Перейти до вмісту

Хризантема і меч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Хризантема і меч»
АвторРут Бенедикт
КраїнаСША
Моваанглійська мова
Темакультура Японії Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавництвоHoughton Mifflin
Видано1946 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип носіяPrint (Hardcover)
Сторінок324
ISBN978-0-395-50075-0
Видання українською
Видано українськоюБогдан Передрій, «Стилет і стилос», 2025

«Хризантема і меч: патерни японської культури» (англ. The Chrysanthemum and the Sword) — це дослідження Японії 1946 року американської антропологині Рут Бенедикт, зібране на основі її аналізу японської культури під час Другої світової війни для Управління військової інформації США. Її аналітичні роботи використовували для розуміння й прогнозування поведінки японців у воєнний період, спираючись на суперечності традиційної культури. Книга вплинула на формування американських уявлень про японську культуру під час окупації Японії та популяризувала відмінність між культурами провини та культурами сорому[1].

Попри те, що книга зазнала жорсткої критики, вона продовжувала залишатися впливовою. 1992 року два антропологи написали, що «в певному сенсі всі ми писали виноски до [Хризантеми] з моменту її появи 1946 року»[2]. Японці, писала Бенедикт,

і агресивні, і неагресивні, водночас мілітаристські та естетичні, зухвалі й ввічливі, жорсткі та здатні до адаптації, покірні й водночас обурені тиском, віддані й зрадливі, хоробрі й полохливі, консервативні, але відкриті до новизни...

Книга також вплинула на уявлення японців про себе[3]. Книгу було перекладено японською мовою 1948 року й вона стала бестселером у Китайській Народній Республіці, коли відносини з Японією зіпсувалися[4].

Обставини дослідження

[ред. | ред. код]

Ця книга, яка є результатом досліджень Бенедикт про воєнний час, як і кілька інших досліджень воєнного часу Японії та Німеччини Управління військової інформації США[5], є прикладом «культури на відстані», дослідження культури через її літературу, газетні вирізки, фільми та записи, а також численні інтерв’ю з американцями німецького чи японського походження. Методи виникли через те, що антропологи не змогли відвідати нацистську Німеччину чи Японію під час війни. Проте один пізніший етнограф зауважив, що хоча «культура на відстані» мала «розроблену ауру гарної академічної моди, метод не дуже відрізнявся від того, що робить будь-який хороший історик: максимально творчо використовувати письмові документи»[6]. Антропологи намагалися зрозуміти культурні моделі, які могли бути рушійною силою агресії колись дружніх націй, і вони сподівалися знайти можливі слабкі місця або засоби переконання, які були упущені.

Американці виявилися нездатними зрозуміти японську культуру. Наприклад, американці вважали цілком природним, що американські військовополонені хотіли б, щоб їхні родини знали, що вони живі, і щоб мовчали, коли у них запитували інформацію про переміщення військ тощо. Однак японські військовополонені, очевидно, вільно надавали інформацію і не намагалися зв’язатися зі своїми родинами.

Прийняття у США

[ред. | ред. код]

У період між 1946 і 1971 роками книжка продалася тиражем лише 28 000 примірників у твердій обкладинці, а м’яке видання вийшло лише 1967 року[7]. Бенедикт відіграла важливу роль у розумінні місця імператора Японії в японській популярній культурі та формулюванні рекомендації президенту Франкліну Д. Рузвельту про те, що дозвіл на продовження правління імператора має бути частиною можливої пропозиції про капітуляцію[джерело?].

Станом на 1999 рік у США було продано 350 000 примірників[3]

Прийняття у Японії

[ред. | ред. код]

Понад 2,3 мільйона примірників книги було продано в Японії з моменту її першого перекладу[3].

Джон В. Беннетт і Мічіо Наґаї, двоє дослідників Японії, 1953 року зазначили, що перекладена книга «з’явилася в Японії в період інтенсивної національної самоперевірки — періоду, протягом якого японські інтелектуали та письменники вивчали джерела та значення японської історії та характеру, в одній зі своїх постійних спроб визначити найбільш бажаний курс японського розвитку»[8].

