Хорол (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хорол
49°28′00″ пн. ш. 33°47′17″ сх. д. / 49.46666667000000217058187° пн. ш. 33.78833333000000039° сх. д. / 49.46666667000000217058187; 33.78833333000000039
Витік на північ від с. Червона Слобода
Гирло Псел (на північній околиці с. Попівки)
Країни басейну Україна Україна
Сумська область
Полтавська область
Площа басейну, км² 3 870 км²
Регіон Полтавська область
Довжина, км 308 км
Притоки Озниця, Лихобабівка, Аврамівка, Рудка, Крива Руда (праві),
Березівка, Рудка, Буда (ліві)
ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Хорол у Вікісховищі?

Хоро́л — річка в Україні, у Сумській і Полтавській областях. Права притока Псла (басейн Дніпра).

Загальні дані[ред.ред. код]

Довжина 308 км (в межах Полтавщини — 241 км). Площа водозбірного басейну 3 870 км². Похил річки 0,3 м/км. Долина трапецієподібна, часто асиметрична, з підвищеними правими і пологими лівими схилами; завширшки 10—12 км. Заплава завширшки від 0,2—0,5 км до 1,5—2 км, заболочена, поросла чагарниками і лучною рослинністю. Річище на всій протяжності звивисте, завширшки 10—60 м і більше (на плесах). Живлення — дощове і снігове (весняний стік становить близько 85% річного). Середня багаторічна витрата води Хоролу (м. Миргород) становить 3,8 м³/с. Мінералізація води змінюється протягом року: весняна повінь — 843 мг/дм³; літньо-осіння межень — 966 мг/дм³; зимова межень — 1053 мг/дм³. Замерзає Хорол наприкінці листопада — на початку грудня, скресає в березні.

Географія протікання[ред.ред. код]

Хорол бере початок з джерел на північ від села Червона Слобода. Тече Придніпровською низовиною по території Недригайлівського, Липоводолинського районів Сумської області, Гадяцького, Миргородського, Хорольського, Семенівського і Глобинського районів Полтавської області. Тече переважно на південь, між містами Миргородом і Хоролом — на південний захід, далі — на південний схід. Впадає до Псла на північній околиці села Попівки.

Основні притоки[ред.ред. код]

Населені пункти[ред.ред. код]

Над річкою розташовані: смт Липова Долина, міста Хорол, а також відомий український курорт — Миргород.

Використання[ред.ред. код]

Використовується задля водопостачання та зрошування, поширеним є також рибальство. На річці споруджено декілька шлюзів-регуляторів, є водосховища.

Хорол в історії та культурі[ред.ред. код]

У долині річки виявлено поселення бронзової доби, а також ранньослов'янські поселення та могильник черняхівської культури. В 1185 р. на берегах річки відбулася битва між руським та половецьким військами Краєвиди Хоролу здавна притягували митців. Ось як про річку написав відомий український поет ХХ ст. Павло Тичина:

« Дим, димок від машин,

Мов дівочі літа.
Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та...

 »

Галерея[ред.ред. код]

Хімічний склад води та мінералізація

Для виявлення та встановлення основних закономірностей зміни інгредієнтів хімічного складу води р. Хорол у часі та виявлення впливу на ці показники витрат води й господарської діяльності (зарегулювання стоку) проаналізовано основні фактори, що впливають на їх формування, за результатами спостережень на стаціонарних гідрологічних та гідрохімічних постах у системі Держгідрометслужби за період 1939-2002 рр.

 Обробка й систематизація багаторічних даних хімічного аналізу води (1939-2001 рр.) р. Хорол – м. Миргород свідчить, що за період спостережень загальна мінералізація води змінювалася від 203,5 мг/дм³ (7.04.1964 р.) до 1690 мг/дм³ (10.03.1992 р.). Амплітуда коливання загальної мінералізації склала 1486,5 мг/дм³. При цьому, найменше значення мінералізації води припадає на весняне водопілля, а найбільше – на зимову межень.

