Хома Параска Петрівна
Хома Параска Петрівна | ||||
---|---|---|---|---|
Параска Хома зі своїми роботами | ||||
При народженні | Процюк Параска Петрівна | |||
Народження |
10 листопада 1933 с. Чернятин, нині Городенківський район, Івано-Франківська область | |||
Смерть | 23 вересня 2016 (82 роки) | |||
Чернятин (Коломийський район), Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна | ||||
Національність | українка | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Жанр | декоративний розпис | |||
Діяльність | художниця | |||
Напрямок | народний примітивізм | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
Нагороди | ||||
Сайт | paraskakhoma.com | |||
|
Хома́ Пара́ска Петрі́вна (10 листопада 1933, с. Чернятин, нині Городенківський район — 23 вересня 2016, с. Чернятин) — майстер народного декоративного розпису. Член Національної спілки художників України (1973), лауреат Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, обласної премії ім. Ярослава Лукавецького. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1973).
Життєпис[ред. | ред. код]
Параска Хома (у дівоцтві — Процюк) народилася 10 листопада 1933 року в селі Чернятин, нині Городенківського району Івано-Франківської області.
З 14-ти років працювала в колгоспній ланці.[1] Любила малювати з дитинства, але для суспільства її талант відкрився тільки у 1968 році, коли її син Ярослав, який вчився у Косівському училищі прикладного мистецтва, показав її малюнки своєму вчителеві, професійному художнику Юліану Савці. Того ж року за допомогою директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми, що проходила у Львівській картинній галереї. Наступні виставки пройшли в музеї Т. Шевченка у Києві, в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, в музеї етнографії та художнього промислу у Львові, в Українському фонді культури у Києві.
Останні три роки життя майже не зводилася з ліжка, але все одно щодня малювала. Померла 23 вересня 2016 року вдома[2] після обіду. Похована поряд з чоловіком у рідному селі.[1] Похорони мали відбутися у неділю 25 вересня.[2]
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік — Василь Дмитрович Хома (пом. лютий 2015), похований у Чернятині. Залишилось троє синів (Ярослав навчався у Косівському училищі прикладного мистецтва) (одна з невісток — Стефанія), дев'ятеро внуків, троє правнуків.[1]
Творчість[ред. | ред. код]
Параска Хома працює в галузі декоративного розпису. У її картинах переважають квітково-рослинні композиції. Основні твори: «Жоржини» (1998), «Золоте літо» (1999), «Павичі» (1999), «Ясени» (1999).
Видано альбом кольорових репродукцій малюнків Хоми з текстом українською, російською, англійською, французькою, іспанською та німецькою мовами; автор В. Качкан (1983).
Картини художиці зберігаються в музеях Києва, Львова, Канева, Івано-Франківська, Снятина, Одеси, частина — в збірках Москви, Санкт-Петербурга, в приватних колекціях США, Канади, Польщі, Австралії.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден княгині Ольги I ст. (22 серпня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[3]
- Орден княгині Ольги II ст. (8 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю[4]
- Орден княгині Ольги III ст. (19 серпня 2008) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 17-ї річниці незалежності України[5]
- Заслужений майстер народної творчості УРСР (1973).
- Срібна медаль Академії мистецтв України.
Видання та публікації[ред. | ред. код]
- Параска Хома: альб. / упоряд. Я. Хома; авт. ст. С. Хома. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2005. — 56 с.
- Параска Хома: каталог виставки [буклет] / В. Корпанюк. — Івано-Франківськ, 2003.
- Франків В. Нев'янучі квіти: нарис // Франків В. Нев'янучі квіти / В. Франків. — Чернівці, 1993. — С. 3-35.
- Параска Хома: альб. / авт.-упоряд. В. А. Качкан. — К. : Мистецтво, 1983. — 95 с. : іл.
- Кара-Васильєва Т. Майстри народного малювання // Кара-Васильєва Т. Творці дивосвіту / Т. Кара-Васильєва. — К., 1984. — С. 107—108.
