Хронологія подій, причетних до Сатанова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хронологія подій, причетних до Сатанова — розташовані в хронологічному порядку події, що безпосередньо чи опосередковано стосуються Сатанова (нині селища міського типу Городоцького району Хмельницької області).

XV століття[ред. | ред. код]

XVI століття[ред. | ред. код]

  • 1513 — помер власник Сатанова Ян Одровонж (молодший), онук Петра Одровонжа.
  • 1531 — татари дуже сильно спустошили Сатанів.
  • 1532 — внаслідок клопотання власника Сатанова польський король Сигізмунд I Старий звільнив мешканців містечка від сплати податків на 8 років [5].
  • 1545, 2(12) квітня — помер власник Сатанова Станіслав Одровонж — останній із роду Одровонжів по чоловічій лінії.
  • 1589, 3—4 липня — у Сатанові перебував і залишив лаконічний щоденниковий запис про цей візит австрійський дипломат Еріх Лясота [6].

XVII століття[ред. | ред. код]

  • 1614 — Андрій і Петро Молчани з дружинами подарували рукописне Євангеліє церкві святого Георгія в Сатанові [7].
  • 1641, 30 березня — власниця Сатанова Катерина Сенявська підвищила статус містечка до рівня міста, а також, зі згоди польського короля, надала поселенню «магдебурзьке право», обумовивши собі право призначати війта (міського начальника) та право остаточного розв'язання всіх судових справ громади [5]. Це було друге надання Сатанову магдебурзького права (перше — 1436 року).
  • 1672 — Західне Поділля перейшло під владу Османської імперії, проте Сатанів і далі залишався в складі Речі Посполитої [8].
  • 1676 — після чотирьох років військових дій між турками й поляками Сатанів увійшов до складу Османської імперії. Місто стало центром нахії (округи) у кам'янецькому санджаці [9].
  • 1681 — згідно з проведеним описом, у Сатанові числилося 100 дворів, 12 кавалерів (неодружених чоловіків) і 16 євреїв — всього 696 осіб [8].
  • 1699 — Сатанів повернено під владу Речі Посполитої.

XVIII століття[ред. | ред. код]

XIX століття[ред. | ред. код]

XX століття[ред. | ред. код]

XXI століття[ред. | ред. код]

