Хосе Маріа Ередіа
Хосе Маріа Ередіа | |
---|---|
Народився |
31 грудня 1803[4][5][…] Сантьяго-де-Куба, Іспанська Імперія, Іспанія |
Помер |
7 травня 1839[1][2][…] (35 років) Толука-де-Лердо, Мехіко, Мексика або Мехіко, Мексика[7] ·туберкульоз |
Країна | Kingdom of Spaind |
Місце проживання | Куба |
Діяльність | поет, письменник, літературний критик, перекладач |
Галузь | поезія[7] і літературна критика[7] |
Знання мов | іспанська[2][7] |
Заклад | Антоніо Лопес де Санта-Анна[8] і Instituto Literario de Tolucad[9] |
Жанр | поезія |
Хосе Маріа Ередіа (ісп. José María Heredia; 31 грудня 1803, Сантьяго-де-Куба — 7 травня 1839, Толука, Мексика) — кубинський поет і громадський діяч, один із зачинателів романтизму в літературі Латинської Америки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Дитинство провів здебільшого на острові Санто-Домінго і в Каракасі, де служив його батько. У 1818 році, повернувшись на Кубу, почав вивчати право в Гаванському університеті і продовжив освіту в Мексиці. Після загибелі батька, убитого в 1820 році, Ередіа знову вирушив на Кубу і через два роки після завершення освіти отримав місце адвоката в Матанзасі. До того часу він почав співпрацювати з різними газетами, які друкували його вірші і статті. У 1823 році Ередіа, вже підготував до друку збірку віршів, взяв участь у змові товариства «Сонце і промені Болівара», що ставив за мету створення незалежної кубинської держави, і був змушений терміново покинути батьківщину і переїхати в Сполучені Штати. В Нью-Йорку вийшла перша книга його віршів (1825).
У 1825 році Ередіа зробив другу подорож до Мексики, яка стала його другою батьківщиною. Там він займав різноманітні судові й адміністративні посади, викладав в університеті, видавав журнали. У 1832 році в Толуці була опублікована друга збірка його віршів. Після 11 років вигнання, в 1836 році, Ередіа публічно відрікся від боротьби за незалежність Куби і отримав дозвіл повернутися на острів, де провів чотири місяці. Важко розчарований у колишніх ідеалах і страждаючи від підхопленого в США туберкульозу поет знову вирушив до Мексики, де колишній президент Гуадалупе Вікторія надав йому притулок. Помер після тривалого перебігу хвороби в Толуці.
Ередіа вважається основоположником кубинського романтизму. Характерна риса його віршів — звернення розчарованого в людях ліричного героя до природи, зображеної як могутня і безмежна сила (вірші «Ода Ніагарі», «Океану»), патріотичний і громадянський пафос («Зірка Куби», «Свобода Куби», «Гімн вигнанця»). Ередіа одним з перших художньо осмислює своєрідність історії та культури виникаючих латиноамериканських націй (епіко-філософська поема «На теокаллі в Чолулі», 1820).
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Видатний французький поет, уродженець Куби Жозе Маріа де Ередіа був молодшим кузеном і повним тезкою поета.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #100608132 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Національна бібліотека Франції — 1537.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ http://www.elem.mx/autor/datos/3048
- ↑ http://www.wikimexico.com/wps/portal/wm/wikimexico/atlas/mexico/cultura/instituto-cientifico-y-literario-de-toluca
|