- Єрушевич Т. Де живе сонце / Т. Єрушевич // Галицький кореспондент. — 2008. — 21 лют. — С. 24.
- Костюк І. Забута майстриня / І. Костюк // Галицький кореспондент. — 2007. — 13 верес. — С. 20.
- Кушніренко Н. Ані мазка чорної фарби / Н. Кушніренко // Галицький кореспондент. — 2007. — 8 берез. — С. 2.
- Таможня А. Розмай таланту / А. Таможня, Л. Зоріна // Прикарпатська правда. — 2007. — 23 лют.
- Тугай Л. «Якщо я малюю — я живу!» / Л. Тугай // Галичина. — 2007. — 15 берез.
- Єрмоленко Н. Парасчині журавлі / Н. Єрмоленко // Експрес. — 2007. — 8-15 берез.
- Зоріна Л. Подарунок мамі / Л. Зоріна // Вечірній Івано-Франківськ. — 2007. — 25 січ.
- Назарчук Д. «Над усе люблю квіти…» / Д. Назарчук // Голос України. — 2003. — 8 листоп.
- Мельник В. Квітковий дивосвіт Параски Хоми / В. Мельник // Галичина. — 2003. — 13 листоп.
- Ковальчук Х. Дивлюся на квіти і не надивлюся… / Х. Ковальчук // Галичина. — 2003. — 8 листоп.
- Кушніренко Н. Від буряків — до мольберта / Н. Кушніренко // Експрес. — 2003. — 28-30 листоп. — С. 7.
- Дмитрів І. До ювілею художниці Параски Хоми вийде у світ альбом / І. Дмитрів // Захід. — 2003. — 2 жовт.
- Стефурак А. Життя між кетягів суцвіть / Н. Стефурак // Галичина. — 2002. — 17 груд..
- За творчий доробок: [майстрині худож. розпису Парасці Хомі присуджено обл. премію ім. Я. Лукавецького] // Галичина. — 2002. — 22 черв.
- Мельник В. Декоративний живопис — це її Україна / В. Мельник // Галичина. — 2002. — 19 берез.
- Стефурак Н. У храмі природи руку їй ставив Господь / Н. Стефурак // Галичина. — 2001. — 10 квіт.
- Параска Хома — лауреат премії імені Катерини Білокур // Галичина. — 1999. — 11 груд..
- Хома Параска: Мені найкраще малюється на самоті і в свята: [розмова з нар. худож. з Чернятина / бесіду вів М. Болотенюк] // Галичина. — 1999. — 18 груд.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Корженко С. Параска Хома поставила собі пам'ятник // Газета по-українськи. — 2016. — № 84 (1940) (18 жовт.). — С. 22. (Некрологи).
- ↑ а б Померла Параска Хома. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 23 вересня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2010 року № 128/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Параски Хоми
- Біографія на сайті НСХУ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Леся Тугай. Чи потрібна Прикарпаттю Параска Хома? [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- В. А. Качкан. ХОМА Параска Петрівна — майстер народного декоративного живопису [Архівовано 2 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- В столиці виставлялися твори Параски Хоми[недоступне посилання з липня 2019]
- Выставка Параски Хомы
- Ющенко поздравил Параску Хому с днем рождения
- Параска Хома. Комплект листівок. Київ, Мистецтво, 1973.
Це незавершена стаття про українського художницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 10 листопада
- Народились 1933
- Померли 23 вересня
- Померли 2016
- Померли в Городенківському районі
- Члени Національної спілки художників України
- Кавалери ордена княгині Ольги I ступеня
- Кавалери ордена княгині Ольги II ступеня
- Кавалери ордена княгині Ольги III ступеня
- Заслужені майстри народної творчості УРСР
- Лауреати премії імені Катерини Білокур
- Українські народні майстри
- Уродженці Чернятина
- Уродженці Городенківського району
- Поховані в Городенківському районі
- Лауреати Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького