Хосе Маріа Ередіа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хосе Маріа Ередіа
Народився 31 грудня 1803(1803-12-31)[4][5][…]
Сантьяго-де-Куба, Іспанська Імперія, Іспанія
Помер 7 травня 1839(1839-05-07)[1][2][…] (35 років)
Толука-де-Лердо, Мехіко, Мексика або Мехіко, Мексика[7]
·туберкульоз
Країна  Kingdom of Spaind
Місце проживання Куба
Діяльність поет, письменник, літературний критик, перекладач
Галузь поезія[7] і літературна критика[7]
Знання мов іспанська[2][7]
Заклад Антоніо Лопес де Санта-Анна[8] і Instituto Literario de Tolucad[9]
Жанр поезія

Хосе Маріа Ередіа (ісп. José María Heredia; 31 грудня 1803, Сантьяго-де-Куба — 7 травня 1839, Толука, Мексика) — кубинський поет і громадський діяч, один із зачинателів романтизму в літературі Латинської Америки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство провів здебільшого на острові Санто-Домінго і в Каракасі, де служив його батько. У 1818 році, повернувшись на Кубу, почав вивчати право в Гаванському університеті і продовжив освіту в Мексиці. Після загибелі батька, убитого в 1820 році, Ередіа знову вирушив на Кубу і через два роки після завершення освіти отримав місце адвоката в Матанзасі. До того часу він почав співпрацювати з різними газетами, які друкували його вірші і статті. У 1823 році Ередіа, вже підготував до друку збірку віршів, взяв участь у змові товариства «Сонце і промені Болівара», що ставив за мету створення незалежної кубинської держави, і був змушений терміново покинути батьківщину і переїхати в Сполучені Штати. В Нью-Йорку вийшла перша книга його віршів (1825).

У 1825 році Ередіа зробив другу подорож до Мексики, яка стала його другою батьківщиною. Там він займав різноманітні судові й адміністративні посади, викладав в університеті, видавав журнали. У 1832 році в Толуці була опублікована друга збірка його віршів. Після 11 років вигнання, в 1836 році, Ередіа публічно відрікся від боротьби за незалежність Куби і отримав дозвіл повернутися на острів, де провів чотири місяці. Важко розчарований у колишніх ідеалах і страждаючи від підхопленого в США туберкульозу поет знову вирушив до Мексики, де колишній президент Гуадалупе Вікторія надав йому притулок. Помер після тривалого перебігу хвороби в Толуці.

Ередіа вважається основоположником кубинського романтизму. Характерна риса його віршів — звернення розчарованого в людях ліричного героя до природи, зображеної як могутня і безмежна сила (вірші «Ода Ніагарі», «Океану»), патріотичний і громадянський пафос («Зірка Куби», «Свобода Куби», «Гімн вигнанця»). Ередіа одним з перших художньо осмислює своєрідність історії та культури виникаючих латиноамериканських націй (епіко-філософська поема «На теокаллі в Чолулі», 1820).

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Видатний французький поет, уродженець Куби Жозе Маріа де Ередіа був молодшим кузеном і повним тезкою поета.

Примітки[ред. | ред. код]