Хрестове склепіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрестове склепіння

Хрестове склепіння — склепіння, утворене перетином двох склепінь циліндричної або коробчастої форми однакової висоти під прямим кутом. Воно застосовується для перекриття квадратних, а іноді й прямокутних у плані приміщень. Може спиратися на опори (стовпи, колони) на кутах, що дозволяє сконцентрувати навантаження лише на кутових опорах.

Багатосекційне хрестове склепіння епохи Відродження у церкві Санта-Марія-ді-Карміні у Венеції.
Готичне хрестове склепіння

Готичне хрестове склепіння, що являє собою каркасну конструкцію у вигляді мережі нервюр, на які спираються розпалубки. Характерними є чітко окреслені профільовані діагональні ребра, що складають основний робочий каркас, що сприймає основні навантаження. Розпалубки були викладені як самостійні невеликі склепіння, що спираються на діагональні ребра.

Хрестові склепіння широко використовувались в архітектурі Стародавнього Риму та Візантії. Західноєвропейська готика надавала перевагу хрестовим склепінням, розвинувши їх максимально в напрямку опуклості[1].

Купол, розміщений барабаном на хрестовому перекритті, називається хрестовокупольним склепінням.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хрестове склепіння