Хрисант І Константинопольський
| Хрисант І Константинопольський | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | грец. Χρύσανθος Μανωλέας |
| Народився |
25 лютого 1768 Kato Grammatikod, Османська імперія |
| Помер |
10 вересня 1834 (66 років) Бююкада, Османська імперія |
| Поховання | Q16329635? |
| Діяльність | православний священник |
| Знання мов | новогрецька |
| Членство | Філікі Етерія |
| Посада | Константинопольський патріархат і член Філікі Етерія[d] |
| Конфесія | православ'я |
Хрисант (Манолей) — Вселенський Патріарх у 1824–1826 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Він має болгарське походження[1] і народився 25 лютого 1768 року в селі Граматіково Воденон (Като Граматіко, Пелла). Його батьків звали Анастасій і Акатерині[1], і він походив із старого роду Манолеїв, нащадки якого існують і сьогодні[2]. Навчався у відомих школах Едеси, Науси та Рапсані, був членом братства Кутлумусівського монастиря на Афоні[3]. Висвячений у сан диякона єпископом Сербським і Козанський Феофілом, а в старця — митрополитом Солунським Герасимом.[3]
Служив митрополитом Кесарійським . 8 лютого 1799 року він був обраний митрополитом Верії і, нарешті , 13 липня 1811 року митрополитом Серрським. Він був членом Товариства дружби, але, зберігаючи необхідну рівновагу, йому вдалося врятувати Серрес від загальної бійні, яка була замовлена після початку революції 8 травня 1821 року[1][3]. Після смерті патріарха Євгенія II у 1822 р. був висунутий на його наступник, але Деркон Єремія відхилив його кандидатуру, оскільки «був болгарином»[1]. Пізніше вважався лідером синодальної опозиції.[1]
Патріархат[ред. | ред. код]
Остаточно був обраний Константинопольським патріархом 9 липня 1824 року після звільнення з посади свого попередника Антима. У помсту він скинув і вигнав Деркона Єремію, який виступав проти його обрання.[1] У цій суперечці сторона Хрисанта стверджувала, що Єремія пограбував гроші у громадськості та Церкви, оскільки в його сейфі було знайдено 300 000 грошей, тоді як сторона Єремії стверджувала, що співчуття нового Патріарха означало непряме визнання звинувачень Болгарії[1].
14 жовтня 1825 р. під тиском Високої порти він скликав у Константинополі Синод за участю єрусалимського патріарха Полікарпа[4], який звільнив Александрійського патріарха Феофіла від своїх обов’язків, оскільки він був відсутній на своєму патріаршому місці протягом багатьох років і знаходився у своєму рідному місті Патмос, де він підтримував Грецьку революцію[5].
Він був освіченим, але й зарозумілим, створив собі багато ворогів. Його звинуватили в романі з Євфімією, вдовою зрадника Асімакіса, і через це 26 вересня 1826 року він був скинутий[1] турками і засланий до Кесарії. Помер 10 вересня 1834 р. і був похований у монастирі Спаса Христа в Пригіпі [6], де й прожив останні роки свого життя.
Спадщина[ред. | ред. код]
У 2016 році Арнісська середня школа Пелли була перейменована в «Арнісську середню школу Вселенського Патріарха Хрисанта»[3].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Χαμχούγιας, 2006.
- ↑ Ο νέος ελληνισμός στην Έδεσσα (Βοδενά), του πρώτου μισού του ΙΘ΄ αιώνα, Γεώργιος Ρουμελιώτης, Έδεσσα 200;, σελ. 47
- ↑ а б в г Μογλενίδης, 2021.
- ↑ Διδακτορική διατριβή Πλάτωνος Κρικρή, Ο Πατριάρχης Αλεξανδρείας Θεόφιλος Β' Παγκώστας ο Πάτμιος (1805-1825), ριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης 2002, σελ. 165
- ↑ Δικτυακός τόπος Πατριαρχείου Αλεξανδρείας
- ↑ Οικουμενικό Πατριαρχείο
Джерела[ред. | ред. код]
- Хризантос, Вселенський Патріархат Αρχειοθετήθηκε
- Χαμχούγιας, Χρήστος (2006). Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Κωνσταντινουπόλεως Γρηγόριος ΣΤ' ο Φουρτουνιάδης εν μέσω εθνικών και εθνοφυλετικών ανταγωνισμών, διδακτορική διατριβή. Θεσσαλονίκη: Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης (ΑΠΘ), Θεολογική Σχολή, Τμήμα Ποιμαντικής και Κοινωνικής Θεολογίας.
- Μογλενίδης, Ηλίας (9 Ιουνίου 2021). Οικουμενικός Πατριάρχης Χρύσανθος Α΄ (1768-1834). Процитовано 20 Δεκεμβρίου 2021.
