Холодна гора (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Холодна гора
Холодногірсько-Заводська лінія
Holodna Hora metro station, Kharkiv, Ukraine.jpg
Загальні дані
Тип колонна трипрогінна мілкого закладення
Стара назва «Вулиця Свердлова» (до 1996 року)
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Будівництво
Дата відкриття 23 серпня 1975 року
Архітектор(и) Співачук
Інженер(и)-конструктор(и) Бочікашвілі, Іванова
Транспорт
Виходи до вул. Полтавський Шлях, вул. Холодногірська
Наземний транспорт

Т 3

Тр 27
Інше
Стільниковий зв'язок Київстар

Холодна гора — станція Харківського метрополітену. Розташована на Холодногірсько-Заводській лінії, кінцева. Відкрита 23 серпня 1975 року.

При відкритті, у серпні 1975 року, і згодом, протягом більш ніж двадцяти років, станція називалася «Вулиця Свердлова», а у 1996 році вона одержала назву «Холодна Гора».

Історія[ред. | ред. код]

Своєю появою, станція зобов'язана особливістю ґрунтів у районі залізничної станції «Харків-Пасажирський» (Південний Вокзал). Спочатку кількість станцій проектованого метрополітену повинна була налічувати 13 станцій. Саме така кількість станцій була розглянута на сумісному засіданні бюро Харківського міському партії та виконкому міськради 31 грудня 1965 року, щодо затвердження «Архітектурно-планувального завдання на майбутнє будівництво в Харкові першої черги метро»[1]. Першою (тупиковою) станцією вирішено було створити станцію «Південний вокзал», але при подальшому дослідженні спеціалістами Метрогіпротрансу було виявлено, що товщина глин у районі Південного Вокзалу настільки тонка, що при виконанні робіт з будівництва споруджень метрополітену біля вокзалу є можливість пошкодити важливий транспортний вузол, «Харків-Пасажирський». Тому було вирішено продовжити лінію у сторону Холодної гори і вже там збудувати першу станцію лінії на який буде відбуватися розворот рухомого складу.

Первісна назва станції «Вулиця Свердлова» пов'язана з розташуванням станції. Станція знаходиться на одній з найбільших вулиць міста Харкова — Полтавському Шляху. Ця вулиця з березня 1919 р. носила ім'я комуністичного державного діяча Якова Свердлова. Вже після здобуття Україною незалежності, у 1996 р. вулиці була повернена первісна назва. В тому ж році було також змінено назву станції Метрополітену на «Холодна Гора». Цю назву станція отримала за історичною місцевістю міста — Холодна гора.

Станція була першою з 8-ми станцій які були пущені у експлуатацію 23 серпня 1975 року[2].

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Колонна трипрогінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики в кінці лінії.

Оздоблення[ред. | ред. код]

Інтер'єр станції витриманий в стриманому стилі: оздоблення уральським мармуром та чорним лабрадоритом поєднується із полірованими червоними плитами підлоги. Середній прогін залу вищий, за прогони платформи, що підсилює відчуття простору.

Розташування[ред. | ред. код]

Станція розташована в житловому районі західної частини міста. Перша станція на першій лінії метро обслуговує мешканців великого житлового масиву (Холодна гора, Залютино, Нова Баварія тощо), формованого на місці малоповерхової забудови. Біля виходів зі станції розташована кінцева станція приміських автобусів і маршрутних таксі, що зв'язують Харків з населеними пунктами Мереф'янського і Люботинського напрямків, а також тролейбусна (маршрут № 27) і трамвайна (маршрут № 3) зупинки.

Біля виходів зі станції розташовується 1-а міська клінічна лікарня та 19-а дитяча клінічна лікарня, ринок і безліч крамниць.

«Холодна гора» — кінцева пасажирська станція, має колійний розвиток, на якому відбувається обіг рухомого складу. Зараз станція «Холодна гора» має найбільший добовий пасажиропотік серед станцій Харківського метрополітену. Широкі сходи ведуть з підземних переходів станції до зупинок наземного транспорту міського та приміського сполучення. «Холодна гора» стала першою в місті станцією, біля якої зведено термінал наземного пасажирського транспорту — першої черги єдиної транспортної системи міста.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Літ. запис О. В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. —С.13— 288с.
  2. Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Літ. запис О. В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. —С.26— 288с.

Література[ред. | ред. код]

  • Х23 Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц.- Х.: Прапор, 1985. — 151 с, ил.
  • Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Літ. Запис О. В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. — 288с. —ISBN 5-7766-0788-4 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]