Середньоарифметичне значення загальної мінералізації за весь період досліджень становить 888 мг/дм³, за період зимової межені - 999,9, за період весняного водопілля -  726,5, за період літньої межені -  911,3, за 1939-1940 рр. - 590,8, за період 1941-1960 -          681,4, 1961-1970 - 712,3, 1971-1980 - 812,8, 1981-1990 - 840,6,  1991-1995 - 1204,7, 1996-2000 рр. – 1004,6 мг/дм³ (табл. 1). Отже, найбільш високі середньоарифметичні значення загальної мінералізації зафіксовано у зимову межень, коли переважає живлення річки за рахунок ґрунтових і підземних вод, найменші значення загальної мінералізації – у весняну повінь, коли переважає поверхневий стік за рахунок танення снігів.

Таблиця 1. Середньоарифметичні значення хімічного складу води р. Хорол – м. Миргород за різні періоди спостережень[ред.ред. код]

Інгредієнти Період досліджень (роки) та уміст інгредієнтів, мг/дм³
1939-1940 1941-1960 1961-

1970

1971-1980 1981-1990 1991-1995 1996-2000 2000-2002
НСО3 357,7 384,3 386,7 392,4 396,4 451,9 406,2 414,2
SO4 59,9 74,7 77,7 110,1 120,6 210,4 181,3 196,7
Cl 28,1 48,4 56,8 89,7 93 193,7 140,1 172,2
Ca 81,4 79 72,7 79,1 79,8 95,4 88,3 93,8
Mg 30,2 32,1 32,1 36,8 38,6 46,9 52,6 57
Na + К 31,1 61,7 75,1 98,4 103,5 198,5 129,5 147
Мінералізація 590,8 681,4 712,3 812,8 840,6 1204,7 1004,6 1083,7
рН 7,43 7,45 7,48 7,44 7,85 7,64 7,68 7,8
NO2 - - 0,03 0,05 0,04 0,13 0,06 0,023
NO3 - - 0,65 0,19 0,23 0,17 0,13 0,17
NH4 - - 0,26 1,05 0,71 2,6 0,84 0,63
N, заг  - - 0,94 1,31 0,98 2,9 1,03 0,823
О2, мг/дм³ - 7,66 11,43 7,12 9,22 7,81 7,99 8,68
О2, % насичення - - 74,1 65,86 80,05 68,18 65,25 76
Кольоровість 29,13 39,33 43,33 45,24 41,96 34,45 28 15
Зважені речовини - - - 20,85 22,17 20,3 13,9 13,82
ПО - - 13,03 11,53 13,45 10,52 - -
БО - - 32,67 32,26 30,91 35,31 31 30
БСК5 - - 5,47 6,15 1,82 1,73 1,66 3,4
Р, мінеральний - - - - 0,4 0,23 0,26 0,31
Р, загальний - - 0,23 0,35 0,46 0,58 0,64 0,794
Si - - 3,82 4,86 9,12 15,1 9,7 5,7
Cu - - 0 0 0,0065 0,0077 0,0071 0,006
Zn - - 0 0,01 0,014 0,01 0,013 0,027
Fe - 0,03 0,22 0,2 0,56 1,09 0,35 0,17
Cr - - - 0,01 0,008 0,016 0,013 0,009
Феноли - - - - 0,0024 0,0042 0,0061 0,0047
НП - - - 0,74 0,05 0,04 0,03 0,01
СПАР - - - 0,05 0,15 0,23 0,07 0,02

 

Крім того, величина мінералізації зростала у воді з початку спостережень до 1995 року, пізніше у 1996-2000 рр. відмічали деяке зниження мінералізації, а з 2000 р. відновилося її зростання знов.

За ступенем мінералізації природна вода р. Хорол відносилася до прісної 2-4 категорії (доброї-задовільної) до 1960 р., тобто до зарегулювання стоку і до прісної-солонуватої 4-7 категорії (задовільної-дуже поганої) протягом наступного періоду досліджень за методикою [3,6].

