Христоф Бергнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христоф Бергнер
нім. Christoph Bergner
MK28109 Christoph Bergner.jpg
Народився 24 листопада 1948(1948-11-24)[1][2] (70 років)
Цвікау, Саксонія[d], Радянська зона окупації Німеччини, Поділ Німеччини[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Єнський університет
Володіє мовами німецька
Членство Committee on Foreign Affairs[d], Committee on the Affairs of the European Union[d] і Subcommittee on Cultural and Education Policy Abroad[d]
Посада член Бундестагу Німеччини[d]
Партія Християнсько-демократичний союз, Christian Democratic Union[d][3] і Новий Форум
Конфесія Євангелічна церква Німеччини[4] і evangelical church[d][5]
Брати, сестри  • Frieder W. Bergner[d]
У шлюбі з невідомо[4]
Діти невідомо[4], невідомо[4] і невідомо[4]
Нагороди
орден Зірки Румунії
Сторінка в Інтернеті bergner.de

Христоф Бергнер (24 листопада 1948 року, Цвіккау, Німеччина) — німецький політичний діяч, член партії ХДС. З 1993 по 1994 роки — прем'єр-міністр землі Саксонія-Ангальт. З 2002 року — член Німецького Бундестагу. З 2005 по 2013 роки — парламентський статс-секретар при Федеральному міністрі внутрішніх справ Німеччини.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1961 році, у віці 13 років, переїхав з родиною до Заальфельду (Заале), де він у 1967 році отримав атестат зрілості, зокрема пройшовши курс професійної підготовки скотаря. Далі слідувала військова служба в Національній народній армії, а в період з 1967 по 1971 роки навчання на аграрному факультеті в Єнському університеті імені Фрідріха Шиллера та в Галле-Віттенберзькому університеті імені Мартина Лютера.У 1971 році Бергнер отримав диплом агроінженера. У 1974 році — захистив докторську дисертацію в університеті Галле. У 1974—1990 роках Христоф Бергнер працював науковим співробітником Інституту біохімії рослин Академії наук НДР. Христоф Бергнер євангельської віри[6], батько трьох дітей. Його брат Фрідер Бергнер — джазовий музикант.

Партія У 1971 році Бергнер став членом партії ХДС у НДР. З вересня 1989 року по січень 1990 року брав активну участь в русі «Новий Форум» в Галле. З 1991 по 1993 роки був головою фракції ХДС в парламенті землі. З 1995 по 1998 роки — заступник федерального голови ХДС. У 2006 році став уповноваженим ХДС з питань переселенців та в рамках своєї сфери відповідальності входив до федеральної ради партії.

Депутатство[ред. | ред. код]

З 1990 по 2002 роки Бергнер був депутатом парламенту федеральної землі Саксонія-Ангальт, де в періоди 1991—1993 рр. і 1994—2001 рр. він очолював фракцію ХДС. З 2002 року Христоф Бергнер є депутатом Німецького Бундестагу. До 2013 року він обирався депутатом за партійними списками федеральної землі Саксонія-Ангальт, а у 2013 році отримав прямий мандат у виборчому окрузі Галле[7]. Бергнер є членом комітету з питань Європейського Союзу, а також підкомітету з питань зовнішньої культурної та освітньої політики.

Державна служба[ред. | ред. код]

У 1986—1991 ррю. — член церковної громади ім. Петра в міському районі Крельвітц. У 1990 році три місяці працював на посаді директора Окружного адміністративного відомства в Галле. Після того, як в грудні 1993 року прем'єр-міністр Саксонії-Ангальт Вернер Мюнх подав у відставку у зв'язку зі скандалом з нібито занадто високими зарплатами міністрів, 2 грудня 1993 року на посаду прем'єр-міністра був обраний Христоф Бергнер. Він отримав 60 голосів «за», що на 6 голосів більше, ніж абсолютна більшість. При цьому в голосуванні брало участь лише 83 зі 106 депутатів: 19 депутатів від фракції соціал-демократичної партії і 2 позафракційні депутати не голосували. На виборах до парламенту землі в червні 1994 року партнер по коаліції — Вільна демократична партія — зазнала невдачі, не подолавши 5-відсотковий бар'єр, а сама партія ХДС отримала лише 34,4 %, що на 4,6 % менше ніж на виборах в жовтні 1990 року. Наступником Бергнера на посаді прем'єр-міністра 21 липня 1994 року був обраний кандидат від соціал-демократичної партії Райнхард Хеппнер. На виборах до парламенту землі 26 квітня 1998 року Бергнер очолив список партії. ХДС отримала 22 %, в той час, як соціал-демократи, отримавши 35,9 %, вперше стали найбільшою фракцією. 23 листопада 2005 року, майже відразу після парламентських виборів 2005 року, Христоф Бергнер був призначений Парламентським статс-секретарем при Федеральному міністрові внутрішніх справ в Першому уряді Меркель. З лютого 2006 року по грудень 2013 року Христоф Бергнер був уповноваженим федерального уряду з питань переселенців та національних меншин[8]. З 2011 року по грудень 2013 року — уповноваженим з питань нових федеральних земель.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Христоф Бергнер є членом або головою багатьох об'єднань і спілок[9], зокрема:

  • Президент спортивного клубу Галле;
  • Голова об'єднання друзів і меценатів вищої євангельської школи церковної музики в Галле;
  • Голова об'єднання сприяння зоні відпочинку в місті Петерсберг;
  • Голова Німецько-Румунського Форуму.

