Хосе Маріа Ередіа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хосе Маріа Ередіа
Jose Maria Heredia.jpg
Народився 31 грудня 1803(1803-12-31)[1][2][3][4]
Сантьяго-де-Куба, Куба
Помер 7 травня 1839(1839-05-07)[5][6][4] (35 років)
Толука[d], Мехіко, Мексика
туберкульоз
Громадянство Flag of Cuba.svg Куба
Діяльність поет, письменник
Заклад
  • Антоніо Лопес де Санта-Анна[8]
  • Instituto Literario de Toluca[d][7]
  • Хосе Маріа Ередіа (ісп. José María Heredia; 31 грудня 1803, Сантьяго-де-Куба — 7 травня 1839, Толука, Мексика) — кубинський поет і громадський діяч, один із зачинателів романтизму в літературі Латинської Америки.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Дитинство провів здебільшого на острові Санто-Домінго і в Каракасі, де служив його батько. У 1818 році, повернувшись на Кубу, почав вивчати право в Гаванському університеті і продовжив освіту в Мексиці. Після загибелі батька, убитого в 1820 році, Ередіа знову відправився на Кубу і через два роки після завершення освіти отримав місце адвоката в Матанзасі. До того часу він почав співпрацювати з різними газетами, які друкували його вірші і статті. У 1823 році Ередіа, вже підготував до друку збірку віршів, взяв участь у змові товариства «Сонце і промені Болівара», що ставив за мету створення незалежної кубинської держави, і був змушений терміново покинути батьківщину і переїхати в Сполучені Штати . В Нью-Йорку вийшла перша книга його віршів (1825).

    У 1825 році Ередіа зробив другу подорож до Мексики, яка стала його другою батьківщиною. Там він займав різноманітні судові й адміністративні посади, викладав в університеті, видавав журнали. У 1832 році в Толуці була опублікована друга збірка його віршів. Після 11 років вигнання, в 1836 році, Ередіа публічно відрікся від боротьби за незалежність Куби і отримав дозвіл повернутися на острів, де провів чотири місяці. Важко розчарований у колишніх ідеалах і страждаючи від підхопленого в США туберкульозу поет знову відправився в Мексику, де колишній президент Гуадалупе Вікторія надав йому притулок. Помер після тривалого перебігу хвороби в Толуці.

    Ередіа вважається основоположником кубинського романтизму. Характерна риса його віршів — звернення розчарованого в людях ліричного героя до природи, зображеної як могутня і безмежна сила (вірші «Ода Ніагарі», «Океану»), патріотичний і громадянський пафос («Зірка Куби», «Свобода Куби», «Гімн вигнанця»). Ередіа одним з перших художньо осмислює своєрідність історії та культури виникаючих латиноамериканських націй (епіко-філософська поема «На теокаллі в Чолулі», 1820).

    Цікаві факти[ред. | ред. код]

    • Видатний французький поет, уродженець Куби Жозе Маріа де Ередіа був молодшим кузеном і повним тезкою поета.

    Примітки[ред. | ред. код]