Уміст переважаючого аніона гідрокарбонату у воді за цей період змінювався від 95,6 мг/дм³ (13.02.1939) до 635 мг/дм³ (7.004 1964), тобто мінімальне значення менше за максимальне у 6,6 рази. Середньоарифметичні значення умісту НСО3 у воді становили: 401, 8 мг/дм³ – за весь період досліджень, 357,7 – за період 1939-1940 рр., 384,3 – 1941-1960, 386,7 – 1961-1970, 451,9 – 1991-1995, 414,2 - 2000-2002 рр. (табл. 1), 449,5 – у зимову межень, 425,9 – у літню межень, 339,6 мг/дм³ – у весняну повінь. Отже, найвищий уміст гідрокарбонатів - у змову межень, найнижчий – у весняну повінь. Крім того, середньоарифметичні значення умісту гідрокарбонатів у воді р. Хорол зростали до 1995 року (табл. 1).

Уміст переважаючого катіона – кальцію змінювався від 32,5 мг/дм³ (7.04.1964) до 160 мг/дм³ (29.08.1995). Середня багаторічна величина умісту кальцію у воді - 81,7 мг/дм³ у зимову межень - 92, у літню межень – 80, у весняну повінь – 73,4 мг/дм³.

Уміст сульфатів у воді р. Хорол змінювався від 8 мг/дм³ (30.03.1939) до 386 мг/дм³ (27.02.96). Середня багаторічна величина умісту сульфатів у воді - 126,5 мг/дм³ у зимову межень – 150,1, у літню межень – 126,5, у весняну повінь – 107,2 мг/дм³. Відмічено постійне зростання середньоарифметичних даних умісту SO4 із 59,9 мг/дм³ за 1939-1940 рр. до 210,4 – за період 1991-1995 рр. За умістом сульфатів вода відносилася до досить доброї у 1939-1960 рр., задовільної – у 1961-1970, посередньої – у 1971-1990, поганої – у 1991-2002 рр. [3,6].

Уміст хлоридів у воді змінювався від  12,4 (13.02.1939) до 364 мг/дм³ (10.03.1992 р.). Середньоарифметичне значення умісту хлору у воді Хоролу за весь період досліджень 104,2 мг/дм³, у зимову межень – 123, у літню межень – 107,3, у весняну повінь – 82,0 мг/дм³. За умістом хлору у 1939-1960 рр. вода відносилася до доброї, у 1961-1970– до досить доброї, у 1971-1990 – до задовільної, у 1991-2002 рр. – до поганої й дуже поганої [3,6].

Уміст у воді Хоролу, іншого токсичного інгредієнту – натрію в сумі з калієм також змінювався в значних межах від 5,2 мг/дм³ (2.04.1964) до 405,6 мг/дм³ (4.07.1992). Середньоарифметичний уміст Na у воді річки за весь період досліджень склав 112,8 мг/дм³, у зимову межень – 133,6, у літню межень – 123,1, у весняну повінь – 85,5 мг/дм³. Середньоарифметичний уміст Na у воді Хоролу зростав з 31,1 мг/дм³ у 1939-1940 рр. до 198,5 – у 1991-1995 рр. У наступні п’ять років (1996-2000) відмічено значне його зниження (табл. 2), що пов’язано із спадом промислового та сільськогосподарського виробництва на території держави та й у басейні річки та із зменшенням викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

Уміст магнію у воді Хоролу змінювався в межах 6,8 мг/дм³ (7.04.1964) – 85,0 мг/дм³ 24.02.2002). Середньоарифметичні значення  його за весь період досліджень становлять 38,6 мг/дм³, найвищі, у період зимової межені – 43,2, найнижчі – у період весняної повені - 33,5 та 40,3 мг/дм³ – у літню межень.

Зважаючи на поступову зміну у часі хімічного складу води р. Хорол, було важливим встановити, чи  існують кореляційні залежності між умістом окремих головних іонів та загальною мінералізацією. Одним із найбільш розповсюджених способів визначення ступеню й напрямку лінійних зв’язків між парними перемінними є коефіцієнт кореляції.

