Хорошковський Валерій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Іванович Хорошковський
Валерій Іванович Хорошковський

Час на посаді:
22 лютого 2012 — 24 грудня 2012
Президент  Віктор Янукович
Прем'єр-міністр  Микола Азаров
ПопередникКлюєв Андрій Петрович
НаступникСергій Арбузов

Час на посаді:
18 січня 2012 — 22 лютого 2012
ПрезидентВіктор Янукович
ПопередникЯрошенко Федір Олексійович
НаступникКолобов Юрій Володимирович

Час на посаді:
11 березня 2010 — 18 січня 2012
ПрезидентВіктор Янукович
ПопередникВалентин Наливайченко
НаступникІгор Калінін

Час на посаді:
24 грудня 2007 — 28 січня 2009
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникЄгоров Олександр Борисович
НаступникМакаренко Анатолій Вікторович

13-й Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України
Час на посаді:
30 листопада 2002 — 11 січня 2004
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникШлапак Олександр Віталійович
НаступникДеркач Микола Іванович

Народився1 січня 1969(1969-01-01) (50 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Монако Монако
Національністьукраїнець
ОсвітаКиївський університет
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Політична партіяНДП
ДружинаХорошковська Олена Володимирівна
Дітисини Денис (1991) та Олександр (1997), дочка Катерина (2001)
Професіяюрист
ЗванняUA-OF10-ARMY-GEN-GSB-H(2015).png Генерал армії України
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Заслужений економіст України

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
НДП, виборчий округ № 9[1]
фракція НДП 12 травня 1998 14 травня 2002

Валерій Іванович Хорошковський (1 січня 1969(19690101), Київ, Українська РСР, СРСР) — український олігарх. Був Першим віце-прем'єр-міністром України (2012), Міністром фінансів України (2012), Головою Служби безпеки України у 2010—2012 роках та Головою Державної митної служби України у 2007—2009 роках. Доктор економічних наук (2003), професор (2005), генерал армії (2011).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1969 року в Києві в інтелігентній українській родині: батько Іван Михайлович (19371996) — інженер-будівельник, мати Ольга Назарівна (1939) — доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України.

Після закінчення київської школи, у вересні — жовтні 1986 року працював на посаді учня токаря цеху № 10 ВО завод «Арсенал». У лютому — травені 1987 — водій 3-го класу Київського зоопарку.

З 1987 по 1989 — служив у Радянській армії.

У 19891994 роках  — студент Київського університету імені Тараса Шевченка.

Листопад 1991 — лютий 1992 — директор малого виробничо-комерційного підприємства «Венеда Лтд».

Лютий 1992 — серпень 1997 — президент ТОВ «БОВІ»; президент концерну «Меркс інтернейшнл».

Серпень 1997 — травень 1998 — помічник Прем'єр-міністра України.

З березня 1998 до квітня 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, виборчій округ № 9, АР Крим. На час виборів: помічник Прем'єр-міністра України, член НДП. Член фракції НДП (з травня 1998). Секретар Комітету з питань бюджету (з липня 1998), заступник голови Комітету з питань бюджету.

Червень — серпень 2002 — заступник Глави — керівник Головного управління з питань внутрішньої політики, серпень — грудень 2002 — перший заступник Глави Адміністрації Президента України.

30 листопада 2002 — 11 січня 2004 — Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.

Лютий 2004 — березень 2005 — професор кафедри фінансового права Національної академії державної податкової служби України.

Листопад 2004 — грудень 2006 — виконавчий директор, старший віце-президент, керівний директор з операційної діяльності, президент ТОВ «Євраз Груп» (Росія).

Грудень 2006 — травень 2007 — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

24 грудня 2007 — 28 січня 2009 — Голова Державної митної служби України.

З березня 2009 року Керівник Антитерористичного центру при СБУ.

Січень 2009 — березень 2010 — перший заступник Голови, та з 11 березня 2010 по 18 січня 2012 — Голова Служби безпеки України.

31 травня 2010[2] — 16 грудня 2010[3] — член Вищої ради юстиції.

12 серпня 2011 року дійсному державному раднику митної служби України В. Хорошковському присвоєно в порядку переатестування військове звання генерал армії України[4].

18 січня 2012 — звільнений з посади Голови Служби безпеки України[5] та з військової служби в запас Служби безпеки України[6] і призначений Міністром фінансів України[7]

20 січня 2012 — виведений зі складу РНБО[8].

22 лютого 2012 року — звільнений з посади Міністра фінансів України[9] та призначений Першим віце-прем'єр-міністром України[10]

14 грудня 2012 року — подав Президенту заяву про відставку з поста Першого віце-прем'єра та невдовзі 24 грудня був звільнений із займаної посади[11].

