Хосе Марія Кейпо де Льяно Руїс де Саравія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хосе Марія Кейпо де Льяно Руїс де Саравія
ісп. José María Queipo de Llano Ruiz de Saravia
José María Queipo de Llano, conde de Toreno (Museo del Prado).jpg
Голова Ради міністрів Іспанії
7 червня — 14 вересня 1835 року
Монарх: Ізабелла II
Попередник: Франсіско Мартінес де ла Роса
Наступник: Мігель Рікардо де Алава
 
Партія: Moderate Party[d]
Освіта: Університет Саламанки
Народження: 26 листопада 1786(1786-11-26)[1][2][3]
Ов'єдо, Астурія[d], Астурія, Іспанія
Смерть: 16 вересня 1843(1843-09-16)[1][3] (56 років)
Париж, Франція

Медіафайли у Вікісховищі?

Хосе Марія Кейпо де Льяно Руїс де Саравія, 7-й граф Торено (ісп. José María Queipo de Llano Ruiz de Saravia; 26 листопада 1786 — 16 вересня 1843) — іспанський історик і політик, голова уряду країни 1835 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вивчав гуманітарні та природничі науки спочатку в Куенці, потім в університетах Саламанки й Мадрида. 1803 року повернувся до рідної Астурії, де згодом увійшов до складу уряду князівства під час війни з французами. У 1810—1813 роках був членом Кадіських кортесів, які 19 березня 1812 року ухвалили ліберальну конституцію. В той період Кейпо де Льяно виступав за обмеження королівської влади. Як наслідок, після відновлення абсолютної влади Фернандо VII 1814 року Кейпо був змушений виїхати до Лондона. Довічне вигнання й позбавлення всіх володінь за указом короля змусило ліберала Кейпо де Льяно жити в Парижі, Лісабоні й Берліні.

Після амністії всіх політичних вигнанців, яку Фернандо VII оголосив 23 квітня 1820 року, Кейпо повернувся до Іспанії. За результатами виборів у травні 1820 року став депутатом кортесів, головою яких був від вересня до жовтня того ж року.

Після вторгнення до Іспанії французів, які відновили абсолютну владу Фернандо VII, Кейпо, засуджений до страти, знов опинився у вигнанні у Франції, де писав і публікував свої праці про Наполеонівські війни на Іберійському півострові. Після загальної амністії, оголошеної після смерті короля Фернандо регентською радою при трирічній новій королеві Ізабеллі II, та скасування смертного вироку, Кейпо повернувся на батьківщину.

18 червня 1834 року отримав пост міністра фінансів у кабінеті Франсіско Мартінеса де ла Роси, але не зумів провести необхідні загальні реформи фінансової системи, щоб попередити економічну кризу, зумовлену Карлістськими війнами. 30 червня 1834 року Кейпо де Льяно був обраний до лав парламенту. 7 червня 1835 року регентка Марія-Христина Бурбон-Сицилійська призначила графа Торено наступником Мартінеса де ла Роси на посту голови іспанського уряду, втім уже за чотири місяці він передав владу Мігелю Рікардо де Алаві. Останній, однак, так і не приступив до виконання обов'язків, оскільки вирішив радше залишатись послом Іспанії в Лондоні, аніж очолити уряд.

1840 року Кейпо де Льяно виїхав до Парижа, де й помер за три роки.

Історичні праці[ред. | ред. код]

  • «Historia del levantamiento, guerra y revolución en España», Париж-1827
  • «Historia de la guerra de la Independencia», Париж-1832

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]