Коефіцієнти прямої лінійної кореляції між умістом у воді іонів НСО3, SO4, Cl, Na+К,  Са, Mg і загальною мінералізацією відповідно становлять 0,848±0,015, 0,871±0,012, 0,883±0,011, 0,913±0,005, 0,677±0,031, 0,677±0,03. Для перших чотирьох значень - сильний ступінь зв’язку, для інших – середній. Між умістом загальної мінералізації та іонів НСО3, SO4, Cl, Na+К установлено рівняння поліноміальної регресії другого ступеню, а для Са, Mg – рівняння ступеневої регресії. За приведеними рівняннями регресії можна розраховувати хімічний склад води р. Хорол за визначенням її мінералізації.

 У воді р. Хорол з 1939-1940 рр. до 1991-1995 рр. постійно знижувався середньоарифметичний відсотковий уміст гідрокарбонатів та кальцію відповідно від 75 та 53 %-екв у 1939-1940 рр. до 66,5 та 40,4 – у 1961-1970 та до 43,7 і 28,8 %-екв – у 1991-1995 рр. (рис. 4). У цей період зростав уміст натрію, хлоридів, сульфатів. При цьому, постійно змінювався хімічний склад води з гідрокарбонатного кальцієвого у 1939-1940 рр., до гідрокарбонатного кальцієво-магнієво-натрієвого – у 1941-1961, гідрокарбонатного кальцієво-натрієво-магнієвого – у 1961-1970, гідрокарбонатного натрієво-кальцієво-магнієвого – у 1971-1990, гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатного натрієво-кальцієвого – у 1991-1995, гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатного натрієво-кальцієво-магнієвого – у 1996-2002 рр. [1].

За період досліджень амплітуда витрат води в р. Хорол - м. Миргород змінювалися від 0,002 (1964) до 260 м³/с (1940). Проведеними дослідженнями установлено залежність між витратами води у річці та окремими компонентами хімічного складу до повного зарегулювання стоку, тобто в період 1939-1970 рр. Найбільш  яскраво тісний зворотній логарифмічний кореляційний зв’язок між витратами води та мінералізацією й окремими іонами (НСО3, Na) виявлено за період 1961-1970 рр., де коефіцієнти кореляції відповідно становили 0,931, 0,911, та 0,832.  Після зарегулювання стоку ця закономірність не підтверджена.

Використовуючи отримані рівняння регресії (рис. 5) вирахувано середньоарифметичну мінералізацію у залежності від витрат. Отже, в період 1961-1970 рр. при витратах 0,2  м³/с мінералізація води Хоролу становила  917 мг/дм³, при 1 - 751, при 5 – 585, при 10 – 513, при 20 – 442, при 50 – 347, при 80 м³/с – 299 мг/дм³. Відповідно при цих же витратах уміст гідрокарбонатів у воді становив: 498, 406, 313, 273, 233, 181 та 153 мг/дм³.

Жорсткість води р. Хорол за період спостережень змінювалася від 2,47 (7.04.1964) до 13,4 (24.03.1995) при середньоарифметичному значенні 7,17 мг-екв/л. У зимову межень середньоарифметична жорсткість води становила 8,15, літню межень – 7,31, весняну повінь – 6,47 мг-екв/дм³. Для питного призначення може використовуватися вода з жорсткістю не більше 7 мг-екв/дм³.

Уміст завислих речовин у воді р. Хорол  змінювався від 0,43 (13.02.82) до 121,0 мг/дм³ (17.03.86) при середньоарифметичному значенні 20,9 мг/дм³. Середньоарифметична концентрація зважених речовин у зимову межень – 17,5, у літню межень – 22,1, у весняну повінь 19,1 мг/дм³. За умістом зважених часток вода відноситься до 3-4 категорії якості – тобто досить чистої-задовільної [3,6].

Величина рН води змінювалася від 6,0 (1.04.1974, 11.02.1974) до 9,0 (2.04.1982). Такі розбіжності у величині рН відповідають шостій категорії якості – погана. Середньоарифметичне значення рН за весь період спостережень – 7,63, у зимову межень – 7,5, у літню межень – 7,67, у весняну повінь 7,68.

Вода р. Хорол часто буває забруднена біогенними речовинами, СПАР, фенолами, нафтопродуктами та важкими металами, але є й періоди коли умісту забруднювачів не виявляли. На більшість компонентів-забруднювачів воду Хоролу до 1961 р. навіть не аналізували.

