Хремонідова війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хремонідова війна
Дата: 267 до н. е.261 до н. е.
Місце: Греція
Привід: Македонський вплив на грецький світ
Результат: перемога Македонії; гегемонія Антигонідів над грецькими полісами
Сторони
Стародавня Македонія грецькі поліси на чолі з Афінами і Спартою;
Елліністичний Єгипет
Командувачі
Антигон II Гонат Хремонід
Арей I
Птолемей II Філадельф
Військові сили
невідомі невідомі
Втрати
невідомі невідомі

Хремонідова війна (грец. Χρεμωνίδειος πόλεμος) — війна 267-261 до н. е. років Македонії проти Афін і Спарти, підтриманих Єгиптом Птолемеїв.

Передісторія війни[ред.ред. код]

Здобувши перемогу над Пірром і остаточно затвердивши свою владу в Македонії, Антигон II Гонат приступив до зміцнення панування Македонії над Грецією. У ряді міст він залишив свої гарнізони, в інших привів до влади прихильні йому тиранічні режими. Особливо енергійні заходи Антигон здійснив для посилення своєї влади в Афінах, зайнявши найважливіші фортеці Аттики, в тому числі Пірей, своїми гарнізонами. Постійне втручання македонян у внутрішні справи Афін викликало бажання афінян звільнитися від їхньої влади.

Іншим противником Македонії була Спарта, яка, хоч і витримала удар Пірра за допомогою македонян, але розуміла, що влада діяльного Антигона нічим не краще влади Пірра. Крім того, спартанський цар Арей I не полишав надій повернути Спарті її велич у Греції.

Зростаюча могутність Македонії, флот якої вже панував в Егейському морі, почав турбувати єгипетських Птолемеїв. Вони підтримали антимакедонські настрої в Греції.

Таким чином, проти Македонії організований спільний фронт з афінян, єгиптян, а також ряду Пелопоннеських міст (Спарта, Еліда, Тегея, Мантінея, Орхомен, Фігалія, Кафії, ахейські міста), на боці Македонії залишилися дружні йому тирани Мегалополя і Аргоса, а також Коринф, зайнятий македонським гарнізоном.

Основні події війни[ред.ред. код]

Війна почалася восени 267 року до н. е. В Афінах в результаті запеклої політичної боротьби до влади прийшла антимакедонське угруповання Хремоніда і Главкона. За пропозицією Хремоніда прийнятий декрет, що проголошував союз афінян з пелопоннесцями, а також засвідчив альянс з єгипетським царем Птолемеєм II, який направив посольство до Спарти і Афін з пропозицією дружби проти Македонії. За участю Єгипту відновилася боротьба між критськими містами, частина яких підтримувала Антигона, частина — належала його супротивникам.

Антигон виступив проти Афін з військом і флотом, обложивши їх щільним кільцем облоги. Облога Афін полегшувалося тим, що Пірей залишився в руках македонян. На допомогу Афінам прибув єгипетський флотоводець Патрокл. На Пелопоннесі активізувалися Спарта і її союзники, однак будучи замкненими в межах півострова македонським гарнізоном в Коринфі, вони не могли прийти афінянам на допомогу.

Бойові дії 266 року до н. е. розгорнулися в Аттиці, де діяв єгипетський десант, і під Коринфом, де спартанці безуспішно намагалися прорвати оборону македонян на Істмі. В Мегарах проти Антигона повстав його загін галатських найманців, але Антигон виступив проти них з усім військом і розбив в битві. Перемога Антигона внесла розбрат в ряди його противників: спартанці відмовилися висадитися в Аттиці, незабаром з Аттики евакуювалися і єгиптяни.

265 року до н. е. війна відновилася з атаки спартанців на Коринф. У великій битві під Коринфом, де загинули спартанський цар Арей I і син Антигона Алкіон, македоняни здобули перемогу і втримали місто за собою. Союз Пелопоннеських міст негайно розпався, залишивши Спарту на самоті. Афіни витримували облогу. Спарта, в якій полеглому Арею успадковував Акротат, була не в змозі зробити що-небудь проти Коринфа і обернулася проти Пелопоннеських союзників Антигона. У 264—263 роках до н. е. Акротат напав на Мегалополь, але був вщент розбитий мегалопольським полководцем Арістодемом і загинув у битві.

У результаті вдалих дій Македонії та її союзників майже всі їхні супротивники, крім Афін, вийшли з боротьби. Однак для Антигона ситуація ускладнилася тим, що епірський цар Александр II скористався його тривалою відсутністю і вторгся до Македонії. Антигон був змушений зняти облогу Афін і терміново повернутися до Македонії. У битві з епіротами він зазнав поразки і втратив військо, яке перейшло на бік Александра. Проте його брат Деметрій Красивий, незважаючи на свій вік в 13 років, переміг епіротів у битві при Дердії, вигнав їх з країни і відібрав у них Верхню Македонію і Фессалію.

Антигон разом з військом раптово повернувся під Афіни і відновив облогу. Попри те, що від нього несподівано відпали Коринф і Халкіда на острові Евбея, а до єгипетського флоту поблизу Аттики попрямувала з Александрії нова ескадра, Антигон зіграв на випередження — він не дав ворогам можливості об'єднатися, виступив з флотом проти єгиптян і розбив їх у морській битві біля острова Кос. Його перемога принесла йому повне панування в Егейському морі, владу над Кікладських архіпелагом, узбережжям Карії і Евбеєю.

262 року до н. е. здалися Афіни, витерпівши всі жахи облоги і голоду. Македонські гарнізони утвердилися в Афінах, Мегарі, Епідаврі, Тройзені. Війна закінчилася в 261 року до н. е. перемогою Македонії.

Підсумки війни[ред.ред. код]

З перемогою у війні Македонія міцно утвердила своє панування на Балканах і в Егейському морі. Її противники були ослаблені, а Афіни були остаточно знесилені і втратили будь-яке політичне і військове значення.

Література[ред.ред. код]

  • Королёв К. Войны античного мира. Македонский гамбит. М.: ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2003. — 512 с.
  • Жигунин В. Д. Международные отношения эллинистических государств в 280—220 гг. до н. э. Изд-во Казанского унив., Казань. — 1980. — 192 с.

Посилання[ред.ред. код]