Хризотил-азбест
| Хризотил-азбест | |
|---|---|
 |
Хризотил-азбест (англ. chrysotile-asbestos; нім. Chrysotilasbest m) — мінерал класу силікатів, тонковолокнистий різновид серпентину шаруватої будови, який, не змінюючись, може витримувати високі температури.
Синонім — азбест хризотиловий.
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Mg6[Si4O10](OH)8. Основні фізичні властивості ідентичні хризотилу. Легко ділиться на тонкі гнучкі пучки і пасма, аж до елементарних кристалів, має високу міцність на розрив (до 300—350 кг/мм). Стійкий проти дії атмосфери та лугів, має підвищену адсорбційну здатність. Вміст Х.-а. в рудах коливається від 0,5—1 до 15—20 %. Найважливіший промисловий тип азбесту. Зустрічається в ультраосновних масивах, де утворюється при гідротермальних процесах за рахунок олівіну, та в доломітизованих вапняках під час метасоматозу. Поклади Х.-а. досягають дек. км за простяганням при потужності до 200—300 м.
Видобування і переробка[ред. | ред. код]
Розробляються, як правило, кар'єрами. Технологія збагачення основана на здатності розпушеного волокна «спливати» на грохоті, з якого воно відсмоктується повітряним струменем. Використовують як вогнетривкий і теплоізоляційний матеріал.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- хризотил-азбест ламкий (різновид з опором на розрив волокон 110—220 кГ/мм2),
- хризотил-азбест нормальної міцності (різновид з опором на розрив недеформованих волокон 280—320 кГ/мм2).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хризотил-азбест // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Хризотил-азбест // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
