Христюк Павло Оникійович
Христюк Павло Оникійович | |
---|---|
2-й Генеральний Секретар Внутрішніх Справ Української Центральної Ради | |
лютий 1918 — березень 1918 | |
Попередник | Винниченко Володимир Кирилович |
Наступник | Ткаченко Михайло Степанович |
Народився | 1890 станиця Єлисаветська, Кубанська область, Російська імперія |
Помер | 19 вересня 1941 Хабаровський край, Російська РФСР, СРСР |
Відомий як | історик, журналіст |
Національність | українець |
Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
Політична партія | УПСР |
Професія | український кооператор, політичний діяч і публіцист |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Павло́ Они́кійович Христю́к (1890, Кубанська область — 19 вересня 1941 р., Хабаровський край, Російська РФСР) — український кооператор, політичний діяч і публіцист.
Народився 1890 р. у станиці Єлисаветська на Кубані, в козацькій сім'ї. І там проживав до 1912 року. Ось що у зв'язку з цим згадував він сам:
Я родом з Кубанщини, однак вся моя громадсько-політична робота минула в Україні (з 1912 по 1923 р. я жодного разу не побував на Кубані). А мої рідні жили на Кубані... я листувався з ними, і на Кубані мене знали.
Навчаючись у Київському політехнічному інституті, Павло Христюк активно включається в політичне життя. Так, у червні 1913 року він серед інших ставить свій підпис у листі на ім'я члена Державної Думи, більшовика Григорія Петровського у зв'язку з передбачуваним виступом останнього в Думі з українського питання. В цьому листі йшлося «про нагальну необхідність націоналізації освіти в інтересах культурного розвитку українського народу». Зазначений документ відбивав цілком обґрунтовану тривогу української інтелігенції, викликану постійною і цілеспрямованою русифікаторською політикою царського уряду.[1]
Навчався у Київському політехнічному інституті. Був співробітником газети «Рада». 1916–1917 — редактор кооперативного журналу «Комашня».
Співробітник есерівських (УПСР) газет «Боротьба» і «Трудова громада».
Провідний член ЦК УПСР та Селянської спілки, член Центральної і Малої Рад, генеральний писар в уряді Володимира Винниченка. Співавтор земельного закону від 31 січня 1918 р. Міністр внутрішніх справ (з кінця лютого 1918 р. — державний секретар) в уряді Всеволода Голубовича.
Очолював Міністерство народної освіти з 29 січня по 10 березня 1918 р.[2]
1919 року міністром внутрішніх справ в уряді Ісаака Мазепи став його товаришем. Після IV з'їзду УПСР належав до фракції «центральної течії». З 1919 року на еміграції у Відні, де був членом «закордонної делегації» УПСР та співредактором журналу «Борітеся — поборете!».
1924 — приїхав до Української СРР, працював у Товаристві робітників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву (Харків, 1928–1931), співробітничав у журналі «Червоний Шлях».
Заарештований 2 березня 1931 р. за справою «Українського Національного Центру» і засуджений до ув'язнення. Перебував, зокрема, на Соловках[3]. Помер в одному з концтаборів «Севвостлаґу» (Хабаровський край).
Автор праць з історії революції в Україні та історії української суспільно-політичної думки. Автор книг «Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920», т. І-IV (1921–1922; є цінним джерелом до історії українських визвольних змагань), розвідок «1905 рік в Україні» (1925), «Нарис історії класової боротьби та соціалізму», «Україна доби селянської реформи в творах Г. Данилевського» (1930), «Суспільно-політичні твори Івана Франка в світлі його творів та листування. Збірна студія» (1932, видано після арешту П. Христюка без зазначення автора; за редакції К. Осипа й А. Біленького-Березинського та з передмовою А. Біленького-Березинського).
- Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції : 1917—1920 рр. : у 4 т. Т. 1 / Павло Христюк ; Укр. соціол. ін-т. — Wien: б. в., 1921. — 151 с. — (Українська революція. Розвідки і матеріали ; кн. 1). [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції : 1917—1920 рр. : у 4 т. Т. 2 / Павло Христюк ; Укр. соціол. ін-т. — Wien: б. в., 1921. — 204 с. — (Українська революція. Розвідки і матеріали ; кн. 2). [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції : 1917—1920 рр. : у 4 т. Т. 3 / Павло Христюк ; Укр. соціол. ін-т. — Wien: б. в., 1921. — 159 с. — (Українська революція. Розвідки і матеріали ; кн. 3). [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції : 1917—1920 рр. : у 4 т. Т. 4 / Павло Христюк ; Укр. соціол. ін-т. — Wien: б. в., 1922. — 192 с. — (Українська революція. Розвідки і матеріали ; кн. 4). [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.]
Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2018 р. засновано в числі академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту за освітнім рівнем магістра стипендію імені Павла Христюка (Історія та археологія).[4]
- ↑ politonomia.org.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 25 липня 2011.
- ↑ Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. — т. 1 (1917—1943 рр.) — К.: Видавець Ешке О. М., 2002. — с. 46-47. ISBN 966-557-096-Х
- ↑ Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 270—271
- ↑ постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 133 «Про заснування академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду». Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 6 квітня 2022.
- Шаповал Ю. І. Христюк Павло [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 433. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Падун-Лук'янова Леся. Розширений іменний покажчик // Суровцова Надія. Спогади. К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1996
- Юрий Дойков. «Надія Суровцова. На засланні в Архангельську…» «Надія Суровцова. На засланні в Архангельську…» [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013
- Замітки і матеріали до історії української революції 1917—1920 рр. Т. IV. Відень 1922
- Христюк Павло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2024. — 1000 екз.
- Народились 1890
- Померли 19 вересня
- Померли 1941
- Випускники КПІ
- Міністри Кабінету Міністрів України
- Діячі УЦР
- Міністри УНР
- Міністри освіти і науки України
- Українські історики
- Українські кооператори
- Уродженці Краснодара
- Мешканці будинку «Слово»
- В'язні ГУЛАГу
- Депутати Українських Установчих Зборів
- Члени Партії соціалістів-революціонерів
- Померли в Хабаровському краї
- Члени Української партії соціалістів-революціонерів