Японський соціальний критик і філософ Тамоцу Аокі сказав, що перекладена книга «допомогла винайти нову традицію для післявоєнної Японії». Це допомогло створити дедалі більший інтерес до «етнічного націоналізму» в країні, про що свідчить публікація сотень етноцентричних нихонджінрон (трактати про «японство»), опублікованих протягом наступних чотирьох десятиліть. Хоча Бенедикт критикували за відсутність дискримінації між історичними подіями в країні у дослідженні, «японських культурних критиків особливо зацікавили її спроби зобразити всю або повну структуру ('zentai kōzō') японської культури», як висловилася Гелен Гардакре. К. Дуглас Ламміс сказав, що весь жанр «ніхонджінрон» зрештою походить від книги Бенедикт[9].

Книга розпочала дискусію серед японських вчених про «культуру сорому» проти «культури провини», яка поширилася за межі академічних кіл, і тепер ці два терміни стали звичними виразами в країні[9].

Незабаром після публікації перекладу японські вчені, зокрема Кадзуко Цурумі, Тецуро Вацудзі та Куніо Янагіта, розкритикували книгу як неточну та таку, що містить методологічні помилки. Американський учений К. Дуглас Ламміс писав, що критика книги Бенедикт, яка «тепер дуже добре відома в японських наукових колах», охоплює те, що вона представляла ідеологію класу для всієї культури, «стан гострої соціальної дезорієнтації — за норму, а надзвичайний момент в історії нації — за незмінне правило соціальної поведінки»[9].

Посол Японії в Пакистані Садаакі Нумата сказав, що цю книгу «необхідно прочитати багатьом студентам-японістам»[10].

За словами Маргарет Мід, колишньої студентки авторки та колеги-антропологині, інші японці, які читали її, вважали її загалом точною, але дещо «моралістичною». Розділи книги було схвально згадано в книзі Такео Доі «Анатомія залежності», але він дещо критично ставиться до її аналізу Японії та Заходу як культур сорому та провини відповідно, зазначаючи, що хоча він «схильний стати на її бік», вона все ще «дозволяє ціннісним судженням проникати в її ідеї»[11].

2002 року на симпозіумі в Бібліотеці Конгресу США Шіндзі Ямасіта з кафедри антропології Токійського університету додав, що після Другої світової війни в Японії відбулося стільки змін, що Бенедикт не впізнáє націю, яку вона описала 1946 року[12].

Ламміс писав: «Через деякий час я зрозумів, що ніколи не зможу жити в пристойних стосунках з народом цієї країни, якщо не зможу викинути з голови цю книгу та її ввічливо зарозумілий погляд на світ»[9]. Ламміс, який відвідав архів Вассарського коледжу, щоб переглянути нотатки Бенедикт, написав, що він виявив, що деякі з її більш важливих моментів були розроблені з інтерв’ю з Робертом Хашімою, американцем японського походження, уродженцем Сполучених Штатів, якого в дитинстві забрали до Японії, він здобув там освіту, а потім повернувся до США перед початком Другої світової війни. За словами Лумміса, який брав інтерв’ю у Хашіми, обставини допомогли внести певну упередженість у дослідження Бенедикт: «Для нього, коли він вперше приїхав до Японії підлітком у середині мілітаристського періоду і не пам’ятав про країну до того, те, чого його вчили в школі, було не «ідеологією», це була сама Японія». Ламміс вважає, що Бенедикт занадто покладалася на Хашіму, і каже, що його досвід у Японії був глибоко відчужений і що «здається, він став свого роду пробним каменем, авторитетом, супроти якого вона перевіряла інформацію з інших джерел»[9].

Прийняття в Китаї

[ред. | ред. код]

Перший китайський переклад зробив тайванський антрополог Хуанг Дао-Лінг і він вийшов на Тайвані у квітні 1974 року у видавництві Taiwan Kui-Kuang Press. Книга стала бестселером у Китаї 2005 року, коли відносини з японським урядом були напруженими. Тільки того року в Китаї було продано 70 000 примірників книги[4].

