Хосе Енріке Родо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хосе Енріке Родо
José Enrique Rodó 2.jpg
Народився 15 липня 1871(1871-07-15)[1][2][3]
Монтевідео, Уругвай[4]
Помер 1 травня 1917(1917-05-01)[1][2][3] (45 років)
Палермо, Італія[4]
Поховання Центральний цвинтар (Монтевідео)d
Країна Flag of Uruguay.svg Уругвай
Діяльність письменник, поет, філософ
Мова творів іспанська[1]
Жанр есей
Magnum opus Arield
Партія Партія Колорадо

CMNS: Хосе Енріке Родо у Вікісховищі

Хосе Енріке Каміло Родо́ Піньєйро (ісп. José Enrique Camilo Rodó Piñeyro 15 липня 1871, Монтевідео1 травня 1917, Палермо) — уругвайський письменник-есеїст, політичний діяч, педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Пристрасть до читання проявилася в ранньому дитинстві. Навчився читати в 4 роки за допомогою сестри. Не довчився в ліцеї, після смерті батька був змушений в 14 років піти працювати. З 1895 публікувався в періодиці. У 1898 очолив кафедру літератури в університеті Монтевідео. У політиці дотримувався ліберально-республіканських поглядів, був близький до Хосе Батльє-і-Ордоньєса і його партії Колорадо, з 1902 тричі обирався депутатом парламенту від Монтевідео. В останній період життя був кореспондентом аргентинського тижневика Caras y Caretas в Італії, де і помер.

У 1920 його прах був перенесений до Монтевідео.

Творчість[ред. | ред. код]

Величезний вплив на латиноамериканську громадську думку зробили і продовжують робити есеїстичні книги Родо, в яких він відстоював ідеї латиноамериканської самобутності і незалежності від США: Аріель (1900), Мотиви Протея (1909, з пізнішими доповненнями), Спостережна вишка Просперо (1913). Ідеї Родо, його образи Аріеля і Калібана, висхідні до шекспірівської драми Буря, розвивали Еме Сезер, Роберто Фернандес Ретамар та інші публіцисти Латинської Америки. Монографії про письменника належать Емірові Родрігесу Монегалю (1950), Маріо Бенедетті (1966).

Книги[ред. | ред. код]

  • La novela nueva (1897)
  • El que vendrá (1897)
  • Rubén Darío. Su personalidad literaria. Su última obra (1899)
  • Ariel (1900)
  • Liberalismo y Jacobinismo (1906)
  • Motivos de Proteo (1909)
  • El mirador de Próspero (1913)
  • El camino de Paros (1918, посмертно)
  • Hombres de América: Montalvo-Bolívar-Rubén Darío (1920, посмертно)
  • Epistolario (1921, посмертно)
  • Nuevos motivos de Proteo (1927, посмертно)
  • Últimos motivos de Proteo (1932, посмертно)

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Ім'я письменника носять:
  • Відома мексиканська кінопремія Аріель названа на честь книги Х. Е. Родо.
  • До столітнього ювілею письменника, в 1971 р, в Уругваї випущені монети номіналом в 50 песо c його портретом.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • José Enrique Rodó y su tiempo: cien años de Ariel / Ottmar Ette, Titus Heydenreich, eds. Frankfurt / Main: Vervuert; Madrid: Iberoamericana, 2000.

Посилання[ред. | ред. код]