Хомчак Руслан Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хомчак Руслан Борисович
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження 5 червня 1967(1967-06-05) (50 років)
Університет Національний університет оборони України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Формування ОК «Південь»
Війни / битви Війна на сході України
Іловайський котел
Командування
2001 — 2005 Командир 300-го ОМП
2005 — 2007 72-а окрема механізована бригада.png Командир 72-ї ОМБр
???? — 2012 8-й армійський корпус (2009).jpg Начальник штабу 8-го армійського корпусу
2012 — 2013 6-й армійський корпус.gif Командир 6-го армійського корпусу
2013 — н.ч Командир ОК «Південь»
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)

Хомча́к Русла́н Бори́сович (нар. 5 червня 1967) — український військовик, генерал-лейтенант Збройних сил України, командувач Оперативного командування «Південь». Учасник війни на сході України.Начальник Штабу СВ ЗСУ 2016-н.ч.

Життєпис[ред.ред. код]

Руслан Хомчак закінчив Московське загально-військове училище. Проходив службу у Німеччині, а згодом у Білоруському Червонопрапорному окрузі. Протягом семи років служив у 24-й окремій механізованій бригаді, куди після закінчення Національної академії оборони повернувся начальником штабу. Протягом чотирьох років був командиром 300-го окремого механізованого полку в Чернівцях, а у квітні 2005 року очолив 72-гу окрему механізовану бригаду. З 2009 року — начальник штабу 8-го армійського корпусу.

Стрімкий кар'єрний зліт Хомчака розпочався після приходу до влади Віктора Януковича. У 2011 році полковник Хомчак указом Президента України № 859/2011 від 23 серпня 2011 року отримує військове звання генерал-майора[1][2]. У травні 2012 його підвищують з посади начальника штабу 8-го армійського корпусу до командира 6-го армійського корпусу[3], а у серпні 2013 року присвоюють військове генерал-лейтенанта[4]. У листопаді того ж року 6-й армійський корпус було переформовано у Оперативне командування «Південь», тимчасово виконуючим обов'язки командира якого і став Руслан Хомчак.

Під час війни на сході України Руслан Хомчак обіймав посаду командуючого сектора «Б» сил Антитерористичної операції. На його адресу доволі часто лунали звинувачення у некомпетентності та зраді від представників громадськості та добровольчих батальйонів. Зокрема, наприкінці травня з'явилася інформація, що генерал-лейтенант Хомчак саботував видачу зброї батальйону територіальної оборони «Айдар» та ніяк не реагував на доповіді про необхідність надання медичної допомоги бійцю батальйона, через що товариші по службі змушені були самотужки доставляти потерпілого до медичного закладу. Більше того, він видав наказ, згідно з яким «Айдару» заборонено проводити будь-які бойові дії[5]. У відповідь на це Хомчак заявив, що керувався виключно законами України і всім, хто пройшов відбір у батальйон та був на офіційній основі зарахований до його складу, зброю видали. Ті ж, хто відбір не пройшов, почали вимагати амуніцію і для себе, однак на законних підставах отримати її не могли. Командир «Айдара» Сергій Мельничук повідомив, що на його думку, подібні дії генерал-лейтенант Хомчак чинив задля того, аби перепідпорядкувати батальйон під себе[6].

Під час операції з взяття Іловайська, яка здійснювалася під безпосереднім керівництвом Хомчака значно меншими силами, ніж передбачалося за планом, велика частина бійців з добровольчих батальйонів потрапила у оточення. Причиною тому став відступ військових формувань від Новоазовська, що дозволив бойовикам «ДНР» та російським солдатам оточити представників батальйонів територіальної оборони. На допомогу їм було спрямовано бригаду Нацгвардії, однак не дійшовши до місця призначення ті отримали наказ командування повертати назад[7]. З іншого боку, як стверджували бійці батальнону «Азов», Р. Хомчак, під час спроб визволення Іловайська добровольчими батальйонами, відмовлявся йти з ними в бій з надуманих причин.[8] 29 серпня українські військовики намагалися вирватися з оточення та потрапили у засідку і змушено повернулися на вихідні позиції, зазнавши значних втрат. Після втручання президента України Петра Порошенка було досягнуто домовленості про утворення «гуманітарного коридору», через який мали вивести бійців українських батальйонів. 31 серпня з'явилася інформація, що Руслану Хомчаку разом з командирами добровольчих батальйонів «Дніпро», «Івано-Франківськ» та «Миротворець», а також кількома десятками солдат вдалося зі зброєю в руках вирватися з оточення[9][10].З 2016р генерал Хомчак начальник штабу сухопутних військ ЗСУ.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 859/2011 «Про присвоєння військових звань»
  2. Начальнику штабу 8-го армійського корпусу присвоєне військове звання генерал-майор. Сайт 8-го корпусу. Процитовано 30 серпня 2014. 
  3. У керівництві 8-го армійського корпусу відбудуться кадрові зміни. Сайт 8-го корпусу. Процитовано 30 серпня 2014. 
  4. Указ Президента України від 23 серпня 2013 року № 453/2013 «Про присвоєння військових звань»
  5. Сюжет телеканала Інтер (рос.). «YouTube». Процитовано 30 серпня 2014. 
  6. Командир батальйону «Айдар»: У Генштабі сидять зрадники. «Главком». Процитовано 31 серпня 2014. 
  7. Семенченко рассказал, почему бойцы не взяли Иловайск и попали в окружение (рос.). «Bigmir». Процитовано 31 серпня 2014. 
  8. Інсайдер: Ким були комбати добровольчих батальйонів до війни? - Випуск 2. Телеканал ICTV на Youtube. 10.10.2014. Процитовано 22.03.2015. 
  9. З Іловайська вирвались генерал Хомчак та комбат Івано-Франківська. «Українська правда». Процитовано 31 серпня 2014. 
  10. Сегодня с оружием в руках из окружения россиян под Иловайском вырвалось несколько групп наших бойцов (рос.). «Цензор.net». Процитовано 31 серпня 2014. 
  11. Указ Президента України від 7 грудня 2004 року № 1447/2004 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України»

Посилання[ред.ред. код]

Інтерв'ю