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (квітень 1998 — грудень 1999); член Ради національної безпеки і оборони України (грудень 2002 — січень 2004). Член НДП (19962001), член Політради (лютий 1996-2001) і політвиконкому НДП (червень 19972001). Голова спостережної ради АКБ «Укрсоцбанк» (2003, 2004). Член Ради НБУ (жовтень 2000 — лютий 2005, 16 квітня 2010 — 18 грудня 2014).). Голова наглядової ради телеканалу «Інтер» (вересень 2005 — грудень 2006); акціонер медіагрупи U.A. Inter Media Group. Член Вищої ради юстиції (травень — грудень 2010).

З 2013 року живе в Монако[12].

Бізнес[ред. | ред. код]

Охоплення бізнес-інтересів та впливу Валерія Хорошковського доволі широке. У великому бізнесі тісно співпрацював з Олександром Абрамовим та Дмитром Фірташем

У 1990 році була створена перша комерційна структура, яку він очолив — мале виробничо-комерційне підприємство «Венеда ЛТД». В середині 90-х років він очолює фірму «Меркс Інтернешнл», яка стала найбільшим в Україні виробником меблів.

Був акціонером «Укрсоцбанку», який в свою чергу контролював «Кримський содовий завод» і «Луганськобленерго». Восени 2004 року Валерій Хорошковський продав Віктору Пінчуку «Укрсоцбанк» за $ 250 млн. Продає інші свої активи в Україні та приймає пропозицію своїх старих бізнес-партнеров — перейти на роботу в Москву, на посаду виконавчого директора «Євраз Груп». На той час Хорошковський володів 2,08 % акцій «Євразу». У листопаді 2005 року рада директорів компанії обрала Валерія Хорошковського президентом «Євраз Груп». Але вже через рік Хорошковський іде зі своєї посади.

З 2000 року через Агентство гуманітарних технологій володіє 50 відсотками акцій інформаційного агентства «Українські новини». Після смерті засновника агентства Михайла Коломійця, «Українські новини» перейшли під повний контроль Хорошковського, а у 2004 році нащадки Коломійця продали йому свій пакет акцій.

У вересні 2005 року Хорошковський після смерті підприємця і одного з лідерів СДПУ(О) Ігоря Плужникова придбав акції найбільшого українського телевізійного каналу «Інтер». Сума операції при отриманні 61 % акцій склала, за деякими оцінками, близько 250 мільйонів доларів.

До 2006 року Валерій Хорошковський зберігав 50 % акцій виробника горілки «Союз-Віктан». Але пізніше цей пакет акцій продав. За попередніми оцінками він коштував 250—300 мільйонів доларів.

Улітку 2006 року він заявив про свій намір розширювати медіа-холдинг за рахунок придбання невеликих телеканалів, в результаті в структур Д. Фірташа були залучені до холдингу канали К1, К2 та «Мегаспорт». У жовтні 2007 року в Едуарда Прутніка був придбаний телеканал «НТН».

У січні 2008 року акціонери компанії Inter Media Group звільнили Валерія Хорошковського з посади директора компанії. Замість нього на посаду призначена його дружина — Олена Хорошковська.

У 2013 році акції компанії Inter Media Group (телевізійний бізнес групи «Інтер» — Інтер, Інтер+, НТН, К1, МЕГА, Enter-фільм, К2, Піксель TV та MTV Україна, якою володів Валерій Хорошковський, були продані компанії Group DF Дмитра Фірташа.[13]

У 2011 році журнал «Фокус» оцінив стан Валерія Хорошковського в $ 430, 1 млн. (№ 42 в рейтингу 200 найбільш багатіїв України).

У 2010 році журнал «Кореспондент» оцінив капітал Хорошковського в $ 804 млн. (14-е місце в рейтингу «Золота сотня»).

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Хорошковська Олена Володимирівна (1966) — директор U.A. Inter Media Group Limited.

Діти: сини Денис (1991) і Олександр (1997) та дочка Катерина (2001).

Військове звання[ред. | ред. код]

У серпні 2011 року Валерію Хорошковському присвоєно військове звання Генерал армії[14]. Це викликало гучний резонанс у суспільстві оскільки з повноцінною службою у силових структурах В.Хорошковський пов'язаний не був і офіцерських звань не мав.

Пізніше в адміністрації президента пояснили це рішення тим, що згідно указом Президента України Віктора Ющенка в 2008 році Хорошковському, який тоді очолював Державну митну службу, було присвоєно звання «дійсний державний радник митної служби». Згідно з указом від 2003 року Про переатестацію осіб у військових (спеціальних) званнях і класних чинах, у разі призначення особи вищого начальницького складу в Збройні Сили або інші військові формування, їй присвоюється військове звання вищого офіцерського складу в порядку переатестації з урахуванням спеціального звання або класного чину, який він має. У 2002 році указом президента було затверджено Перелік осіб, які підлягають заміщенню, згідно з яким посада глави СБУ відповідає званню генерала армії України[15].

