Хризотил
| Хризотил | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1][2] |
| Абревіатура | Ctl[3] |
| Хімічна формула | Mg₃Si₂O₅(OH)₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.ED.15[4] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія і ромбічна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
золото (давньогрецька мова)[5], волокно[d] (давньогрецька мова)[5] |
 Хризотил у Вікісховищі | |
Хризотил (англ. chrysotile; нім. Chrysotil m) — мінерал з групи серпентину — диметасилікат магнію шаруватої будови.
Назва — від хризо… і грецьк. «тилос» — волокно (Fr. von Kobell, 1834).
Синоніми — балтиморит, бостоніт, каристиоліт, пікросмін, серпентин-азбест, серпентин волокнистий, хризотил-азбест, церматит.
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Mg6[(OH)8Si4O10].
Домішки: Ni, Mn, Fe, Al i Cr.
Сингонія моноклінна. Форми виділення: сплутановолокнисті та волокнисті аґреґати. Густина 2,3—2,5. Твердість 2,5—3,0. Колір зеленувато-жовтий з золотистим полиском. У розпушеному вигляді сніжно-білий. Вогнестійкий. Поганий провідник ел. струму і звуку. Зустрічається в ультраосновних масивах, де утворюється при гідротермальних процесах за рахунок олівіну, та в доломітизованих вапняках під час метасоматозу.
Поширення[ред. | ред. код]
Розповсюдження: Тюрингія (ФРН), Снарнум (Норвегія), Корнуолл (Англія), округа Меганток, пров. Квебек (Канада), шт. Нью-Джерсі, Аризона, Нью-Йорк, Пенсільванія (США), пров. Трансвааль (ПАР), Урал, Тува (РФ).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- хризотил алюмініїстий (різновид, що містить до 6 % Al2O3),
- хризотил залізистий (різновид, що містить понад 1 % FeO),
- хризотил магніїстий (зайва назва),
- хризотил манґанистий (різновид, що містить до 1 % MnO),
- хризотил флуористий (хризотил із скарнової зони в Північному Китаї, який містить 1,55 % F).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ Ernst Alexander Julius Burke A Mass Discreditation of GQN Minerals // The Canadian Mineralogist — 2007. — Vol. 44, вип. 6. — P. 1557–1560. — ISSN 0008-4476; 1499-1276 — doi:10.2113/GSCANMIN.44.6.1557
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хризотил // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Хризотил // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. — К.: Наукова думка, 1975. — 774 с.
