Хрести (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрести
Київ
Хрести

Хрести, Левандовська вулиця
Загальна інформація
50°26′18″ пн. ш. 30°32′46″ сх. д. / 50.43850000002777278° пн. ш. 30.54611111113888811° сх. д. / 50.43850000002777278; 30.54611111113888811Координати: 50°26′18″ пн. ш. 30°32′46″ сх. д. / 50.43850000002777278° пн. ш. 30.54611111113888811° сх. д. / 50.43850000002777278; 30.54611111113888811
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Адмінодиниця Київ
Головні вулиці Князів Острозьких, Івана Мазепи, Михайла Омеляновича-Павленка, Хрестовий провулок
Заклади освіти
та культури
Олександрійська гімназія, Оптико-механічний коледж КНУ ім. Тараса Шевченка, Печерська гімназія № 75, Центр художньої та технічної творчості «Печерськ»
Транспорт
Метрополітен Kyiv Metro Line 1.svg «Арсенальна»
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Хрести. Карта розташування: Київ
Хрести
Хрести
Хрести (Київ)
CMNS: Хрести у Вікісховищі

Хрести́ — історична місцевість на Печерську, яка виникла між Кловським яром і шляхом до Києво-Печерської лаври[1].

Назва[ред. | ред. код]

Слобода між Кловським яром і шляхом до лаври, 1695 рік

За словами історика XIX ст. М. Закревського, «на західному схилі Печерська, зверненому до Клова, у тому самому місці, де тепер проведена шосейна дорога від Інститутської вулиці до Печерського ринку, на одному косогорі здавна стояв хрест, а навколо нього дерев'яний зруб. Чи була тут церква або яка могила, — для нас невідомо. Але місцевість ця отримала назву Хрестів»[2].

Походження топоніма може бути пов'язано із хрестами на цвинтарі або над криницею[3], або на перехресті доріг, які вели на Поділ і Старий Київ, до Києво-Печерської лаври, Наводницької переправи й Василькова[4][5].

Інші назви — Микільський Полик, Нова Слобода.

Опис[ред. | ред. код]

Микільська брама Нової Печерської фортеці

Хрести розташовані на трикутній ділянці між «Арсеналом» (Князів Острозьких), старим Печерським іподромом (вулиця Михайла Омеляновича-Павленка) і вулицею Івана Мазепи.

У середньовіччя гончарська слобода Микільський Полик з урочищем Хрести перебувала у власності Микільського монастиря та Києво-Печерської лаври[3]. Після вилучення церковних земель у казенну власність у другій половині XVIII сторіччя слободу забудували одноповерховими будинками. 1785 року у слободі налічувалося близько 500 мешканців[4].

Під час будівництва Нової Печерської фортеці у 1830-х роках у поселенні сформувалася сучасна мережа вулиць і провулків. Хрести під назвою Нова Слобода злилися з Печерським містечком[4].

Навколо Печерського форштадту ще з XVIII сторіччя почали селитися повії. На початку ХІХ сторіччя Хрести зажили слави розпусного місця. «Непотребні» або «хрестові дівки» обслуговували гармиз (гарнізонних солдатів), мілітерів (офіцерів), рябчиків (цивільних осіб, чиновників) і спудеїв (студентів)[6].

Після легалізації проституції у Російській імперії в 1843 році й у зв'язку із будівництвом поблизу Нової Печерської фортеці «хрестових дівок» перевели у будинки розпусти на Андріївський узвіз.

Історик М. Закревський 1868 року писав:

« Місцевість ця<...> була забудована малими дерев'яними будинками, між якими стояли дві єврейські школи: літня і зимова, а нижче, на схилі, у так званого Виноградного Саду на Клові, розташовувалися кілька свічкарень і миловарень, які поширювали неприємне повітря. Тут тіснилися в халупах євреї[7] «

Хлопчиків з багатодітних убогих родин забирали в кантоністи, куди їх проводжали наче на вірну смерть.

1908 року до Хрестів пустили трамвай № 3, який ходив від Царської площі до Троїцького монастиря через сучасні вулиці Князів Острозьких і Михайла Омеляновича-Павленка.

Топонім зберігся у назві Хрестового провулка, який виник у XVIII столітті[5].

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

Хрести у складі Нової Слободи, план 1800 року

На Хрестах частково збереглася історична забудова XIX — початку XX століття[4].

  • Особняк, побудований 1899 року за проєктом архітектора А.-Ф. Краусса (вулиця Князів Острозьких, 5)[8].
  • Особняк М. Бердяєва, 1885—1890 і корпус лікарні очних хвороб Попових, 1887 (вулиця Івана Мазепи, 10а)[9].
  • Багатоквартирний житловий будинок 1900 року (Бутишів провулок, 14).
  • Прибутковий будинок у стилі модерну, побудований в 1912 році за проєктом архітектора Євгена Єрмакова (вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 14/12)[10].
  • Печерське міське парафіяльне училище, побудоване у 1902—1903 роках за проєктом архітектора О. Кривошеєва (Бутишів провулок, 11)[11].
  • Будинок Київського місцевого правління Російського товариства Червоного Хреста, 1904 (вулиця Князів Острозьких, 1/2)[12].
  • Будинок культури заводу «Арсенал», початок ХХ ст. (вулиця Князів Острозьких, 3)[13].
  • Житловий будинок працівників «Метробуду», побудований 1954 року (вулиця Князів Острозьких, 5/2)[14].

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На Крестах жили путаны, а на Рубежовке — хулиганы. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017. 
  2. Опис Києва, 1868, с. 419.
  3. а б Шероцкий К. В. Киев: путеводитель. — К.: тип. С. В. Кульженко, 1918. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017. 
  4. а б в г Пономаренко Л., Різник О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. — К.: Видавницво «Павлім», 2003. — с. 73.
  5. а б Печерский район: исторические местности. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017. 
  6. Макаров А. Малая энциклопедия киевской старины [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.]
  7. Опис Києва, 1868, с. 420.
  8. Особняк на вул. Князів Острозьких, 5. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017. 
  9. .Особняк М. Бердяєва [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.]
  10. Мокроусова О. До проблеми атрибутації архітектурних об'єктів Києва: нові знахідки. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017. 
  11. Каталог — довідник пам'яток історії та культури України. С. 78. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 13 листопада 2017. 
  12. Будинок Київського місцевого правління Російського товариства Червоного Хреста. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017. 
  13. Будинок культури заводу «Арсенал». Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017. 
  14. Житловий будинок працівників «Метробуду». Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Закревський Микола Васильович. Хрести // Опис Києва = Описание Киева: вновь организованное и значительно умноженное изд. с прил. рис. и чертежей. — К. : В. Грачева і компанія, 1868. — Т. 1. — С. 419—420.