Хосе Хуліан Акоста
| Хосе Хуліан Акоста | |
|---|---|
 | |
| Народився |
16 лютого 1825[1] Сан-Хуан, США |
| Помер |
26 серпня 1891[1] (66 років) Сан-Хуан, США[2] |
| Поховання | Santa María Magdalena de Pazzis Cemeteryd |
| Країна |
.svg){kind=small} Іспанія |
| Діяльність | журналіст, історик, педагог, політик |
| Alma mater | Мадридський університет Комплутенсе |
| Знання мов | іспанська |
| Членство | Іспанська королівська академія історії |
| Посада | депутат іспанських кортесів часів Реставраціїd[3] |
Хосе Хуліан Акоста (англ. José Julián Acosta; нар. 16 лютого 1825, Сан-Хуан, Пуерто-Рико — пом. 26 серпня 1897, Сан-Хуан, Пуерто-Рико) — журналіст, політик, прихильник скасування рабства в Пуерто-Рико.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Хозе Хуліан Акоста Кальбо народився в Сан-Хуані, Пуерто-Рико в Франциско у Акоста і Сандоваль та Хуана Антонія Кальбо і Гарріга. Там він отримав початкову освіту. Він був одним із найактивніших студентів Рафаеля Кордеро. Кордеро був натхненником Акости, і вплив його вчення залишався з Акостою на все життя. Пізніше він став протежем отця Руфо Мануеля Фернандеса, який відправить його до Мадрида (Іспанія), щоб вивчати фізику та математику. Після закінчення університету в 1851 році Акоста продовжував розширювати свої освітні знання в Парижі, Лондоні та Берліні. У Берліні він був учнем натураліста Олександра фон Гумбольдта.[4] Коли Акоста повернувся до Пуерто-Рико, він влаштувався на посаду професора ботаніки та морських наук і став директором цивільного інституту середньої освіти. Акоста був засновником і редактором газети «Ель Прогресо» (« Прогрес»). Він співпрацював з багатьма іншими газетами, орієнтованими на лібералізм.
Аболіціоніст[ред. | ред. код]
Між 1865 і 1867 роках, Акоста був членом риканської комісії Пуерто, в яку входили Сегундо Руїс Belvís і Франсіско Маріано. Тут Акоста представив аргумент за скасування рабства в Пуерто-Рико. Того ж року, перебуваючи в Мадриді, Акоста став членом Іспанської Королівської Історичної Академії за роботу над редагуванням географії Франкі Іньїго Аббада і Ласієрри, цивільного та природного де-ла-Айла Сан-Хуан-Баутіста-де-Пуерто Рико[4].
Повернувшись на Острів, Акоста, як і багато інших громадян з ліберальними поглядами, жорстоко поводився з іспанським губернатором. Після повстання Грито-де-Лареса в 1868 році його підозрювали в змові проти губернатора. Він був ув'язнений в форту Сан-Феліпе дель Морро генералом Павія, хоча не брав участі в невдалому заколоті. Пізніше Акоста опублікував памфлет під назвою «Години позбавлення волі», що описує його досвід у в'язниці[4].
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Акоста став членом Ліберальної реформаторської партії і в 1870 році заснував політичну газету «Ель Прогресо». 1871 року він став обраним представником іспанських судів. У 1873 році він став головою партії ліберальних реформаторів, але вирішив вийти з партії в 1874 році і приєднався до партії автономістів, утвореної Романом Бальдоріоті де Кастро[4].
Спадщина[ред. | ред. код]
22 березня 1873 року Акоста став свідком того, як проголосили указ про скасування рабства в Пуерто-Рико. Помер Акоста 26 серпня 1891 року в Сан-Хуані, Пуерто-Рико. Був інтернований на кладовищі Санта Марія Магдалена де Пацца в Старому Сан-Хуані[4]. Його правнуком був полковник Гілберто Хосе Марксуах, «батько цивільної оборони Сан-Хуана».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://elpensante.com/biografia-de-jose-julian-acosta/#Ultimos_dias
- ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/SDocum/ArchCon/SDHistoDipu
- ↑ а б в г д José Julián Acosta (Spanish) . Архів оригіналу за 25 лютого 2009.
|
Це незавершена стаття про журналіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
|
