Хорольська яма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

49°46′42″ пн. ш. 33°15′41″ сх. д. / 49.77833° пн. ш. 33.26139° сх. д. / 49.77833; 33.26139Координати: 49°46′42″ пн. ш. 33°15′41″ сх. д. / 49.77833° пн. ш. 33.26139° сх. д. / 49.77833; 33.26139

Діорама «Хорольська яма» в Хорольському районному краєзнавчому музеї (художники: Колочко В.В., Островський М.І.; консультант: Штомпель М.П.)

«Хорольська яма», (Дулаг №160) — нацистський табір для військовополонених Червоної Армії у місті Хорол, що існував з 20 вересня 1941 по 15 вересня 1943.

У шести з відомих братських могил покоїться прах від 91,5 до 100 тис. радянських громадян — чоловіків і жінок, комуністів і безпартійних, уродженців різних міст і сіл СРСР. В Акті комісії по розслідуванню військових злочинів від 01 жовтня 1943 зазначено: безпосередніми винуватцями знищення людей в «Хорольській ямі» є гебітскомісар Ейзенах, начальник гестапо Дітман, комендант Зінгер, єфрейтор Нідерайн (у 1942 нагороджений Залізним хрестом), лікарі Фрюхте і Шредер та інші.

За життя в'язнів «Хорольської ями» вели боротьбу радянські патріоти П. П. Лисенко, М. А. Радченко, вчителька М. Г. Яцун, інженер І. М. Шевченко, в'язні: архітектор А. Ф. Оверчук, лікар Л. В. Орловський. Спеціальний загін майора І. М. Пураса вивів на волю до 70 військовослужбовців з числа командного складу, вчених і творчої інтелігенції. Багато з них дісталися тилу і воювали до кінця війни. Табір смерті не розкрив до кінця всю таємницю трагічної загибелі людей. Колишній в'язень художник О. Різниченко написав картину, на якій зобразив, як нацисти глумилися над полоненими, нацьковуючи на них собак, б'ючи нагаями. Ця картина була направлена в Нюрнберг. Чимало страшних сцен зобразив художник Є. С. Кобитєв у картинах-етюдах:«До останнього подиху» і «Люди, будьте пильні», а також у книзі «Хорольська яма». Про табір смерті «Хорольська яма» письменник М. Дубов написав повість «Біля самітнього дерева».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]