Хоркавий Роман Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Хоркавий
Хоркавий Роман Богданович, поет, драматург, прозаїк, художник
Ім'я при народженні Хоркавий Роман Богданович
Народився 12 серпня 1940(1940-08-12)
Львів, Українська РСР, СРСР
Помер 19 липня 2021(2021-07-19) (80 років)
Львів, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поезія, драматургія, проза, переклади, малярство
Alma mater Львівський державний університет імені Івана Франка
Мова творів українська
Членство Національна спілка письменників України
Нагороди Медаль НСПУ «Почесна відзнака», 2015. Премія імені Ірини Калинець, 2016

Хоркавий Роман Богданович (12 серпня 1940, Львів — 19 липня 2021, Львів) — український поет, драматург, прозаїк, перекладач, художник, мистецтвознавець, шістдесятник. Член національної Спілки письменників України, 1993.

Біографія[ред. | ред. код]

Хоркавий Роман Богданович народився 12 серпня 1940 року у Львові в родині вчителя (батько викладав українську мову й літературу). У 1941 році батько, маючи ще й теологічну освіту, висвятився і служив священником у різних селах Галичини. Мати Романа мала бухгалтерську освіту, була начитаною людиною, захоплювалася українськими письменниками (особливо Г.Сковородою, Т.Шевченком, І.Франком, М.Коцюбинським, О.Кобилянською, Лесею Українкою, Б.Лепким, Б. І. Антоничем), а також класиками польської та російської літератур. У Романа є ще молодші два брати і дві сестри.

Сім класів закінчив у с. Дроговиж (Верхньодорожнє) Миколаївського районі на Львівщині, середню школу — в районному містечку Миколаєві. У 1962 році з відзнакою закінчив німецьке відділення факультету іноземних мов Львівського державного університету імені Івана Франка. У тому ж році одружився (з піаністкою-педагогом Ларисою Хоркавою). Є в них дочка Оксана (вона згодом стала цікавою художницею).

Викладав німецьку та англійську мови у різних середніх та вищих навчальних закладах Львова. Це було до 1972 року, коли з політичних мотивів його звільнили з посади викладача Львівської Політехніки й уже не дозволили займатися ні педагогічною роботою, ні науковою офіційно. Перший арешт спіткав його 1967 року, другий — 1972 року, останній раз (щось схоже на арешт) — у 1986 році.

Редакторська діяльність[ред. | ред. код]

У 90-х роках був літературним редактором релігійної газети «Вірую», журналу «Світ дитини», головним редактором релігійно-педагогічної газети «Діти Марії», науковим співробітником Львівського обласного науково-методичного Інституту освіти.

Мистецька діяльність[ред. | ред. код]

Працював також учителем образотворчого мистецтва, вів малярську студію «Радісна палітра». Як художник-аматор мав декілька персональних виставок (живопис, ґрафіка, пластика) у Львові та в Миколаєві, займався ілюструванням своїх та не своїх книжок, розписом церков, іконописом, створенням вітражів, мозаїчних композицій на автостанціях. Є автором понад тисячу картин.

Хобі[ред. | ред. код]

У молоді роки займався ковзанярством, лижним та велосипедним спортом, туризмом, колекціонуванням грамзаписів оперних арій, сонат, симфоній, реквіємів, кантат і українських народних пісень.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Писати почав у 1952 році (був тоді учнем 5-го класу сільської школи). Це були переважно віршовані та прозові казки. Десь тоді почав займатись і малюванням (переважно кольоровими олівцями). Потім у цьому ранньому творчому піднесенні чомусь настала перерва. Потяг до літературної та малярської творчості відродився в нього щойно у 1959 році (Роман був тоді студентом другого курсу). Це були (в літературі) переважно переклади з латинської, німецької, англійської, російської та польської мов, а в малярстві — головно пейзажі, натюрморти та абстрактні композиції. Був це період інтенсивного росту-зростання. Серйозно і майже щоденно літературною творчістю почав займатися від 1960 року (на третьому курсі університету).