 Максимальні концентрації NO2 були зафіксовані нижче м. Миргорода в період літньої межені  - 1,200 (15.06.1994), в період зимової межені – 0,35 (12.12.1994), в період весняної повені – 0,54 мг/дм³ (24.04.1980 р.). Середньоарифметичні рівні забруднення за весь період досліджень – 0,0537 мг/дм³, у зимову межень – 0,042, у літню межень – 0,036, у весняну повінь 0,085 мг/дм³. Відзначені рівні забруднення відповідають 6 та 7 категорії якості або сильно забрудненій та брудній воді. Варто відмітити, що найвищі середньоарифметичні показники забруднення природної води р. Хорол нітрітами були у період 1991-1995 рр. і становили 0,13 мг/дм³ (табл. 1), що відповідає сьомій категорії забруднення (брудні) [3,6].

Максимальні концентрації NO3 були зафіксовані також нижче м. Миргорода в період літньої межені  - 5,00 (5.09.1967 р.), в період зимової межені – 1,66 (12.02.1992 р.). Необхідно відмітити, що за період досліджень (1961-2002 рр.) приблизно 12 % проб води не мали умісту нітратів. Більшість таких проб припадає на період 1964-1970 рр., а востаннє такі проби відмічено у 1990 р. Найбільш високе забруднення вод нітратами припадає на 1961-1970 роки (табл. 1). Середньоарифметична величина умісту NO3 у воді Хоролу за весь період досліджень  0,240 мг/дм³, у зимову межень – 0,306, у літню межень – 0,300, у весняну повінь – 0,171 мг/дм³, що у більш ніж у п’ять разів вище ніж у межень. Максимальні концентрації нітратів у воді Хоролу відповідають 4-6 категорії якості (слабо-сильно забруднені) [3,6].

Максимальні концентрації NH4 у воді Хоролу були зафіксовані нижче м. Миргород у період літньої межені - 13,8 мг/дм³ 13.10.1994 р., в період зимової межені – 11,9 (23.02.1994),). Ці концентрації відповідають 8 категорії забруднення вод азотом аміаку – дуже забруднені [3,6].

Середньоарифметична величина умісту NH4 у воді за весь період досліджень становить 1,207 мг/дм³, у зимову межень – 1,481, у літню межень – 1,091, у весняну повінь – 1,202 мг/дм³. Найвище забруднення води р. Хорол азотом аміаку спостерігали у період 1991-1995 рр. (табл. 1).

Уміст загального азоту у воді Хоролу змінювався від 0,081 (8.09.69) до 8,279 мг/дм³ (10.03.1992 р.). Середньоарифметичні показники такі: за весь період досліджень – 1,130, у зимову межень – 1,119, у літню межень - 1,134, у весняну повінь – 1,160 мг/дм³.

Уміст кисню у воді р. Хорол змінювався від 1,00 мгО2/дм³ (12.04.1977) до 17,1 мгО2/дм³ (121 % насичення, 16.11.1984 р.). Отже, за умістом кисню вода змінювалася від першої до сьомої категорії якості, або від відмінної до дуже поганої. Зниження умісту кисню у воді спостерігалося як зимою, так і улітку. Середньоарифметичні значення умісту кисню у воді Хоролу за весь період досліджень – 8,08  (71,2 % насичення), у зимову межень – 7,27 (51,7 % насичення), у літню межень – 9,1 (82 % насичення), у весняну повінь – 8,64 мгО2/дм³ (78,4 % насичення).

Пергаманантна окиснюваність води змінювалася від 4,3 мгО/дм³ (8.04.1967) до 26,1 мгО/дм³ (24.10.77 р.), або якість води була від доброї до занадто поганої. Середньоарифметичні показники за 1961-1995 рр. становили 12,27 мгО/дм³, у зимову межень – 10,22, у літню межень – 14,19, у весняну повінь – 12,44 мгО/дм³. За середньоарифметичними показниками якість води – посередня.  Біхроматна окиснюваність мала також значні коливання від 11,1 мгО/дм³ (відмінна якість води, 24.03.1993) до 69,7 мгО/дм³ (дуже погана , 7.02.1988). Середньоарифметичні значення за період досліджень – 32,23, у зимову межень – 32,77, у літню межень – 31,98, у весняну повінь – 31,33 мгО/дм³, що відповідає поганій якості.

