Хосе Хоакін Прієто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прієто.
ісп. Jose Joaquín Prieto Vial
Чилі президент Чилі
18 вересня 1831 — 18 вересня 1841
Народився 20 серпня 1786(1786-08-20)[1][2]
Консепсьйон
Помер 22 листопада 1854(1854-11-22)[2] (68 років)
Сантьяго
Відомий як політик, військовослужбовець
Країна Чилі
Політична партія Консервативна партія[d]
Релігія католицтво
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі

Хосе Хоакін Пріето Ваал (ісп. José Joaquín Prieto; 20 серпня 1786, Консепсьйон — 22 листопада 1854, Сантьяго) — чилійський військово-політичний діяч. У 1831—1841 роках два терміни займав посаду президента Чилі. Хосе Хоакін Прієто мав іспанське та баскське походження.

Пріето був одним із п'яти синів креольського офіцера з Консепсьйона. Після закінчення школи він приєднався до кавалерійського гарнізону у своєму рідному місті. 1810 року вступив у боротьбу за незалежність Чилі проти батьківської волі. Він познайомився з Мануелою Варнес Гарсіа де Зюніга в Буенос-Айресі і одружився з нею в 1812 році. Під час війни за чилійську незалежність він служив капітаном. У суперечці між Бернардо О'Гіґґінсом та Хосе Міґелем Каррерою він став на бік О'Гіґґінса, який згодом зробив його генерал-полковником південної армії.

Після поразки в битві при Ранкагуа, у якої він не брав участі, Прієто емігрував до Мендоси в Аргентині разом з більшістю лідерів чилійських патріотів для створення Андської армії. Після перемоги чилійців у битві при Чакубуко в 1817 році, в якій він також не брав участі, він був призначений командуючим Сантьяго, де він займався оборонною стратегією та військовими справами. Потім він звернув свою увагу на Перу, щоб підтримати її боротьбу за незалежність.

Його військові досягнення — особливо на півдні країни — заслужили повагу консервативно-централістських кіл, що спонукало його почати політичну кар'єру. Він зробив це в 1823 році. В цьому році він був обраний в чилійський палату депутатів і призначений на посаду державної ради. У цьому положенні він виступав за сильну та впливову центральну владу і боровся з амбіціями федералістів щодо незалежності регіоналів. У 1828 році він був обраний віцепрезидентом Чилі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://pantheon.world/profile/person/José_Joaquín_Prieto
  2. ↑ а б Roglo — 1997. — 8549233 екз.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
 
Мануель Бланко Енкалада (1826) • Агустін Ейсагірре (в.о., 1826—1827) • Рамон Фрейре (1827) • Франсиско Антоніо Пінту (1827—1829) • Франсіско Рамон Вікунья Ларраін (1829) • Франсиско Руіс-Тагле (в.о., 1830) • Хосе Томас Овальє (1830—1831) • Фернандо Еррасуріс (в.о., 1831) • Хосе Хоакін Прієто (1831—1841) • Мануель Бульнес (1841—1851) • Мануель Монтт (1851—1861) • Хосе Хоакін Перес Маскаяно (1861—1871) • Федеріко Еррасуріс Саньярту (1871—1876) • Анібал Пінту (1876—1881) • Домінго Санта Марія (1881—1886) • Хосе Мануель Бальмаседа (1886—1891) • Хорхе Монтт (1891—1896) • Федеріко Еррасуріс Ечауррен (1896—1901) • Херман Рієско Еррасуріс (1901—1906) • Педро Монтт (1906—1910) • Еліас Фернандес (в.о., 1910) • Еміліано Фігероа Ларраін (в.о., 1910) • Рамон Баррос Луко (1910—1915) • Хуан Луїс Санфуентес (1915—1920) • Артуро Алессандрі (1920—1925) • Луїс Баррос Борґоньйо (в.о., 1925) • Еміліано Фігероа Ларраін (1925—1927) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1927—1931) • Педро Опасо (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (в.о., 1931) • Мануель Трукко (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (1931—1932) • Карлос Давіла Еспіноза (в.о., 1932) • Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо (в.о., 1932) • Авраам Оянендел (1932) • Артуро Алессандрі (1932—1938) • Педро Аґірре Серда (1938—1941) • Херонімо Мендес (в.о., 1941—1942) • Хуан Антоніо Ріос (1942—1946) • Альфредо Дуальде Васкес (в.о., 1946) • Габрієль Гонсалес Відела (1946—1952) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1952—1958) • Хорхе Алессандрі Родрігес (1958—1964) • Едуардо Фрей Монтальва (1964—1970) • Сальвадор Альєнде (1970—1973) • Августо Піночет (1973—1990) • Патрісіо Айлвін (1990—1994) • Едуардо Фрей Руіс-Тагле (1994—2000) • Рікардо Лаґос (2000—2006) • Мішель Бачелет (2006—2010) • Себастьян Піньєра (2010—2014) • Мішель Бачелет (2014—2018) • Себастьян Піньєра (2018-2022) • Габріель Борич (2022—)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хосе_Хоакін_Прієто&oldid=38116534