У 1993 році Роман Хоркавий був прийнятий у члени Національної Спілки письменників України.

Самвидав[ред. | ред. код]

У 1960-х роках був автором самвидаву на Львівщині (кілька його творів під тим чи тим псевдонімом ходило по руках у тісному колі друзів та знайомих). Хтось з них передав його окремі твори на Захід — і в 1971 році деякі з них появилися друком у Лондоні та Брюсселі. У 1991 році з'явилася одна його річ у Варшаві (есе про Ігоря Калинця). Там уже розкрили його псевдонім — Євген Корда. Був близько знайомий з дисидентами (Вячеслав Чорновіл, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель, Стефанія Шабатура та інші). Через політичні переслідування життя в нього склалося так, що він часто мусив покидати Україну, ховатись від цькувань десь у Росії чи Прибалтиці. Часто був безробітним, зазнавав нестерпних позасудових репресій, жив немовби в ізоляції-герметизації. У його творчому доробку понад 80 книжок (томів), а це поезії, драми, прозові твори, афоризми, байки, есе, оповідання, наукові статті, український музично-педагогічний словник (у двох томах), філософський довідник та інше.

Нагороди[ред. | ред. код]

Медаль НСПУ «Почесна відзнака», 2015.

Премія імені Ірини Калинець, 2016.

Твори[ред. | ред. код]

поезія[ред. | ред. код]

Див кличе над деревами (вірші про чорнобильську трагедію). — Рівне, 1992.

Спроба віддати тепло (родинна поезія). — Дрогобич, 1992.

Образки з Космача (етнографічна поезія). — Львів, 1993.

Букет-колаж (флористична поезія, інтимна лірика). — Львів, 1994.

Небитка скрижаль (релігійна лірика, філософські роздуми). — Львів, 1994.

І Ковчег, і Церква (релігійна лірика). — Львів, 1996.

360 (збірник сонетів і сонетоїдів). — Львів, 2007.

Фаґорії, фантаснаберії… (збірка верлібрів). — Львів, 2007.

Сумбур (сюжети мультфільмів для дорослих). — Львів, 2007.

Співаю про… (поезія на різні теми). — Львів, 2010.

Дощі, сніги, сумніви… (пейзажно-філософська лірика). — Львів, 2010.

Не тільки для вершника (збірка віршів). — Львів, 2010.

Байки (моралістичні, філософські та сатиричні твори). — Львів, 2010.

Попіл фаталізму, песимізму, скептицизму (лірика). — Львів, 2015.

Казки сірого-сірого вовка (під псевдонімом Ромхор). — Львів, 2015.

Терцини, секстини, тріолети, нони… (вірші на різні теми). — Львів, 2015.

Дванадцять (поезія). — Львів, 2017. На тебе шлях чекає (поезія). — Львів, 2017.

Від «А» до «Я» (поезія на різні теми). — Львів, 2017.

Визначення життя (поезія). — Львів, 2018.

Цвіте терен, цвіте терен… (інтимна лірика). — Львів, 2018.

Брязкіт зброї (громадянська лірика). — Львів, 2018.

Інтроспекції (медитативна лірика). — Львів, 2018.

Сонце і місяць (пейзажно-філософська лірика). — Львів, 2019.

Що за вітер (пейзажна лірика). — Львів, 2019.

Про себе, хлопчину (автобіографічна лірика). — Львів, 2019.

Овес для Пеґаса (поезія про поезію). — Львів, 2019.

Явища і речі (філософська поезія). — Львів, 2019.

драми[ред. | ред. код]

Теревенили (невеличкі діалоги, гумор, сатира). — Львів, 2003.

Обриси (драматичні поеми релігійно-філософського змісту). — Львів, 1999.

Античне (драматична поема на основі античності). — 2003.

Зав'язь (двотомник драматичних поем). — Львів, 2003.