Біологічне споживання кисню протягом п’яти діб (БСК5) для окислення органічних речовин, які містяться у воді в аеробних умовах змінювалося від 0,2 мгО2/дм³ (21.07.88, 7.12.1989, 12.06.1991) до 50,7 (23.08.1974). Отже, за приведеними рівнями споживання кисню воду можна оцінити як дуже чисту (у першому випадку) і як дуже брудну (у другому), що сприяє загрозі антропогенної евтрофікації водойми. У 1961-2002 рр. середньоарифметичні показники біологічного споживання кисню становили 3,417, у зимову межень – 2,81, у літню межень – 3,90, у весняну повінь 3,51 мгО2/дм³, що відповідає сильно забрудненій воді. В окремі часові періоди (1961-1970, 1971-1980 рр.) ці показники у воді Хоролу були значно вищими (табл. 1)

Уміст синтетичних поверхнево-активних речовин (СПАР) у воді Хоролу змінювався від 0 мг/дм³ (3.09.1970, 28.07.1981, 16.11.1984 і ін.) до 0,8 мг/л (26.05.1993), що відповідає категорії якості від дуже чистої до брудної. Середньоарифметичні значення СПАР за весь період досліджень – 0,162, у зимову межень – 0,140, у літню межень – 0,160, у весняну повінь – 0,190 мг/дм³. За середньоарифметичними показниками умісту СПАР воду Хоролу відноситься до третьої категорії - досить чистої [6].

Уміст фенолів у воді р. Хорол змінювався від 0 (7.10.1979, 8.04.1980, 7.12.1981, 13.09.1988 і ін.) до 0,025 мг/дм³ (7.07.1992). Варто відмітити, що у 16 % проб умісту фенолів не було виявлено, а з 1996 р. їх уміст у воді не перевищував 0,009 мг/дм³. Середньоарифметичні значення умісту фенолів за весь період досліджень 0,0048 мг/дм³, у зимову межень – 0,0051, у літню межень – 0,050, у весняну повінь – 0,043 мг/дм³. За умістом фенолів вода річки Хорол відноситься до брудної [6].

Уміст нафтопродуктів у водах Хоролу змінювався від 0 (6.05.1980, 23.03.1981, 13.10.1983, 27.04.84, 7.04.1994 і ін.) до 0,9 мг/дм³ (26.01.1973). За період досліджень у 14 % проб води нафтопродуктів не виявлено. У 15 % проб води уміст нафтопродуктів був вищим за 0,1 мг/дм³, тобто вищим за граничнодопустиму концентрацію. Середньоарифметичні значення за весь період досліджень становлять 0,065 мг/дм³, у зимову межень – 0,0755, у літню межень – 0,050, у весняну повінь – 0,0208. За середньоарифметичними значеннями умісту нафтопродуктів вода Хоролу відноситься до 3-4 категорії якості – слабо-помірно забрудненої [3,6].

Частина проб води Хоролу містила залишки пестицидів або продукти їх розкладання – метаболіти. Так, наприклад, у пробі води відібраній 4.03.1986 р. були виявлені наступні метаболіти: α-ГХЦГ – 0,002 мг/дм³,  γ-ГХЦГ – 0,004, ДДТ – 0,127, ДДЕ – 0,02 мг/дм³. Близькі за значенням концентрації цих метаболітів були виявлені 17.03.1986 р. Пізніше виявляли у воді окремі види метаболітів і в значно менших кількостях, але установлена нормативом гранично допустима сума залишків пестицидів у воді (0,001 мг/дм³) є значно меншою за суму, виявлену у воді р. Хорол.

