Хоменко Василь Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хоменко Василь Йосипович
Wasyl Homenko.jpg
Народився 1 січня 1912(1912-01-01)
Тифліс, Російська імперія
Помер 2 жовтня 1984(1984-10-02) (72 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Українська РСР
Діяльність графік, типограф
Alma mater Українська академія друкарства (1937)
Членство Спілка художників СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Хоме́нко Васи́ль Йо́сипович (* 1 січня 1912, Тбілісі — † 2 жовтня 1984, Київ) — український графік, автор першого українського складального шрифту, член Спілки художників СРСР. Нагороджений орденом Трудового червоного прапора, медалями, Грамотою президії Верховної ради УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

1937 року закінчив Український поліграфічний інститут у Харкові (викладачі з фаху — В. Касіян, М. Дерегус, С. Єржиковський, Г. Беркович).

Учасник Другої світової війни. Працював у галузі книжкової графіки. Оформлював наступні книги:

  • тритомник творів Тараса Шевченка (1949),
  • Оправа клавіру М. Лисенка «Наталка Полтавка» (1955),
  • «Козацькому роду нема переводу» Олександра Ільченка (1958),
  • Тарас Шевченко. Художня спадщина у 4 томах. (1961—1964),
  • Леся Українка. Зібрання творів у 10 томах. (1964),
  • Історія українського мистецтва у 6 томах (7 книгах) (1966—1970)

У 1964—1967 рр. Василь Хоменко працював над новим складальним шрифтом з українським забарвленням. Протягом цих років було виконано чотири проміжних варіанти, а фінальна робота налічувала 6 накреслень: пряме, напівжирне, похиле та похиле-напівжирне серифові, а також пряме й напівжирне безсерифові. Були спроектовані знаки української, російської, сербської, англійської та німецької абеток, а також лігатурні знаки та спеціальні символи. Але в металі у 1968 році були виготовлені тільки пряме та похиле серифові накреслення у кеглях 8, 10 і 12 пунктів. Того ж року, новою гарнітурою були набрані наступні книги: «Степ» Тереня Масенка («Радянський письменник», 1968), «Багрецева земля» Михайла Ігнатенка («Радянський письменник», 1968), «Поезія 1968» («Радянський письменник», 1968), «Жбан вина» Романа Федорова (в-во «Карпати», 1968), хоча у подарунковому виданні «Енеїди» І. Котляревського з чудовими ілюстраціями Анатолія Базилевича і вказано що шрифт був спроектований спеціально для цього видання. Протягом 1970-80 рр. шрифт Хоменка мав величезну популярність. У 2000-х рр. українським дизайнером Генадієм Заречнюком та Віктором Хариком була створена цифрова версія Хоменківської гарнітури під назвою Khomenkivska.[1][2]

Оправа книги «Радянська Україна», 1955
Суперобкладинка до 6 тому «Історії українського мистецтва», 1968
Оправа книги О. Ільченка «Козак Мамай та чужа молодиця», 1958
Оправа книги «Навіки разом», 1954
Хоменківська гарнітура у каталозі Зразки шрифтів. Київ : Комітет по пресі при Раді міністрів УРСР, 1972. С. 133
Хоменківська гарнітура з Каталогу шрифтів Харківського шрифтоливарного заводу, 1973
Вихідні дані книги І. Котляревського «Енеїда». Київ : Дніпро, 1970
Цифрова версія Хоменківської гарнітури, створена Г. Заречнюком у 2000-их рр.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Каховці існує вулиця Василя Хоменка[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Khomenkivska. typo.2d.lviv.ua («2D Studio), 2010
  2. Khomenkivska. 2d.lviv.ua ((«2D Studio), 2010
  3. [1]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]