Хорватський природничий музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Croatian Natural History Museum
Hrvatski prirodoslovni muzej
45°49′01″ пн. ш. 15°58′20″ сх. д. / 45.817115000027776262° пн. ш. 15.97231400002777946° сх. д. / 45.817115000027776262; 15.97231400002777946Координати: 45°49′01″ пн. ш. 15°58′20″ сх. д. / 45.817115000027776262° пн. ш. 15.97231400002777946° сх. д. / 45.817115000027776262; 15.97231400002777946
Тип Natural history museum
Країна  Хорватія
Розташування Demetrova 1, Zagreb, Croatia
Засновано 9 жовтня 1846
Відвідувачі 32,040 (2012)[1]
Директор Tatjana Vlahović
Сайт hpm.hr
Хорватський природничий музей. Карта розташування: Хорватія
Хорватський природничий музей
Хорватський природничий музей (Хорватія)
Мапа

CMNS: Хорватський природничий музей у Вікісховищі

Хорватський музей природної історії (хорв. Hrvatski prirodoslovni muzej) є найстарішим і найбільшим природознавчим музеєм та основним органом для дослідження, збереження та збору природно-історичних досліджень в Хорватії.[2] Розташований на вулиці Димитрія Деметра в одному з найстаріших кварталів хорватської столиці Загреба - Горні-Град, він володіє однією з найбільших музейних колекцій у Хорватії з двома мільйонами артефактів, у тому числі понад 1,1  мільйона тварин. Він був заснований в 1846 році як «Національний музей». Пізніше Національний музей був розбитий на п'ять музеїв, три з яких у 1986 році об'єднані як відділи новоспеченого Хорватського музею природничої історії. Музей містить велику наукову бібліотеку, відкриту для громадськості і видає перший хорватський науково-історичний науковий журнал Natura Croatica.

Постійна експозиція Хорватського музею природознавства складається з мінералогічних, петрографічних та зоологічних колекцій, а також двох постійних експонатів у атріумі: Кам'яної карти Хорватії та Геологічного полюса. Тут знаходяться залишки неандертальця з Крапини.

Історія[ред. | ред. код]

Музейна дошка

Історія Хорватського природознавчого музею починається з заснування так званого «Національного музею» (Narodni muzej 10 вересня 1846 року — першого музею історичних і доісторичних об'єктів, пов'язаних з Хорватією.[3] У 1867 році він був перенесений на поточну адресу.[4] До кінця 19-го століття Національний музей виріс і був розділений на п'ять нових музеїв. Три з них охоплювали природну історію: Хорватський національний зоологічний музей (Hrvatski narodni zoološki muzej, Геолого-палеонтологічний музей (Geološko-paleontološki muzej і Мінералогіко-петрографічний музей (Mineraloško-petrografski muzej). Всі три були розміщені в одній будівлі на вулиці Деметри 1, а в 1986 році об'єднані в Хорватський музей природи.[3]

Нинішній будинок музею був раніше домом для театру Амадео, першого театру в Загребі.[3][5] Створений в 1797 р. Префектом Загребського повіту Анталом Амаде де Варконі, він діяв до 1834 року. У 2000 році театр Амадео був відроджений як щорічна літня серія театральних п'єс під назвою Scena Amadeo («Сцена Амадео»), що відбулася в атріумі музею.[6][7]

Бібліотека[ред. | ред. код]

У музеї знаходиться велика наукова бібліотека, яка відкрита для публіки. Її найдавніші книги були надруковані в Італії 17-го століття і включають твори Уліссе Альдрованді, Ніколо Гуальтьєрі та Карла Ліннея.[8][9] Бібліотека була заснована в 1868 році новопризначеним директором музею Спиридоном Брусіним. Починаючи з мізерного корпусу, придбаного в Національній бібліотеці, включаючи лише три книги з зоології, Брусін подорожував по всій Австро-Угорщині, щоб придбати книги. У 1875 році музей придбав велику бібліотеку та природничо-історичну колекцію Франческо Ланци, лікаря і археолога з Спліта, Хорватія. Брусін пішов у відставку в 1901 році, повідомляючи, що колекція становить 1800 робіт у 3948 томах. У 1928 році було зафіксовано, що бібліотека володіла 5 838 книгами в кількості 9 901 томів. Оскільки бібліотека не мала професійної підтримки під час Хорватської війни за незалежність або інвентаризації з тих пір, не відомо, скільки назв вона мала за той період. Оцінка 1999 року становить 30 000 томів і 13 100 монографій.[9]

