Храм Діоскурів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Храм Діоскурів

RomaForoRomanoTempioCastori.jpg

41°53′30″ пн. ш. 12°29′08″ сх. д. / 41.89186100002777380° пн. ш. 12.485603000027776233° сх. д. / 41.89186100002777380; 12.485603000027776233Координати: 41°53′30″ пн. ш. 12°29′08″ сх. д. / 41.89186100002777380° пн. ш. 12.485603000027776233° сх. д. / 41.89186100002777380; 12.485603000027776233
Країна Flag of Italy.svg Італія[1]
Розташування Римський Форум[1]
Перша згадка 495 до н. е.
відновлено у 6 році н. е.
Дата будівництва  століття

Храм Діоскурів. Карта розташування: Італія
Храм Діоскурів
Храм Діоскурів
Храм Діоскурів (Італія)
Храм Діоскурів у Вікісховищі?

Храм Діоскурів, Храм Кастора і Поллукса (лат. Aedes Castoris) — один з найстаріших храмів на Римському форумі. Храм був присвячений близнюкам Кастору і Поллуксу, синам Юпітера.

Історія[ред. | ред. код]

Був побудований близько 495 до н. е. за замовленням сина диктатора Авла Постумія з нагоди перемоги над Тарквінієм на озері Регіл в Лаціо (499 до н. е.). Діоскури нібито допомогли здобути перемогу і принесли цю новину в Рим. Усі джерела свідчать, що днем освячення храму було 27 січня, Тит Лівій вказує 15 липня — день огляду вершників.

В храмі часто проводив свої засідання римський сенат. Близько 117 до н. е. храм був оновлений Луцієм Цецилієм Метеллом Далматиком після його перемоги над далматинами. Гай Ліциній Веррес знову відновив храм у 73 до н. е.

У 14 до н. е. пожежа, яка зруйнувала основні частини форуму, зруйнувала і храм. У I столітті за наказом Тиберія храм знову відремонтували й у 6 році н. е. освятили від імені самого Тиберія та його брата Друза.

Калігула храм в свій палац і влаштував вхід в останній між двома статуями, так що Діоскури стали його воротарями. Клавдій знищив цю споруду. Відновлення храму приписується Доміціану. Тоді він отримав названу храма Кастора і Мінерви (Templum Castoris et Minervae). У храмі зберігалися стандарти мір і ваг, а кілька приміщень в подіумі, в просторах між колонами, закритих металевими дверима, служили сховищем імператорського фіску і майна приватних осіб. Зберігався до середини IV ст. н. е.

Розташування[ред. | ред. код]

Храм знаходився в південно-східному кутку Римського форуму, який стояв між Етруською вулицею і фонтаном Ютурни.

Опис[ред. | ред. код]

Складався в три ряди по чотири колони перед целлой і целла, обрамлена бічними приміщеннями. Данські археологи вважають, що храм мав три целли, але більш імовірно, що це були бічні колонади або крила, причому другий варіант наймовірніший. У фундаменті, що відноситься до реконструкції 117 до н. е., виявлено найраніший бетон.

Сходи, що вели до храму республіканських часів, утворювали ростри з маленькими сходами, що спускаються вниз з обох кінців платформи, витягнутої вздовж фасаду храму на середині висоти сходів.

Храм, перебудований за перших імператорів, був періптерічним октастилем з коринфським ордером і мав по 11 колон з довгих сторін і подвійні рядки колон з боків порівняно неглибокого пронаоса. Подіум дуже високий, основа храму майже на 7 м вище рівня Священної дороги. Пронаос заглибжки 9,9 м і завширшки 15,8 м; целла заглибжки 19,7 м і завширшки 16 м; вся будівля має приблизно 50 м завдовжки і 20 м завширшки. Бетонний подіум містить в собі залишки попередніх фаз, включені в туфові стіни, від яких відходять контрфорси, утворюючи камери (loculi) для зберігання цінностей. Опори колон побудовані з травертину, а не з туфу. З пронаоса 11 сходинок ведуть вниз на ростри перед фасадом храму, розташовані на висоті 3,66 м над рівнем вулиці. Ростри мали перила і могли вмістити досить багато людей. Від надбудови до XV ст. залишилися 3 колони зі східного боку, бо територія поруч з ними називалася «Три Колони» (Tre Colonne). Вони виготовлені з білого мармуру, заввишки 12,5 м, і мають антаблемент з простим фризом і розкішним карнизом з модільонамі. Капітелі колон відрізняються особливою пишнотою.

Сучасність[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день збереглися три колони коринфського ордера (15 м заввишки), так звані «Три сестри». Вівтар та Джерело Ютурни, в якому, за легендою, брати напоїли своїх коней, знаходилися поряд з храмом.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


  1. а б archINFORM — 1994.