Падіння (драматургія в прозі). — Львів, 2004.

Львівські капрічос (діалоги). — Львів, 2004.

проза (художня і наукова)[ред. | ред. код]

Щоденні молитви у гонінні (політичне есе). — Львів, 1993.

Тісно-вільно (у двох томах — есе, статті, оповідання). — Львів, 2003.

Думки, висловлювання, визначення… (збірник афоризмів). — Львів, 2004.

І реконструювання, і моделетворення (есе-післямова). — Львів, 2005.

Тісно-вільно-ІІІ (третій том прози — есе, статті, оповідання). — Львів, 2010.

Ars longa (твори про образотворче мистецтво взагалі). — Львів, 2012.

Маґія числа (твори на філософські теми). — Львів, 2015.

Рій та обрій думок (статті, есе). — Львів, 2017.

Сучасники мої (статті, есе). — Львів, 2017.

твори різних жанрів[ред. | ред. код]

Сковородіана (твори, присвячені Григорію Сковороді). — Львів, 2004.

Шевченкіана (твори, присвячені Тарасові Шевченку). — Львів, 2004.

Під знаком Франка (твори, присвячені Іванові Франку). — Львів, 2008.

Музика — втіха і правда (твори різних жанрів про музику). — Львів, 2012.

Підмур'я (твори різних жанрів на педаґоґічні теми). — Львів, 2012.

Задзеркалля філософії (твори на філософські теми). — Львів, 2012.

Античність-сучасність (твори різних жанрів). — Львів, 2012.

Жмут квазіпоем (твори на різні теми). — Львів, 2012.

Не (твори різних жанрів на різні теми). — Львів, 2015.

Не ми (твори різних жанрів). — Львів, 2015.

Обертайся, часопросторе! (навколофілософські роздуми). — Львів, 2015.

Барвогра-барвомузика (щось наче кольорознавство). — Львів, 2015.

За серцем жіночим (твори про видатних українських жінок). — Львів, 2015.

Ода поетові (твори про життя і творчість Ігоря Калинця). — Львів, 2015.

Містечко-гніздечко (твори про місто Миколаїв на Львівщині). — Львів, 2017.

Львів — дзвіниця моїх дзвонів (твори різних жанрів про Львів). — Львів, 2017.

То правда, то істина, то… (твори різних жанрів). — Львів, 2017.

Fiat lux! (твори різних жанрів про світло). — Львів, 2017.

Києве мій (твори різних жанрів). — Львів, 2017.

Стоїть гора (твори різних жанрів). — Львів, 2017.

Антоничіана (твори про поезію Богдана Ігоря Антонича). — Львів, 2017.

Слово про тих, кому я вдячний особливо (різні жанри). — Львів, 2017.

Підсумок-вибране (чотиритомник). — Львів, 2018.

З-під філософського каменя (твори на філософські теми). — Львів, 2018.

Слово шістдесятника марґінального (твори 60-х років). — Львів, 2019.

У вінок Лесі Українці (твори різних жанрів). — Львів, 2019.

словники[ред. | ред. код]

Наші любомудри (філософський довідник). — Львів, 2004.

Український музично-педагогічний словник (двотомник). — Львів, 2010.

переклади[ред. | ред. код]

Аби діти дивувалися (казки Ал. Мікулки, переклад з чеської). — Львів. 1997.

Апокрифи (афоризми Й. Ґ. Зойме, переклад з німецької). — Львів, 2015.

дитяча література[ред. | ред. код]

Світанкові видива (вірші для дітей). — Львів, 1996.

Звіринцем строкатим (вірші для дітей). — Львів, 1997.

Відповідь на перехресті (збірник кросвордів). — Львів, 1997.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Ярослав Гаврилишин. Слово про загадкового Романа Хоркавого. — Львів, 2018.
  • Мистецька гордість Львова (фільм, за ініціативи храму Пресвятої Богородиці-Володарки України). — Львів, 2019.