Журнали[ред. | ред. код]

У 1885 році Брусіна зреалізував успішну ініціативу щодо публікації журналу хорватського природознавчого товариства (Glasnik Hrvatskoga naravoslovnoga družtva).[9] Журнал видається з 1972 року під назвою Bioicum Periodicum, присвячений біології та біомедицині, лісовому господарству та біотехнології.[9][10] У 1992 році в музеї почали видавати Natura Croatica, рецензований біологічний і геологічний науковий журнал.[11] Журнал природознавства був першим у своєму роді в Хорватії, незважаючи на існування семи музеїв природознавства.[3] Журнал виходить щоквартально англійською мовою і розглядається як хорватськими, так і зарубіжними вченими.[9]

Холдинги[ред. | ред. код]

Зразки скель з Прибережної Хорватії та Горського Котару облаштовані за віком

Музей поділений на Мінералогіко-петрографічні, геолого-палеонтологічні, зоологічні та ботанічні кафедри. Перші три є наступниками музеїв, які створено в 19-му столітті на базі Національного музею, а ботанічний відділ створено в 1990 році.[3]

Фонди музею налічують понад 2 мільйони скель, мінералів, скам'янілостей та інших артефактів, зібраних по всій країні. Зоологічна колекція складається з 1135000 зразків тварин, включаючи банк тканин для аналізу ДНК.[6][12] У ньому також зберігаються залишки неандертальця, знайденого біля Крапини Драготіном Горянович-Крамбергером, колишнім директором Національного музею. Оригінальні залишки зберігаються в склепі музею, а репліка експонується в Крапинському музеї.[13][14]

Постійна експозиція музею охоплює мінералогічні та петрографічні збірки[15], а також колекцію тварин, основна частина яких датується 19 століттям.[16] Зоологічна колекція знаходиться на другому поверсі музею. Вона включає в себе скелет середземноморської тюлені-монахи, гігантську акулу, що народилася в Адріатичному морі, і атлантичний тупик, птах, який сьогодні віднесений до арктичного району, який, як вважають, гніздився в Адріатиці в 19 столітті.[16]

Мінералогічні та петрографічні збірки поділяються на три виставки. «Від колекції до музею» (Od zbirke do muzeja) продемонстрували роботу історії хорватських мінералогів і петрографів, включаючи геологічну карту Мославацької гори в центральній Хорватії, створену Людевітом Вукотіновичем, а також роботу одного з перших хорватських геологів Джуро Пілара. «Імперія мінералів» (Carstvo minerala) показує колекцію мінералів, зібраних за місцем знаходження, включаючи колекції агату з Lepoglava і опал, дорогоцінні камені рідкісні в Хорватії. «Скеляста планета Земля» (Stjenoviti planet Zemlja) організований за типом порід, а також містить метеорити, лаву з Везувію і спелеотеми. У 2014 році виставки стали доступними для незрячих.[15]

Атріум музею містить два експонати: Кам'яна карта Хорватії (Kamenospisna karta Hrvatske) і Геологічний полюс (Geološki stup). Кам'яна карта Хорватії — це мозаїчна карта, зібрана з різних частин скелі, знайдених у Хорватії, у формі країни.[17][18]

Виставки[ред. | ред. код]

Череп хорватського печерного лева, виставлений в хорватському музеї природної історії
Постійна виставка

