Хосе Хуліан Акоста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хосе Хуліан Акоста
Народився 16 лютого 1825(1825-02-16)[1]
Сан-Хуан, США
Помер 26 серпня 1891(1891-08-26)[1] (66 років)
Сан-Хуан, США[2]
Поховання Santa María Magdalena de Pazzis Cemeteryd
Країна  Іспанія
Діяльність журналіст, історик, педагог, політик
Alma mater Мадридський університет Комплутенсе
Знання мов іспанська
Членство Іспанська королівська академія історії
Посада депутат іспанських кортесів часів Реставраціїd[3]

Хосе Хуліан Акоста (англ. José Julián Acosta; нар. 16 лютого 1825, Сан-Хуан, Пуерто-Рико — пом. 26 серпня 1897, Сан-Хуан, Пуерто-Рико) — журналіст, політик, прихильник скасування рабства в Пуерто-Рико.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Хозе Хуліан Акоста Кальбо народився в Сан-Хуані, Пуерто-Рико в Франциско у Акоста і Сандоваль та Хуана Антонія Кальбо і Гарріга. Там він отримав початкову освіту. Він був одним із найактивніших студентів Рафаеля Кордеро. Кордеро був натхненником Акости, і вплив його вчення залишався з Акостою на все життя. Пізніше він став протежем отця Руфо Мануеля Фернандеса, який відправить його до Мадрида (Іспанія), щоб вивчати фізику та математику. Після закінчення університету в 1851 році Акоста продовжував розширювати свої освітні знання в Парижі, Лондоні та Берліні. У Берліні він був учнем натураліста Олександра фон Гумбольдта.[4] Коли Акоста повернувся до Пуерто-Рико, він влаштувався на посаду професора ботаніки та морських наук і став директором цивільного інституту середньої освіти. Акоста був засновником і редактором газети «Ель Прогресо» (« Прогрес»). Він співпрацював з багатьма іншими газетами, орієнтованими на лібералізм.

Аболіціоніст[ред. | ред. код]

Між 1865 і 1867 роках, Акоста був членом риканської комісії Пуерто, в яку входили Сегундо Руїс Belvís і Франсіско Маріано. Тут Акоста представив аргумент за скасування рабства в Пуерто-Рико. Того ж року, перебуваючи в Мадриді, Акоста став членом Іспанської Королівської Історичної Академії за роботу над редагуванням географії Франкі Іньїго Аббада і Ласієрри, цивільного та природного де-ла-Айла Сан-Хуан-Баутіста-де-Пуерто Рико[4].

Повернувшись на Острів, Акоста, як і багато інших громадян з ліберальними поглядами, жорстоко поводився з іспанським губернатором. Після повстання Грито-де-Лареса в 1868 році його підозрювали в змові проти губернатора. Він був ув'язнений в форту Сан-Феліпе дель Морро генералом Павія, хоча не брав участі в невдалому заколоті. Пізніше Акоста опублікував памфлет під назвою «Години позбавлення волі», що описує його досвід у в'язниці[4].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Акоста став членом Ліберальної реформаторської партії і в 1870 році заснував політичну газету «Ель Прогресо». 1871 року він став обраним представником іспанських судів. У 1873 році він став головою партії ліберальних реформаторів, але вирішив вийти з партії в 1874 році і приєднався до партії автономістів, утвореної Романом Бальдоріоті де Кастро[4].

Спадщина[ред. | ред. код]

22 березня 1873 року Акоста став свідком того, як проголосили указ про скасування рабства в Пуерто-Рико. Помер Акоста 26 серпня 1891 року в Сан-Хуані, Пуерто-Рико. Був інтернований на кладовищі Санта Марія Магдалена де Пацца в Старому Сан-Хуані[4]. Його правнуком був полковник Гілберто Хосе Марксуах, «батько цивільної оборони Сан-Хуана».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. https://elpensante.com/biografia-de-jose-julian-acosta/#Ultimos_dias
  3. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/SDocum/ArchCon/SDHistoDipu
  4. а б в г д José Julián Acosta (Spanish) . Архів оригіналу за 25 лютого 2009.