тернопіль, 2016. — № 17 (15753) (4 бер.). — С. 3. (Славні земляки)
  12. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 47. (пол.)
  13. Wasilewski T. Potocki Krzysztof h. Pilawa (ok. 1600—1675) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 85. (пол.)
  14. Akta grodzkie i ziemskie… — T. 12. — S. 264. — № 2941. (лат.)

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Пастернак Я. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. — Вінніпеґ—Торонто, 1968.
  • Січинський В. Місто Холм. — Краків, 1941.
  • Czernicki K. Chełm, przeszlosc і pamiatki. — Chełm, 1936. (пол.)
  • Zimmer B. Miasto Chełm. — Варшава–Краків, 1974. (пол.)
  • Matka Boska Chełska (пол.)
  • Батюшков М. Холмская Русь. — СПб, 1887. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.