Хоу (титул)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хоу (кит.: ; піньїнь: hóu; кор. , ху; яп. こう, ко) — шляхетський титул у стародавньому Китаї. Інколи перекладається як князь, маркіз, принц. Носій титулу був слугою Сина Неба — чжоуського вана та його заступником на довірених землях. Титул надавався головам міст-держав і передався спадково, або дарувався особам з оточення вана за службу. Протягом 5 —3 століття до Р. Х. оформилася ієрархія п'яти вельможних титулів, слуг вана, в якій володарі хоу посідали друге місце. У часи династії Хань цю ієрархію ліквідували, а терміном хоу позначали підлеглих китайського імператора, що мали звання вана чи гуна, або володіли автономними земельними уділами, які отримали від імператора.

У середньовічній Японії словом хоу позначали регіональних володарів даймьо, господарів автономних уділів хан. Після реставрації Мейдзі 1868 року та створення стану титулованої шляхти хоу використовувався для позначення маркіза.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Хоу (титул) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання[ред. | ред. код]