Холостенко Микола В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола В'ячеславович Холостенко
Холостенко Микола.jpg
Народження 7 лютого 1902(1902-02-07)Київ
Смерть 3 травня 1978(1978-05-03) (76 років)Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Ідентифікатори і посилання

Мико́ла В'ячесла́вович Холосте́нко (7 лютого 1902(1902-02-07), Київ, Російська імперія — 1978, Київ, Українська РСР, СРСР)[1] — український архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 грудня 1902 року в місті Києві (за іншими даними — в Лодзі у сучасній Польщі).

1922 року вступив до Київського архітектурного інституту. Його викладачами були Іполит Моргілевський, Валеріан Риков, Василь Кричевський, Олександр Вербицький, Павло Альошин.

В 1929 році закінчив Київський художній інститут[2].

У 1930 році Холостенко спільно з братом Євгеном, Й. Ю. Каракісом та В. Г. Заболотним створили товариство «Жовтень»[3]. Згодом, у 1930-х роках працював у майстерні разом з Й. Каракісом і П. Юрченком[4]. У 1936 році архітектор М. Холостенко разом з архітектором Й. Каракісом розробили проект річкового вокзалу Києва[5].

Помер 3 травня 1978 року. Похований на Міському кладовищі «Берковець».

Роботи[ред. | ред. код]

За проектами архітектора в Києві споруджено:

  • будинок кооперативу «Сяйво» на Костьольній вулиці, 11 (1931);
  • будинок спеціалістів на Шулявці (1933—1935);
  • будинок наукових робітників на Лютеранській, 21/12 (1929—1939)
  • проект забудови мікрорайону «Соцмісто» у Києві (1936, забудовано частково, не завершено через початок війни; 1943 року більшість споруд знищено);
  • селища Ветеранів (1947–1955), Верстатозаводу (1948–1950) та Жовтневе (1950–1956);
  • комплекс Центрального ботанічного саду АН УРСР (1951–1964)[1].
  • Будівля Центрального універмагу на Хрещатику (в співавторстві з І. Каракісом і Л. Киселевичем[6]; 1932, розібрано недобудованим).

Автор проектів реставрації:

  • Кирилівської церкви (1955);
  • Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври (1959–1960; у співавторстві).
  • Житловий будинок кооперативу «Науковець»[7]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]