Хорошеве (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Хорошеве
Horoshevo gerb.gif
Герб
Дачі в Хорошевому
Дачі в Хорошевому
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Харківський район
Рада Хорошівська селищна рада
Код КОАТУУ: 6325159100
Основні дані
Засноване 1654
Статус з 1937 року
Площа 3,85 км²
Населення 4160 (01.01.2017)[1]
Густота 1200 осіб/км²
Поштовий індекс 62466
Телефонний код +380 57 749
Географічні координати 49°51′08″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. / 49.85222; 36.22500Координати: 49°51′08″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. / 49.85222; 36.22500
Висота над рівнем моря 142 м
Водойма р. Уди, Саржана Криниця
Відстань
Найближча залізнична станція: Жихор
До райцентру:
 - фізична: 10 км
 - залізницею: 18 км
 - автошляхами: 30 км
До обл. центру:
 - фізична: 10 км
 - залізницею: 18 км
 - автошляхами: 30 км
Селищна влада
Адреса 62466, Харківська обл., Харківський р-н, смт.Хорошеве, вул. Червоноармійська,33, тел. 749-93-54, 749-93-71
Голова селищної ради Олег Павлович Коваль
Карта
Хорошеве. Карта розташування: Україна
Хорошеве
Хорошеве
Хорошеве. Карта розташування: Харківська область
Хорошеве
Хорошеве
Хорошеве. Карта розташування: Харківський район
Хорошеве
Хорошеве

Commons-logo.svg Хорошеве у Вікісховищі

Хорошеве — селище міського типу, яке розташоване на правому березі річки Уди за 12 км від Харкова. Чисельність населення — майже 5000 осіб. Загальна площа території селища — 2816 га.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Хорошеве знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією на відстані 2 км розташований смт Бабаї, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Гусина Поляна (Зміївський район), на протилежному березі - смт Безлюдівка. Через селище проходить залізниця, станція Жихор. Селище оточене лісовими масивами (дуб), в тому числі лісом Чорним.

Населення[ред. | ред. код]

Рідна мова за переписом 2001 р.[2]

Українська Російська Білоруська
ХОРОШЕВЕ 85,91% 13,79% 0,26%

Короткий екскурс в історію[ред. | ред. код]

В 1571 році вперше згадується у документах Хорошеве городище. Як черкаське (українське) поселення Хорошеве вперше згадується в архівних документах 1654 року. Поблизу Хорошівської гори і понині зберігаються матеріальні сліди сивої давнини — рештки поселень і городища часів скіфів і Київської Русі. Журнал «Руський паломник» (1839 року) в опублікованій історичній розвідці відзначав, що в літописах XII століття згадувався город Хороший, в якому був споруджений православний храм. У «Книзі великого креслення» (1846 року видання) зазначено:

« Хорошівське городище являє пам'ятник міста Хорошого, що існувало до татарського погрому »

.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

В селищі збереглися залишки городища скіфського часу (IV-III ст. до н. е.), ранньослов'янської роменської культури і часів Київської Русі. Біля городища є кургани.

1571 - перша письмова згадка про Хорошеве городище[3]. У XVI столітті в розписах вартових пунктів, встановлених царем Іваном IV Грозним для захисту від нападу степових кочівників на руські землі, відзначаються Донецьке і Хорошівське городища на річці Уда. У розписі місць, які мав проїхати Рильський голова для спостереження за переміщенням татар, під 1571 роком є наступна згадка:

« Та вниз по річці Уда через Павлове селище до Донецького городища, та до Хорошева городища через Хорошів колодязь[4]. »

У XVIII столітті Хорошеве - сотенне містечко Харківського слобідського козацького полку. Серед тогочасної хорошівської сотенної старшини були вихідці з роду Квіток (пращури українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка). Після 1765 р. увійшло до складу Мереф'янського комісарства як слобода. Станом на 1779 рік військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва Хорошеве налічувала всього 333 мешканці (326 «військових обивателів» і 7 «власницьких підданих»).

За даними на 1864 рік у власницькому селі Безлюдівської волості Харківського повіту мешкало 659 осіб (225 чоловічої статі та 434 — жіночої), налічувалось 76 дворових господарств, існували православна церква та жіночий монастир[5].

Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 1270 осіб[6].

В жовтні 1918 року в Хорошеві створено раду селянських і солдатських депутатів. Хорошівський Вознесенський жіночий монастир був перетворений в будинок-інтернат для старих та інвалідів. Нині Хорошівський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку та інвалідів, які потребують догляду, побутового і медичного обслуговування. Пансіонат розрахований на 410 осіб. Чисельність обслуговуючого персоналу — 170 працівників. Це переважно мешканці с. Хорошеве.

1924 року організовано трудову сільськогосподарську артіль «Бджола» і сільськогосподарську комуну ім. Комінтерна.

1927 року створено машинно-тракторне товариство, а 1930 — колгосп «Червона Армія».

З 1938 року Хорошеве — селище міського типу. Діють об'єкти соціальної і культурної сфер: загальноосвітня школа ступенів, ясла-садок, бібліотека, Будинок культури, лікарня.

У 1987 році письменник Віталій Петльований написав про Хорошеве повість "Гуляй-гора".

Люди[ред. | ред. код]

  • Петльований Віталій Іванович (3 (16) грудня 1914, Вінниця — 1989) — український радянський письменник, автор повісті "Гуляй-Гора" про Хорошеве.
  • Іван Григорович Веглеріс — один з визволителів Хорошева 28 серпня 1943 року, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин селища
  • Анатолій Павлович Гайденко (1937, Хорошеве), композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародних, державних і регіональних конкурсів, професор Харківського університету мистецтв ім. I. П. Котляревського.
  • Денис Гетманцев — спортсмен, в активі якого два десятки золотих медалей, здобутих на спортивних змаганнях різного рівня, у тому числі й міжнародного.
  • Петро Іванович Горлач — блокадник Ленінграда, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин селища
  • Віталій Павлович Збукар — колишній селищний голова. У 2000 — 2014 рр. очолював Харківську районну раду.
  • Олена Якименко — молода поетеса, дипломант двох міжнародних конкурсів «Гранослов», член Спілки письменників України.

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Визначна архітектурна пам'ятка і окраса Хорошева, а для місцевої релігійної громади центр високої духовності — Свято-Казанський храм.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область
  3. а б Філарет (Гумілевський). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Хорошево
  4. Голубовский П. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. История южно-русских степей IX—XIII вв.К., 1884. — 259 с.
  5. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 143)
  6. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.

Посилання[ред. | ред. код]