Напрямки політичної діяльності[ред. | ред. код]

Освітня політика[ред. | ред. код]

Політичний шлях Бергнера в парламенті федеральної землі Саксонії-Ангальт почався в ролі доповідача фракції з питань політичної освіти. Зокрема, він присвятив себе відновленню вищих навчальних закладів після розпаду НДР. Одна з тем, що залишилися з тих часів, — це професори перехідного періоду[10].

Пам'ять про геноцид Вірменського народу[ред. | ред. код]

У 2005 році пан Бергнер привернув увагу Німеччини та Європи до ініційованого ним проекту резолюції[11] про геноцид вірменського народу, приуроченому до 90-ого Дня пам'яті цих подій. З 1916 року жоден німецький парламент не займався цим питанням. «Вірменська резолюція» стала причиною палких дебатів як в Туреччині, так і в німецько-турецьких громадах, що призвело до того, що Німецький Бундестаг прийняли резолюцію без єдиного голосу «проти»[12][13][14]. За тиждень до сотого Дня Пам'яті Бергнер висловився за те, щоб називати події тих часів ніяк інакше як «геноцид». (… «я проти будь-яких спроб уникнути слово „геноцид“ у тексті заяви з метою применшення того, що відбулося 100 років тому» . Незадовго після цього коаліційні фракції й уряд прийняли слово «геноцид» у остаточному тексті проекту резолюції, яка була прийнята Німецьким Бундестагом в сотий День Пам'яті[15][16][17].

Політика щодо меншин[ред. | ред. код]

Основним напрямком його роботи протягом багатьох років були питання, що стосуються чотирьох національних меншин, а також німців, які проживають на території східної та середньої Європи, в країнах колишнього Радянського Союзу, а також питання ранніх і пізніх переселенців. В рамках цього напрямку він керував двосторонніми міжурядовими комісіями і працював над поліпшенням становища меншин. Так, наприклад, за його ініціативи було відновлено формат круглих столів з Польщею, присвячених питанням національних меншин.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2005 рік — нагорода Німецького спортивного об'єднання «Pro Ehrenamt»
  • 2010 рік — призначення представником російських німців Асоціацією з інтеграції етнічних переселенців (російських німців).
  • 2011 рік — медаль «Cordi Poloniae» Пакту польських організацій в Німеччині
  • 2012 рік — Казахська ювілейна медаль
  • 2012 рік — Золотий Знак Пошани Демократичного форуму німців в Банат
  • 2013 рік — Золотий почесний знак Співдружності німців з Росії
  • 2013 — Національний Орден Зірки Румунії в ранзі офіцера
  • 2013 — Середній Хрест угорського ордена «За заслуги»
  • 2014 року — Почесна Зірка Федерації трансільванських саксів за видатні заслуги

Уряди[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • Спільно з Матіасом Вебером: Політика щодо переселенців і меншин в Німеччині. Підсумки і перспективи. Праці Федерального інституту культури та історії німців у Східній Європі, Том 38. Мюнхен 2009. ISBN 9783486590173 [2]
  • Спільно з Карлом Іоганном Блідалом: примирення, інтсрументалізація і образа. «Запит вірмен» у 2005 році і політична воля в Німеччині щодо Геноциду вірмен. Брискина Мюллер / Дрост Абгаржіна / Мейснер: Логотипи в діалозі. У пошуках ортодоксії. Дослідження, проведені в пам'ять про Херманн Гольц. Мюнстер, 2011 ISBN 9783643110275
  • Кінець НДР. В: Боле, Пітер (ред.): Пережита історія НДР — відомості сучасників. Берлін, 2014. Крістоф Лінкс, С. 193—208. ISBN 978-3861537892
  • «Щілинні професора» — про роль політики у вирішенні проблеми пенсійного забезпечення викладачів університетів у нових федеральних землях. Дослідження і теорія. 6/2014. [3]
  • Спільно з Ханс Зехетмейром: німецька мову як мова ідентичності німецьких меншини. Мюнхен 2014. ISBN 978-3-88795-438-3 [4]
  • Сучасне Brotgelehrtentum. Наукова етика і політика науки в науковому товаристві. — 10 дисертацій. В: Дослідження і теорія 9/2004. [5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #13363356X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. basic data about the members of the Bundestag
  3. http://www.bergner.de/content/view/19/52/
  4. а б в г д http://bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/B/bergner_christoph/258238
  5. http://www.bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/B/bergner_christoph/258238
  6. http://www.bergner.de/files/Mitgliedschaften.pdf
  7. https://www.bundeswahlleiter.de/bundestagswahlen/2017/wahlkreiseinteilung/bund-99/land-15/wahlkreis-72.html
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 липень 2017. Процитовано 23 травень 2017. 
  9. http://www.bergner.de/files/Mitgliedschaften.pdf
  10. http://www.bergner.de/images/stories/pdf/forschunglehre06.14.pdf
  11. http://dip21.bundestag.de/dip21/btd/15/049/1504933.pdf
  12. http://dipbt.bundestag.de/dip21/btd/15/056/1505689.pdf
  13. Claus Leggewie: Der Kampf um die europäische Erinnerung. Ein Schlachtfeld wird besichtigt. C.H. Beck 2011. S.114 ff. ISBN 978-3-406-60584-0
  14. Sibylle Thelen: Die Armenierfrage in der Türkei. Berlin 2010. S.79. ISBN 978-3803126290
  15. spiegel.de 17. April 2015: Völkermord an den Armeniern: CDU-Politiker warnt Regierung vor Verharmlosung
  16. sueddeutsche.de: Koalition spricht indirekt von Völkermord an Armeniern
  17. FAZ.net / Berthold Kohler: Bis auf die Knochen (Kommentar)