Науковий ступінь та дисертації[ред. | ред. код]

  • Кандидатська дисертація «Відтворення валового внутрішнього продукту в умовах перехідної економіки України» (Київський державний економічний університет, 1997).
  • Докторська дисертація «Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями» (Київський національний економічний університет, 2003)

Нагороди[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

У 2009 прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко назвала Хорошковського «напомаженою істотою, з манікюром і педикюром, з бріоліном на волоссі»[18].

У 2010 номінувався на антипремію «Будяк року» («за використання спецслужби для системного обмеження громадянських свобод»).

12 вересня 2012, на прес-конференції в Дніпрі, Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський не зміг відповісти на запитання Президента, скільки становить в Україні мінімальна пенсія та прожитковий мінімум[19].

За даними групи «Інформаційний опір» та її керівника Дмитра Тимчука із призначенням Хорошковського головою СБУ в період президентства Віктора Януковича в Службі безпеки України практично повністю згорнули роботу із протидії російським спецслужбам; основні ворожі агентурні мережі ФСБ РФ і ГРУ ГШ ВР РФ у регіонах були сформовані в період з 2010 по 2013 рр, а пріоритети в діяльності СБУ були змінені за вказівкою Хорошковського,- «пріоритетний» Перший відділ «переключився» із протидії російським спецслужбам на роботу проти США, а Росією став займатися кардинально скорочений Четвертий відділ, при цьому масштаби контррозвідувальної діяльності в східних регіонах України були значно зменшені[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Народний депутат України III скликання Хорошковський Валерій Іванович. ВРУ. Процитовано 18.10.2014. 
  2. Указ Президента України від 31 травня 2010 року № 644/2010 «Про призначення члена Вищої ради юстиції»
  3. Указ Президента України від 16 грудня 2010 року № 1128/2010 «Про увільнення В.Хорошковського від виконання обов'язків члена Вищої ради юстиції»
  4. Указ Президента України від 12 серпня 2011 року № 815/2011 «Про присвоєння військових звань»
  5. Указ Президента України від 18 січня 2012 року № 16/2012 «Про звільнення В.Хорошковського з посади Голови Служби безпеки України»
  6. Указ Президента України від 18 січня 2012 року № 18/2012 «Про звільнення В.Хорошковського з військової служби»
  7. Указ Президента України від 18 січня 2012 року № 17/2012 «Про призначення В.Хорошковського Міністром фінансів України»
  8. Указ Президента України від 20 січня 2012 року № 23/2012 «Про внесення змін до Указу Президента України від 6 квітня 2010 року № 506»
  9. Указ Президента України від 22 лютого 2012 року № 135/2012 «Про звільнення В.Хорошковського з посади Міністра фінансів України»
  10. Указ Президента України від 22 лютого 2012 року № 136/2012 «Про призначення В.Хорошковського Першим віце-прем'єр-міністром України»
  11. Указ Президента України від 24 грудня 2012 року № 720/2012 «Про звільнення В. Хорошковського з посади Першого віце-прем'єр-міністра України»
  12. Хорошковський відмовився купувати Сбербанк — ЗМІ / ЕП, 05.03.2018
  13. Хорошковський продав акції ІНТЕРу за 2,5 мільярди доларів
  14. Указ Президента України від 12 серпня 2011 року № 815/2011 «Про присвоєння військових звань»
  15. В Адміністрації Януковича пояснили, як Хорошковський міг стати генералом армії
  16. Указ Президента України від 25 грудня 2008 року № 1200/2008 «Про нагородження В. Хорошковського відзнакою „Іменна вогнепальна зброя“»
  17. Указ Президента України від 7 лютого 2008 року № 108/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. Тимошенко: Хорошковський — напомажена істота
  19. Хорошковський завалив "урядовий залік" перед Януковичем. ТСН. 2012-09-12. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-09-13. 
  20. При Януковичі в Україні орудували агенти ФСБ і ГРУ Росії

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: 13-й міністр економіки України
30 листопада 200211 січня 2004
Наступник:
Шлапак Олександр Віталійович
Деркач Микола Іванович
Попередник: Голова Державної митної служби України
24 грудня 200728 січня 2009
Наступник:
Єгоров Олександр Борисович Макаренко Анатолій Вікторович
Попередник: 10-й Голова Служби безпеки України
11 березня 201018 січня 2012
Наступник:
Наливайченко Валентин Олександрович
Калінін Ігор Олександрович
Попередник: 12-й Міністр фінансів України
18 січня 201222 лютого 2012
Наступник:
Ярошенко Федір Олексійович
Колобов Юрій Володимирович