Холодний Яр (вірш)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Холодний яр» - поема відомого українського письменика та поета Шевченка Тараса Григоровича . В ній автор описує підготовку гайдамаків до боротьби проти шляхти та засуджуєте тих , хто вважає їх розбійниками . Написанний 17 грудня 1845 року .

Історія створення[ред. | ред. код]

Був створенний під час перебування Тараса Шевченка в Україні . Входить в збірку три літа . Перше видання твору було в нелегальній збірці ''Новые стихотворения Пушкина и Шавченко'' , видана ще за життя автора . Основою для твору стали події Коліївщини . Назва походить від назви яру на черкащині де готувалися до походу на Умань гайдамаки . У сучасних виданнях другий рядок зміненний . замість рядка ''І в мене те лихо'' стоїть ''І в мене не тихо'' .

Сюжет твору[ред. | ред. код]

Автор спочатку згадує про яр , до якого вже нема шляху . Далі ведеться розповідь про гайдамаків, що готуються до бою в Холодному яру . Після розповіді автор жорстоко піддає критиці тих, хто каже що ''гайдамаки не воины , розбойники , воры , пятно в нашей истории '' , та самі вони є зрадниками, які торгують своїм народом . В кінці твору Шевченко нагадує гнобителлям власного народу про жорстоку кару, яка їх настигне за їхні гріхи .

Відсилання до інших творів та особистостей[ред. | ред. код]

Холодний яр сильно переплітається з іншим твором Шевченка про Коліївщину - Гайдамаками. У творі також згадується Лютий Нерон - риський правитель який відрізнявся надзвичайною жорстокістю . Тут його порівнюють з російским царем .

Текст твору ( оригінал )[ред. | ред. код]

У всякого своє лихо,

І в мене те лихо ,

Хоч не своє, позичене,

А все-таки лихо.

Нащо б, бачся, те згадувать,

Що давно минуло,

Будить бознає колишнє —

Добре, що заснуло.

Хоч і Яр той, вже до його

І стежки малої

Не осталось; і здається,

Що ніхто й ногою

Не ступив там, а згадаєш,

То була й дорога

З манастиря Мотриного

До Яру страшного.

В Яру колись гайдамаки

Табором стояли,

Лагодили самопали,

Ратища стругали.

У Яр тойді сходилися,

Мов із хреста зняті,

Батько з сином і брат з братом

Одностайне стати

На ворога лукавого,

На лютого ляха.

Де ж ти дівся, в Яр глибокий

Протоптаний шляху?

Чи сам заріс темним лісом,

Чи то засадили

Нові кати? Щоб до тебе

Люди не ходили

На пораду, що їм діять

З добрими панами,

Людоїдами лихими,

З новими ляхами?

Не сховаєте! над Яром

Залізняк витає

І на Умань позирає,

Гонту виглядає.

Не ховайте, не топчіте

Святого закона,

Не зовіте преподобним

Лютого Нерона.

Не славтеся царевою

Святою войною.

Бо ви й самі не знаєте,

Що царики коять.

А кричите, що несете

І душу і шкуру

За отечество!.. Єй-богу,

Овеча натура;

Дурний шию підставляє

І не знає за що!

Та ще й Гонту зневажає,

Ледаче ледащо!

«Гайдамаки не воины —

Розбойники, воры.

Пятно в наший истории...»

Брешеш, людоморе!

За святую правду-волю

Розбойник не стане,

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний, не заріже

Лукавого сина,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Ви — розбойники неситі,

Голодні ворони.

По якому правдивому,

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!.. Дуріть дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977. — Сторінка 323

*http://litopys.org.ua/shevchenko/shev141.htm

*''Новые стихотворения Пушкина и Шавченко'' http://rarebook.onu.edu.ua:8081/handle/store/2136