Координати: 13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д. / 13.82750; -89.36917

Хоя-де-Серен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д. / 13.82750; -89.36917

Археологічна ділянка Хоя-де-Серен
Joya de Ceren Archaeological Site [1]
Світова спадщина
13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д. / 13.82750; -89.36917
КраїнаСальвадор Сальвадор
ТипКультурний
Критеріїiii, iv
Об'єкт №675
РегіонЛатинська Америка і Кариби
Зареєстровано:1993 (17 сесія)
Хоя-де-Серен (Сальвадор)
Хоя-де-Серен
Хоя-де-Серен на карті Сальвадора

Мапа
CMNS: Хоя-де-Серен у Вікісховищі

Хоя-де-Серен (ісп. Joya de Cerén — «коштовність Серену») — археологічний об'єкт у Сальвадорі, який дуже добре зберігся під шарами вулканічного попелу. Поселення часто називають «Помпеями Америки», порівнюючи їх з відомими давньоримськими руїнами. З 1993 року ділянка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Розташування

[ред. | ред. код]

Знаходиться за 25 км на північний захід від столиці держави — міста Сан-Сальвадор, на місці доколумбового сільського поселення мая.

Історія

[ред. | ред. код]

Це було невелике сільське поселення, мешканці якого займалися сільським господарством, що вже було населене у 900 році до н. е. та знаходилося на південно-східному краю культурного ареалу мая. Поселення було зруйноване та залишене мешканцями в 250 році в результаті виверження вулкана Ілопанґо, проте було відновлено близько 400 року і стало залежним поселенням від міста Сан-Андрес.

Близько 590 року[2][3] відбулося виверження іншого вулкана, Лома-Кальдера, що остаточно поховав поселення під 14 шарами вулканічного попелу. Мешканцям поселення вдалося втекти — решток тіл під шаром попелу не було знайдено, хоча вони втікали дуже поспішно, залишаючи за собою кераміку, меблі та навіть недоїдену їжу.

Ділянка була відкрита в 1976 році Пейсоном Шітсом (англ. Payson Sheets), професором антропології Університету Колорадо в Боулдері. З того часу тут продовжуються розкопки, зараз відкопано близько 70 % поселення.

Навіть важливішими, ніж будівлі, є палеоботанічні залишки. Низькі температури вологого та щільного попелу Лома-Кальдери забезпечили збереження більшої частини рослинного матеріалу. Біля поселення були знайдені залишки полів маніоку, перші відомі у Новому Світі[4]. Хоча маніок і не зберігся, форму його плодів можна було відновити, заповнюючи порожнини у попелі. Мешканці поселення сіяли маніок на момент початку виверження[4].

На думку археологів та вулканологів усього світу, які відвідали сальвадорські розкопки, органічні матеріали у Хоя-де-Серен, включаючи очеретяні дахи, балки будинків, плетені кошики, одяг та запаси зерна, збереглися навіть краще аніж в італійській Помпеї.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Conyers, Lawrence B. (1996) «Archaeological evidence for dating the Loma Caldera eruption, Ceren, El Salvador», in Geoarchaeology Vol. 11, Iss. 5, pp. 377—391.
  3. Lentz, David L.; Beaudry-Corbett, Marilyn; de Aguilar, Maria Luisa Reyna; Kaplan, Lawrence (1996) «Foodstuffs, Forests, Fields, and Shelter: A Paleoethnobotanical Analysis of Vessel Contents from the Ceren Site, El Salvador» in Latin American Antiquity Vol. 7, No. 3 (Sep., 1996), pp. 247—262.
  4. а б University of Colorado at Boulder, (2007) «CU-Boulder Archaeology Team Discovers First Ancient Manioc Fields In Americas» [Архівовано 2 червня 2008 у Wayback Machine.], press release August 20, 2007, accessed August 29, 2007.

Посилання

[ред. | ред. код]