Хорошеве (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Хорошеве
Horoshevo gerb.gif
Герб
Дачі в Хорошевому
Дачі в Хорошевому
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Харківський район
Рада Хорошівська селищна рада
Код КОАТУУ: 6325159100
Основні дані
Засноване 1654
Статус з 1937 року
Площа 3,85 км²
Населення 4620
Густота 1200 осіб/км²
Поштовий індекс 62466
Телефонний код +380 57 749
Географічні координати 49°51′08″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. / 49.85222; 36.22500Координати: 49°51′08″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. / 49.85222; 36.22500
Висота над рівнем моря 142 м
Водойма р. Уди, Саржана Криниця
Відстань
Найближча залізнична станція: Жихор
До райцентру:
 - фізична: 10 км
 - залізницею: 18 км
 - автошляхами: 30 км
До обл. центру:
 - фізична: 10 км
 - залізницею: 18 км
 - автошляхами: 30 км
Селищна влада
Адреса 62466, Харківська обл., Харківський р-н, смт.Хорошеве, вул. Червоноармійська,33, тел. 749-93-54, 749-93-71
Голова селищної ради Олег Павлович Коваль
Карта
Хорошеве is located in Україна
Хорошеве
Хорошеве
Хорошеве is located in Харківська область
Хорошеве
Хорошеве
Хорошеве is located in Харківський район
Хорошеве
Хорошеве

Commons-logo.svg Хорошеве у Вікісховищі

Хорошеве — селище міського типу, яке розташоване на правому березі річки Уди за 12 км від Харкова. Чисельність населення — майже 5000 осіб. Загальна площа території селища — 2816 га.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Хорошеве знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією на відстані 2 км розташований смт Бабаї, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Гусина Поляна (Зміївський район), на протилежному березі - смт Безлюдівка. Через селище проходить залізниця, станція Жихор. Селище оточене лісовими масивами (дуб), в тому числі лісом Чорним.

Населення[ред.ред. код]

Рідна мова за переписом 2001 р.[1]

Українська Російська Білоруська
ХОРОШЕВЕ 85,91% 13,79% 0,26%

Короткий екскурс в історію[ред.ред. код]

В 1571 році засновано Хорошеве городище. Як черкаське (українське) поселення Хорошеве вперше згадується в архівних документах 1654 року. Поблизу Хорошівської гори і понині зберігаються матеріальні сліди сивої давнини — рештки поселень і городища часів скіфів і Київської Русі. Журнал «Руський паломник» (1839 року) в опублікованій історичній розвідці відзначав, що в літописах XII століття згадувався город Хороший, в якому був споруджений православний храм. У «Книзі великого креслення» (1846 року видання) зазначено:

« Хорошівське городище являє пам'ятник міста Хорошого, що існувало до татарського погрому  »

.

Історичні відомості[ред.ред. код]

В селищі збереглися залишки городища скіфського часу (IV-III ст. до н. е.), ранньослов'янської роменської культури і часів Київської Русі. Біля городища є кургани.

1571 - перша письмова згадка про Хорошеве городище[2]. У XVI столітті в розписах вартових пунктів, встановлених царем Іваном IV Грозним для захисту від нападу степових кочівників на руські землі, відзначаються Донецьке і Хорошівське городища на річці Уда. У розписі місць, які мав проїхати Рильський голова для спостереження за переміщенням татар, під 1571 роком є наступна згадка:

« Та вниз по річці Уда через Павлове селище до Донецького городища, та до Хорошева городища через Хорошів колодязь[3].  »

У XVIII столітті Хорошеве - сотенне містечко Харківського слобідського козацького полку. Серед тогочасної хорошівської сотенної старшини були вихідці з роду Квіток (пращури українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка). Після 1765 р. увійшло до складу Мереф'янського комісарства як слобода. Станом на 1779 рік військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва Хорошеве налічувала всього 333 мешканці (326 «військових обивателів» і 7 «власницьких підданих»).

За даними на 1864 рік у власницькому селі Безлюдівської волості Харківського повіту мешкало 659 осіб (225 чоловічої статі та 434 — жіночої), налічувалось 76 дворових господарств, існували православна церква та жіночий монастир[4].

Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 1270 осіб[5].

В жовтні 1918 року в Хорошеві створено раду селянських і солдатських депутатів. Хорошівський Вознесеньский жіночий монастир був перетворений в будинок-інтернат для старих та інвалідів. Нині Хорошівський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку та інвалідів, які потребують догляду, побутового і медичного обслуговування. Пансіонат розрахований на 410 осіб. Чисельність обслуговуючого персоналу — 170 працівників. Це переважно мешканці с. Хорошеве.

1924 року організовано трудову сільськогосподарську артіль «Бджола» і сільськогосподарську комуну ім. Комінтерна.

1927 року створено машинно-тракторне товариство, а 1930 — колгосп «Червона Армія».

З 1938 року Хорошеве — селище міського типу. Діють об'єкти соціальної і культурної сфер: загальноосвітня школа ступенів, ясла-садок, бібліотека, Будинок культури, лікарня.

Люди[ред.ред. код]

  • Петльований Віталій Іванович (3 (16) грудня 1914, Вінниця — 1989) — український радянський письменник, автор повісті "Гуляй-Гора" про Хорошеве.
  • Іван Григорович Веглеріс — один з визволителів Хорошева 28 серпня 1943 року, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин селища
  • Анатолій Павлович Гайденко (1937, Хорошеве), композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародних, державних і регіональних конкурсів, професор Харківського університету мистецтв ім. I. П. Котляревського.
  • Денис Гетманцев — спортсмен, в активі якого два десятки золотих медалей, здобутих на спортивних змаганнях різного рівня, у тому числі й міжнародного.
  • Петро Іванович Горлач — блокадник Ленінграда, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин селища
  • Віталій Павлович Збукар — колишній селищний голова. У 2000 — 2014 рр. очолював Харківську районну раду.
  • Олена Якименко — молода поетеса, дипломант двох міжнародних конкурсів «Гранослов», член Спілки письменників України.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Визначна архітектурна пам'ятка і окраса Хорошева, а для місцевої релігійної громади центр високої духовності — Свято-Казанський храм.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область
  2. а б Філарет (Гумілевський). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Хорошево
  3. Голубовский П. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. История южно-русских степей IX—XIII вв.К., 1884. — 259 с.
  4. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 143)
  5. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.