Хром(VI) оксид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хром(VI) оксид
CrO3-monomer-from-DFT-PW91-aD-2008-side-3D-balls.png
Chrom(VI)-oxid.jpg
Систематична назва Хром(VI) оксид
Інші назви триоксид хрому, хромовий ангідрид
Ідентифікатори
Номер CAS 1333-82-0
Номер EINECS 215-607-8
ChEBI 48240
RTECS GB6650000
SMILES O=[Cr](=O)=O[1]
InChI 1S/Cr.3O
Номер Бельштейна 10773376
Номер Гмеліна 15491
Властивості
Молекулярна формула CrO3
Молярна маса 99,994 г/моль
Зовнішній вигляд темно-червоні кристали
Густина 2,7 г/см³[2]
Тпл 197 °C[2]
Ткип 250 °C (розкл.)[2]
Розчинність (вода) 169 г у 100 г H2O (25 °C)[2]
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-292,9 Дж/моль[3]
Ст. ентропія So298 266,2 Дж/(моль·K)[3]
Теплоємність, cop 56,0 Дж/(моль·K)[3]
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Хром(VI) окси́д, окси́д хро́му(VI) — неорганічна сполука, оксид складу CrO3. За звичайних умов є темно-червоними, парамагнітними кристалами. При нагріванні переходить у газуватий стан і розкладається. Проявляє сильні окисні та кислотні властивості.

Застосовується як окисник в органічному синтезі та у медицині як антисептик.

Поширення у природі[ред. | ред. код]

Мінерал крокоїт

У вільному стані оксид хрому не зустрічається. Він поширений у складі деяких природних хроматів та дихроматів, зокрема, крокоїту PbCrO4, хроматиту CaCrO4 та лопециту K2Cr2O7.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Оксид хрому(VI) являє собою темно-червоні (з фіолетовим відтінком), парамагнітні кристали. При нагріванні вище 250 °C перетворюється на червону пару. За підвищених температур поступово розкладається із виділенням кисню.

Розчинність сполуки у воді мало залежить від температури: при 0 °C розчинність складає 62,2%, а при 100 °C — 67,9%.[4]

Отримання[ред. | ред. код]

Оксид хрому синтезують дією води на хроміл хлорид, а також обробкою концентрованих розчинів хроматів, дихроматів надлишком конц. сульфатної або гексафлуоросилікатної кислот.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Оксид хрому є нестійкою сполукою, при нагріванні поетапно розкладається з утворенням оксидів CrO2,67 (або Cr3O8, будова (CrV2CrVI)O8), CrO2,625 (або Cr8O21, будова CrIII2(Cr2O7)3), CrO2,5 (або Cr2O5), CrO2,4 (або Cr5O12, будова CrIII2(CrO4)3), CrO2, Cr2O3.

Проявляє сильні кислотні властивості. Розчиняючись у воді, утворює дихроматну кислоту, а при її концентруванні — трихроматну (H2Cr3O10) і тетрахроматну (H2Cr4O13) кислоти. При розведенні розчинів ці кислоти можуть деградувати до хроматної.

(n = 2÷4)

Оксид взаємодіє з розчинами лугів та амоніаку:

Хлороводень та концентровані розчини хлоридної кислоти утворюють оксидом хрому хроміл хлорид:

Взаємодіючи із флуором, утворює хром(V) флуорид:

Окиснює багато ковалентих сполук (у розчинах):

Окиснення етанолу оксидом хрому(VI)

Окисні властивості оксиду використовуються в органічній хімії — наприклад, для синтезу альдегідів та кетонів з первинних та вторинних спиртів відповідно. В той час, як реакція із вторинними спиртами зупиняється на стадії утворення кетонів, альдегіди далі окиснюються до карбонових кислот.

Реакція проходить надзвичайно енергійно, можливе навіть самозаймання реакційної суміші.

Токсичність[ред. | ред. код]

Оксид хрому — отруйна речовина. При вдиханні оксиду (у газуватому стані) можлива поява болю у горлі, кашлю, утрудненого дихання.

Твердий CrO3 є дуже їдкою речовиною. Потрапляючи у стравохід, може викликати серйозні опіки рота, горла і шлунку, що призводить до смерті. Може призвести до сильного гастроентериту, судом м'язів, аномальної кровотечі, лихоманки, ураження печінки та гострої ниркової недостатності.

Доза понад 0,6 г є летальною.

Застосування[ред. | ред. код]

Використовується як ефективний окисник у хімічних синтезах та антисептик у медицині. Застосовується як пігмент у виготовленні кераміки та скла.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chromium trioxide
  2. а б в г За тиску 101,3 кПа
  3. а б в Для газуватого оксиду CrO3
  4. Числове позначення розчинністі є відношенням маси розчиненої речовини до маси розчину, виражене у відсотках.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)
  • Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — 996 с. — ISBN 966-7065-87-4.