Хома Параска Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хома.
Хома Параска Петрівна
Параска Хома зі своїми роботами
При народженні Процюк Параска Петрівна
Народження 10 листопада 1933(1933-11-10)
с. Чернятин, нині Городенківський район, Івано-Франківська область
Смерть 23 вересня 2016(2016-09-23) (82 роки)
  Чернятин (Коломийський район), Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна
Національність українка
Країна  СРСР
 Україна
Жанр декоративний розпис
Діяльність художниця
Напрямок народний примітивізм
Член Національна спілка художників України
Нагороди
Сайт paraskakhoma.com

Хома́ Пара́ска Петрі́вна (10 листопада 1933, с. Чернятин, нині Городенківський район — 23 вересня 2016, с. Чернятин) — майстер народного декоративного розпису. Член Національної спілки художників України (1973), лауреат Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, обласної премії ім. Ярослава Лукавецького. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1973).

Життєпис[ред. | ред. код]

Параска Хома (у дівоцтві — Процюк) народилася 10 листопада 1933 року в селі Чернятин, нині Городенківського району Івано-Франківської області.

З 14-ти років працювала в колгоспній ланці.[1] Любила малювати з дитинства, але для суспільства її талант відкрився тільки у 1968 році, коли її син Ярослав, який вчився у Косівському училищі прикладного мистецтва, показав її малюнки своєму вчителеві, професійному художнику Юліану Савці. Того ж року за допомогою директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми, що проходила у Львівській картинній галереї. Наступні виставки пройшли в музеї Т. Шевченка у Києві, в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, в музеї етнографії та художнього промислу у Львові, в Українському фонді культури у Києві.

Останні три роки життя майже не зводилася з ліжка, але все одно щодня малювала. Померла 23 вересня 2016 року вдома[2] після обіду. Похована поряд з чоловіком у рідному селі.[1] Похорони мали відбутися у неділю 25 вересня.[2]

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Василь Дмитрович Хома (пом. лютий 2015), похований у Чернятині. Залишилось троє синів (Ярослав навчався у Косівському училищі прикладного мистецтва) (одна з невісток — Стефанія), дев'ятеро внуків, троє правнуків.[1]

Творчість[ред. | ред. код]

Параска Хома працює в галузі декоративного розпису. У її картинах переважають квітково-рослинні композиції. Основні твори: «Жоржини» (1998), «Золоте літо» (1999), «Павичі» (1999), «Ясени» (1999).

Видано альбом кольорових репродукцій малюнків Хоми з текстом українською, російською, англійською, французькою, іспанською та німецькою мовами; автор В. Качкан (1983).

Картини художиці зберігаються в музеях Києва, Львова, Канева, Івано-Франківська, Снятина, Одеси, частина — в збірках Москви, Санкт-Петербурга, в приватних колекціях США, Канади, Польщі, Австралії.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден княгині Ольги I ст. (22 серпня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[3]
  • Орден княгині Ольги II ст. (8 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю[4]
  • Орден княгині Ольги III ст. (19 серпня 2008) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 17-ї річниці незалежності України[5]
  • Заслужений майстер народної творчості УРСР (1973).
  • Срібна медаль Академії мистецтв України.

Видання та публікації[ред. | ред. код]

  1. Параска Хома: альб. / упоряд. Я. Хома; авт. ст. С. Хома. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2005. — 56 с.
  2. Параска Хома: каталог виставки [буклет] / В. Корпанюк. — Івано-Франківськ, 2003.
  3. Франків В. Нев'янучі квіти: нарис // Франків В. Нев'янучі квіти / В. Франків. — Чернівці, 1993. — С. 3-35.
  4. Параска Хома: альб. / авт.-упоряд. В. А. Качкан. — К. : Мистецтво, 1983. — 95 с. : іл.
  5. Кара-Васильєва Т. Майстри народного малювання // Кара-Васильєва Т. Творці дивосвіту / Т. Кара-Васильєва. — К., 1984. — С. 107—108.
  6. Єрушевич Т. Де живе сонце / Т. Єрушевич // Галицький кореспондент. — 2008. — 21 лют. — С. 24.
  7. Костюк І. Забута майстриня / І. Костюк // Галицький кореспондент. — 2007. — 13 верес. — С. 20.
  8. Кушніренко Н. Ані мазка чорної фарби / Н. Кушніренко // Галицький кореспондент. — 2007. — 8 берез. — С. 2.
  9. Таможня А. Розмай таланту / А. Таможня, Л. Зоріна // Прикарпатська правда. — 2007. — 23 лют.
  10. Тугай Л. «Якщо я малюю — я живу!» / Л. Тугай // Галичина. — 2007. — 15 берез.
  11. Єрмоленко Н. Парасчині журавлі / Н. Єрмоленко // Експрес. — 2007. — 8-15 берез.
  12. Зоріна Л. Подарунок мамі / Л. Зоріна // Вечірній Івано-Франківськ. — 2007. — 25 січ.
  13. Назарчук Д. «Над усе люблю квіти…» / Д. Назарчук // Голос України. — 2003. — 8 листоп.
  14. Мельник В. Квітковий дивосвіт Параски Хоми / В. Мельник // Галичина. — 2003. — 13 листоп.
  15. Ковальчук Х. Дивлюся на квіти і не надивлюся… / Х. Ковальчук // Галичина. — 2003. — 8 листоп.
  16. Кушніренко Н. Від буряків — до мольберта / Н. Кушніренко // Експрес. — 2003. — 28-30 листоп. — С. 7.
  17. Дмитрів І. До ювілею художниці Параски Хоми вийде у світ альбом / І. Дмитрів // Захід. — 2003. — 2 жовт.
  18. Стефурак А. Життя між кетягів суцвіть / Н. Стефурак // Галичина. — 2002. — 17 груд..
  19. За творчий доробок: [майстрині худож. розпису Парасці Хомі присуджено обл. премію ім. Я. Лукавецького] // Галичина. — 2002. — 22 черв.
  20. Мельник В. Декоративний живопис — це її Україна / В. Мельник // Галичина. — 2002. — 19 берез.
  21. Стефурак Н. У храмі природи руку їй ставив Господь / Н. Стефурак // Галичина. — 2001. — 10 квіт.
  22. Параска Хома — лауреат премії імені Катерини Білокур // Галичина. — 1999. — 11 груд..
  23. Хома Параска: Мені найкраще малюється на самоті і в свята: [розмова з нар. худож. з Чернятина / бесіду вів М. Болотенюк] // Галичина. — 1999. — 18 груд.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Корженко С. Параска Хома поставила собі пам'ятник // Газета по-українськи. — 2016. — № 84 (1940) (18 жовт.). — С. 22. (Некрологи).
  2. ↑ а б Померла Параска Хома. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 23 вересня 2016.
  3. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
  4. ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2010 року № 128/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хома_Параска_Петрівна&oldid=41895260