Виставки в Хорватському природознавчому музеї включали «Соні: в біології і кухні»[3] і «Левину яму», що демонстрували залишки печерного лева (Panthera leo spelaea), знайденого глибоко у Вртаре-Мале, ямковій печері Драмаль, Хорватія. З довжиною тіла 3,6 metres (12 ft), лев був одним з найбільших знайдених у світі момент відкриття.[19][20] Інша помітна виставка показала реконструкцію мегалодону, вимерлої гігантської акули, знайденої на рівнинах північної Хорватії, де колись стояв океан Паратетіс.[21] У 2006 році музей провів першу у світі виставку мохуваток під назвою «Мереживо Нептуна».[22] У 2009 році відвідувачі мали змогу побачити скам'янілості крокодилів з острова Паг[23], а у 2013 році було виставлено вісімдесят живих змій, що належать словенському селекціонеру Алешу Млінару[24]

Музей бере участь у Хорватській ночі музеїв (Noć muzeja), щорічній події, коли громадськість має право вільного входу до багатьох музеїв Хорватії протягом однієї ночі року. У 2014 році музей відвідало понад 11 тисяч людей.[25]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Posjet muzejima u Hrvatskoj 2012. g. (PDF) (хор.). Zagreb: Museum Documentation Centre. Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  2. Poslanje muzeja (хор.). Zagreb: Museum Documentation Centre. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  3. а б в г д е Balabanić, Josip; Ćaleta, Darija; Vuković, Marijana (July 1999). Prirodoslovni muzeji i znanstveni rad [Природознавчі музеї і наукові дослідження]. Informatica Museologica (хор.). Zagreb: Museum Documentation Centre. 29 (3–4): 47–54. ISSN 1849-4277. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  4. About the museum. Zagreb: Museum Documentation Centre. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  5. Postanak i ustrojstvo muzeja (хор.). Croatian Natural History Museum. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  6. а б O muzeju (хор.). Croatian Natural History Museum. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  7. Scena Amadeo za dobar večernji provod u Prirodoslovnom muzeju. Večernji list (хор.). 3 липня 2011. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  8. Knjižnica (хор.). Croatian Natural History Museum. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  9. а б в г д Ćaleta, Darija (February 1999). Iz povijesti knjižnice Hrvatskoga prirodoslovnog muzeja [З історії бібліотеки Ховатського природничого музею]. Informatica Museologica (хор.). Zagreb: Museum Documentation Centre. 29 (1–2): 45—50. ISSN 1849-4277. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  10. Periodicum biologorum. Hrčak. University of Zagreb. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  11. Natura Croatica. Hrčak. University of Zagreb. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  12. Croatian Natural History Museum. Zagreb: Museum Documentation Centre. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  13. Sutlić, Korana (31 березня 2015). Sve tajne zbirke Krapinca o kojoj izvještavaju CNN i New York Times. Jutarnji list (хор.). Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  14. Sutlić, Korana (25 березня 2015). Vučedolska golubica ipak se ne vraća kući. Jutarnji list (хор.). Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  15. а б Mineraloško petrografski postav (хор.). Croatian Natural History Museum. Архів оригіналу за 20 травня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  16. а б Zoološki postav (хор.). Croatian Natural History Museum. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  17. O muzeju. Zagreb: Museum Documentation Centre. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  18. Kovač, Ivan (31 липня 2008). Grad ipak pristao dati parking-mjesta muzejima. Dalje.hr (хор.). Архів оригіналу за 16 червня 2010. Процитовано 8 серпня 2015.
  19. Najveći spiljski lav izlazi pred javnost. Tportal.hr. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  20. U Dramlju pronađen najveći špiljski lav. Jutarnji list (хор.). 4 жовтня 2007. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  21. Brezinščak, Renata (December 2008). Izložba Morski psi – Megalodon, gospodar neogenskih mora [The exhibition Sharks – Megalodon, Lord of the Neogene Seas]. Informatica Museologica (хор.). Zagreb: Museum Documentation Centre. 38 (3–4): 86—88. ISSN 1849-4277. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  22. Neptunova čipka. Jutarnji list (хор.). 1 квітня 2006. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019.
  23. Vuleta, Diana (6 листопада 2009). Na Pagu su živjeli krokodili!. Jutarnji list (хор.). Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  24. Kraljevska kobra i etiopska ljutica dopuzale na Gornji grad! (хор.). Večernji list. 25 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  25. NOVI REKORD U Noći muzeja više od 350.000 posjetitelja. Jutarnji list (хор.). 3 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 6 серпня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]