Хонорін Гермелін
Хонорін Гермелін | |
---|---|
Народився |
19 жовтня 1886[1][3][…] Ekebyborna parish'd, Швеція[1][3][2] |
Помер |
4 вересня 1977[1][2] (90 років) Brännkyrka parishd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[1] |
Поховання | Julita Churchd |
Країна | Швеція |
Діяльність | перекладачка, вчителька, women's rights woman |
Членство | Fogelstadsgruppend[2] |
Батько | Joseph Hermelind[5][3][…] |
Мати | Honorine Louise von Kochd[2] |
Брати, сестри | Carin Hermelind і Ingeborg Hermelind |
У шлюбі з | Вільгельм Гренбек[2] |
| |
Хонорін Гермелін (19 жовтня 1886, Ekebyborna parish'd — 4 вересня 1977, Brännkyrka parishd, лен Стокгольм) — шведська феміністка, освітянка, політична діячка та перекладачка. Директорка жіночої школи, засновниця феміністського журналу Tidevarvet.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в парафії Екебиборна в 1886 році. Її мати Хонорін (фон Кох) померла через кілька днів після народження доньки. У Хонорін був один брат і сестра, і народилося ще сім звідних після того, як її батько Джозеф Гермелін одружився вдруге.
Отримала кваліфікацію вчительки і викладала більше 10 років, перш ніж стала відома як директорка жіночої школи «Fogelstad Group».[7] Під її керівництвом Kvinnliga medborgarskolan vid Fogelstad, заснована в 1925 році, була відома як «Lilla Ulfåsa».[7] Проіснувала під її керівництвом до 1954 року. Так, Хонорін Гермелін стала першою жінкою, яка стала головою шкільної ради в 1932 році.
Часопис Tidevarvet був заснований у 1923 році[8][9] (або 1924[10]) шведськими феміністками: Керстін Гессельгрен, Хонорін Гермелін, Адою Нільссон, політичною діячкою Елізабет Тамм та письменницею Елін Вагнер.[11][12]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Хонорін Гермелін у 1947 році пошлюбила Вільгельма Гренбека, але він помер через вісім місяців. У неї були дуже близькі стосунки з Адою Нільссон, так що протягом останнього року її життя Нільссон переїхала до Фогельстада разом із Гермелін. Нільссон померла у 1964 році[7], а Гермелін померла у парафії Бреннкирка в 1977 році.
Визнання[ред. | ред. код]
Король Швеції нагородив її Illis quorum.
Сірі Деркерт створила її портрет, який зараз знаходиться у Шведському національному музеї.[13]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Sveriges dödbok
- ↑ а б в г д е Honorine Louise Hermelin
- ↑ а б в Ekebyborna kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/VALA/00073/C/11 (1886-1894), bildid: A0008613_00007
- ↑ Ekebyborna kyrkoarkiv, Husförhörslängder, SE/VALA/00073/A I/16 (1886-1890), bildid: C0015534_00156 — С. 191.
- ↑ Hermelin, släkt
- ↑ Honorine Louise, f. 1886 i Ekebyb. Östg. — Riksarkivet.
- ↑ а б в skbl.se - Honorine Louise Hermelin. www.skbl.se. Процитовано 25 квітня 2022.
- ↑ Tidevarvet 1923. Göteborgs Universitetsbibliotek. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Tidevarvet cover page. Tidevarvet. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Karl Erik Gustafsson; Per Rydén (2010). A History of the Press in Sweden. Gothenburg: Nordicom. ISBN 978-91-86523-08-4. Архів оригіналу за 13 February 2015. Процитовано 13 лютого 2015.
- ↑ Lene Buchert. Hesselgren, Kerstin (1872-1964). Performance Magazine. Процитовано 30 грудня 2016.
- ↑ Tidevarvsgruppen (The Age Group), Fogelstad-gruppen (The Fogelstad Group) and the newspaper Tidevarvet (The Age.). Hjördis Levin's homepage. Процитовано 30 грудня 2016.
- ↑ Nationalmuseum - Honorine Hermelin (1886-1977), principal, chairman of the school board, married to Vilhelm Grønbech. emp-web-84.zetcom.ch. Процитовано 28 лютого 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Honorine Hermelin на сайті Svenskt kvinnobiografiskt lexikon
|