Переклад українською

[ред. | ред. код]

2025 року у видавництві «Стилет і стилос» вийшов український переклад книжки «Хризантема і меч». Перекладач — Богдан Передрій[13].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ezra F. Vogel, Foreword, The Chrysanthemum and the Sword (Boston: Houghton Mifflin 1989)
  2. ↑ [1] [Архівовано 2014-06-30 у Wayback Machine.] Plath, David W., and Robert J. Smith, "How 'American' Are Studies of Modern Japan Done in the United States", in Harumi Befu and Joseph Kreiner, eds., Otherness of Japan: Historical and Cultural Influences on Japanese Studies in Ten Countries, Munchen: The German Institute of Japanese Studies, as quoted in Ryang, Sonia, "Chrysanthemum's Strange Life: Ruth Benedict in Postwar Japan", accessed January 13, 2007
  3. ↑ а б в Kent, Pauline (1999). Japanese Perceptions of "the Chrysanthemum and the Sword". Dialectical Anthropology. 24 (2): 181—192. doi:10.1023/A:1007082930663. ISSN 0304-4092. JSTOR 29790600. Процитовано 20 серпня 2023.
  4. ↑ а б Fujino, Akira (January 8, 2006). "Book on Japanese culture proves a bestseller in China". The Advocate of Stamford, Connecticut. Tribune News Service.
  5. ↑ Robert Harry Lowie, The German People: A Social Portrait to 1914 (New York: Farrar & Rinehart, 1945); John F. Embree, The Japanese Nation: A Social Survey (New York: Farrar & Rinehart, 1945
  6. ↑ Vogel, Foreword, p. x.
  7. ↑ Johnson, Sheila (2014). Letters: Unfair to Anthropologists. London Review of Books. 36. Процитовано 6 квітня 2014.
  8. ↑ [2] Hardacre, Helen, "The Postwar Development of Japanese Studies in the United States", (Brill: 1998), ISBN 90-04-08628-5 via Google Books; the Bennett-Nagai quote may be from John W. Bennett and Nagai Michio, "The Japanese critique of Benedict's The Chrysanthemum and the Sword," American Anthropologist 55 :401-411 [1953], mentioned at Reading notes | Benedict, the Chrysanthemum and the Sword. Архів оригіналу за 5 квітня 2008. Процитовано 14 січня 2008. Web page titled "Reading notes for Ruth Benedict's The Chrysanthemum and the Sword (1946)" at the Web site of William W. Kelly, Professor of Anthropology & Sumitomo Professor of Japanese Studies, Yale University; both Web sites accessed January 13, 2007
  9. ↑ а б в г д Lummis, C. Douglas, "Ruth Benedict's Obituary for Japanese Culture", article in Japan Focus, an online academic, peer-reviewed journal of Japanese studies, accessed October 11, 2013
  10. ↑ Ambassador Numata's Speech at Flower Show 25 Nov 2000. 11 січня 2006. Архів оригіналу за 11 січня 2006. Процитовано 24 листопада 2011.
  11. ↑ Doi, Takeo (1973). The Anatomy of Dependence. Tokyo, New York: Kodansha International. с. 48. ISBN 0870111817.
  12. ↑ Wolfskill, Mary, "Human Nature and the Power of Culture: Library Hosts Margaret Mead Symposium", article in Library of Congress Information Bulletin, January 2002, as accessed at the U.S. Library of Congress Web site, January 13, 2008
  13. ↑ Інформація видавництва

Література

[ред. | ред. код]
  • Кент, Полін, «Неправильні уявлення Рут Бенедикт», Japan Review 7 (1996): 33-60. JSTOR 25790964.
  • Раянґ Соня, «Дивне життя хризантеми: Рут Бенедикт у післявоєнній Японії», Азійська антропологія 1: 87-116.doi:10.1080/1683478X.2002.10552522doi : 10.1080/1683478X.2002.10552522 .PMID 17896441PMID 17896441 .
  • Шеннон, Крістофер. «Світ, створений безпечним для розбіжностей: «Хризантема і меч» Рут Бенедикт», American Quarterly 47 (1995): 659-680.doi:10.2307/2713370doi : 10.2307/2713370. JSTOR 2713370.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хризантема_і_меч&oldid=45801600