У воді річки виявлено уміст важких металів міді, цинку, заліза, хрому. Так найвища концентрація міді становила 0,063 мг/дм³ (30.08.1992), цинку – 0,071 мг/дм³ (23.05.2002), хрому – 0,055 мг/дм³ (2.03.1979), заліза – 4,7 мг/дм³ (10.03.1985).

Висновки. За період спостережень загальна мінералізація води р. Хорол у пункті спостережень м. Миргород змінювалася від 203,5 мг/дм³ до 1690 мг/дм³. За ступенем мінералізації природна вода відносилася до прісної 2-4 категорії (доброї-задовільної) до 1960 р., тобто до зарегулювання стоку і до прісної-солонуватої 4-7 категорії (задовільної-дуже поганої) протягом наступного періоду досліджень за методикою [3,6].

У воді р. Хорол з 1939-1940 рр. до 1991-1995 рр. постійно знижувався середньоарифметичний відсотковий уміст гідрокарбонатів та кальцію і зростав уміст натрію, хлоридів, сульфатів. При цьому, постійно змінювався хімічний склад води з гідрокарбонатного кальцієвого у 1939-1940 рр., до гідрокарбонатного кальцієво-магнієво-натрієвого – у 1941-1961, гідрокарбонатного кальцієво-натрієво-магнієвого – у 1961-1970, гідрокарбонатного натрієво-кальцієво-магнієвого – у 1971-1990, гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатного натрієво-кальцієвого – у 1991-1995, гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатного натрієво-кальцієво-магнієвого – у 1996-2002 рр.

Між умістом загальної мінералізації та іонів НСО3, SO4, Cl, Na+К установлено рівняння поліноміальної регресії другого ступеню, а для Са, Mg – рівняння ступеневої регресії, за якими можна розраховувати хімічний склад води р. Хорол за визначенням лише її мінералізації.

Проведеними дослідженнями установлено залежність між витратами води у річці Хорол та мінералізацією води й окремими компонентами хімічного складу в період 1939-1970 рр. При витратах  0,2  м³/с мінералізація води Хоролу становила  917 мг/дм³, при 1 - 751, при 5 – 585, при 10 – 513, при 20 – 442, при 50 – 347, при 80 м³/с – 299 мг/дм³. Відповідно при цих же витратах уміст гідрокарбонатів у воді становив: 498, 406, 313, 273, 233, 181 та 153 мг/дм³. Для періоду після зарегулювання стоку (1971-2002 рр.) такої закономірності не встановлено.

Вода р. Хорол часто буває дуже забрудненою біогенними речовинами, СПАР, фенолами, нафтопродуктами та важкими металами, але є й періоди коли умісту забруднювачів не виявляли..

Частина проб води р. Хорол містила залишки пестицидів або продукти їх розкладання – метаболіти, у кількостях значно вищих за ГДК. 

Список літератури[ред.ред. код]

1.      Алёкин О.А. К вопросу о химической классификации природных вод. // Вопросы гидротехники. Ленинград,: Гидрометиздат, 1946, 240 с.

2.      Гидрологический ежегодник. 1936-1990 гг. т. 2. вып. 5.

3.      Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України: Методика. КНД 211.1.4.010.94.-К., 1994, - 37 с.

4.      Лозовицкий П.С. Опыт дисперсионного анализа химического состава оросительных вод юга Украины // М.: Почвоведение. 2003.  № 12. С. 1491-1502.

5.     Лозовіцький П.С. Статистичні закономірності зв’язку між хімічним складом  і мінералізацією зрошувальних вод // Водне господарство України. 2004. № 3-4 , С.48-56.

6.     Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод. Київ. “Ніка-Центр”. 2001. 262 с.

7.     Справочник по водным ресурсам // Под редакцией Б.И. Стрельца. К. Урожай, 1987. 304 с.

8.     Український радянський енциклопедичний словник. К., Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, т.2. 1987. 736 с.; т 3. 1987. 736 с.

9.      Шерешевский А.И, Шулипенко Т.Ф. Оценка влияния хозяйственной деятельности на сток средних рек Украины// Тр. УкрНИИ Госкомгидромета. 1986. Вып. 211. С. 36-46.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Річка Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.