  • 2001, 26 липня — Сатанів увійшов до Списку історичних населених місць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.
  • 2001, грудень — у журналі «Знамя» опубліковано дорожні нотатки Валерія Шубинського «Автогеографія», в яких письменник із Санкт-Петербурга згадує своє експедиційне перебування в Сатанові [49].
  • 2001 — прийняв перших відвідувачів реабілітаційний центр для співробітників органів внутрішніх справ, розташований на базі санаторію «Товтри» в Сатанові [50].
  • 2002 — припинив роботу ВАТ «Сатанівський цукровий завод» [51].
  • 2003 — селищним головою Сатанова обрано Альберта Івановича Собкова.
  • 2003, 16—18 жовтня — в Сатанові відбулася перша польсько-українська наукова конференція «Сучасні технології виробництва в розвитку економічної інтеграції та підприємництва» [52].
  • 2005 — розпочав діяльність санітарно-лікувальний комплекс «Перлина Поділля».
  • 2005, 23 серпня — уродженка Сатанова Світлана Вус стала заслуженим юристом України [53].
  • 2005, 21 грудня — міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко взяв участь у відкритті нової двоповерхової їдальні реабілітаційного центру для співробітників органів внутрішніх справ у Сатанові [54].
  • 2006, 26 березня — Альберта Собкова вдруге обрано селищним головою Сатанова.
  • 2006, 6 грудня — за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм селищного голову Сатанова Альберта Собкова нагороджено медаллю «За працю і звитягу» [55].
  • 2006, 14 грудня — за значний особистий внесок у розбудову правової держави, здійснення правосуддя, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян та з нагоди Дня працівників суду уродженку Сатанова Світлана Вус відзначено орденом княгині Ольги третього ступеня [56].
  • 2008, 25 січня — 11-а сесія Сатанівської селищної ради ухвалила провулок Леніна перейменувати на провулок Нестерової [57].
  • 2008, 2 липня — знято з обліку пам'ятники, встановлені в Сатанові — Леніну (в парку та на території цукрового заводу), Воровському та Максиму Горькому [58].
  • 2008 — у серії «Поділля туристичне» побачив світ путівник Мирослава Мошака «Сатанівська здоровниця та подорож туристичними стежками Поділля».
  • 2009, 19 серпня — у Сатанові на колишньому цукровому заводі під час несанкціонованих робіт із демонтажу металоконструкцій стався обвал конструкцій, загинув газозварювальник [51].
  • 2009, 12—14 жовтня — на базі курортного комплексу «Товтри» смт Сатанів відбулася V міжнародна науково-практична конференція «Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів» [59].
  • 2009, 21 жовтня — почесним доктором Інституту соціології Російської академії наук обрано уродженця Сатанова Олександра Тихонова [60].
  • 2010, червень — у Сатанові проведено регіональний етнографічний фестиваль-конкурс «Душа землі моєї», в якому взяли участь самодіяльні артисти з одинадцяти областей України [61].
  • 2010, грудень — у серії «Поділля туристичне» побачила світ історико-краєзнавча розвідка Світлани Маркової «Сатанів: Історія, міфи та легенди» [62].
  • 2015, 12 червня — загинув у російсько-українській війні уродженець Сатанова старший лейтенант Олександр Цисар[63].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. К., 1894. — С. 327.
  2. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 200.
  3. АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. К., 1894. — С. 329; Петров Микола. Сатанів XV—XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток // Хмельниччина: Дивокрай. — 2004. — № 1—2. — С. 29.
  4. Жалованная грамота короля Владислава III на немецкое право Сатанову, Зиньковцам и другим подольским имениям Петра Одровонжа 23 ноября 1436 года // АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. — К., 1894. — С. 331—332.
  5. а б в Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 743.
  6. Еріх Лясота. Щоденник [Архівовано 15 лютого 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Вальчак-Миколайчакова Маоіола. Кириличні рукописи у фондах бібліотек Познані та околиці // Вісник Львівського університету. Книгознавство. — Випуск 3. — Львів, 2008. — С. 265—266.[недоступне посилання з червня 2019]
  8. а б Петров Микола. Сатанів XV—XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток // Хмельниччина: Дивокрай. — 2004. — № 1—2. — С. 31.
  9. Kolodziejczyk Dariusz. Podole pod panowaniem tureckim. Ejalet Kamieniecki 1672—1699. — Warszawa, 1994. — S. 135.
  10. Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 18.
  11. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 201. Див. також: Походный журнал 1711 года. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 22.
  12. Записки данського посланника в Росії при Петрі Великому [Архівовано 21 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
  13. Бородій М. К. До історії боротьби з чумою на Україні в XVIII ст. // Український історичний журнал. — 1984. — № 5. — С. 82—90.
  14. Гульдман В. К. Памятники старины в Подолии (Материалы для составления археологической карты Подолии). — Каменец-Подольский, 1901. — С. 167; Григорян Вартан. История армянских колоний Украины и Польши (армяне в Подолии). — Ереван, 1980. — С. 158.
  15. Київський центральний архів давніх актів. 1852—1943: Збірник документів у двох томах. — К., 2002. — Т.1: 1852—1921. — С. 133—134.
  16. Słownik biograficzny teatru polskiego. 1765—1965. — Warszawa, 1973. — S. 419.
  17. Олексій Бакалець. Талер в грошовому обігу України кінця XVI — першої чверті XVIII ст (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2009. Процитовано 23 листопада 2009.
  18. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 202.
  19. Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 744.
  20. Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 743—744.
  21. Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. — Книга семнадцатая. — К., 1903. — С. 34.
  22. Учені вузів Української РСР. — Видавництво Київського університету, 1968. — С. 445.
  23. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 203.
  24. Актуальные проблемы полевой фольклористики. — Выпуск 2. — Москва, 2003. — С. 62.
  25. Керсновский Антон. История русской армии. — Т. 3: 1881—1915 гг. — Москва: Голос, 1994. — С. 179.
  26. Вітюк Олександр. Військово-революційні комітети на Поділлі — тимчасові надзвичайні органи політичного управління військами (лютий 1917 р. — січень 1918 р.)
  27. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 204.
  28. Соха Володимир. Сатанів. — Хмельницький, 1991. — С. 85.
  29. Книга скорботи України. Хмельницька область. — Т. 1. — Хмельницький: Поділля, 2003. — С. 162.
  30. Лідери України. Свінціцький Володимир Миколайович. Архів оригіналу за 7 січня 2010. Процитовано 3 травня 2010.
  31. Социологи Санкт-Петербурга и Северо-Запада: Кто есть кто. — Санкт-Петербург: Алетейя, 2003. — С. 171.
  32. Рибак І. В. Геннадій Васильович Бондаренко // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003. — С. 706.
  33. Пам'ятки діячам науки та культури національних меншин України: Каталог-довідник. — К., 1998. — С. 163.
  34. Художники Волині. Архів оригіналу за 23 червня 2008. Процитовано 3 травня 2010.
  35. Пётр Барановский: Труды, воспоминания современников. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 5 травня 2010.
  36. Хто є хто на Хмельниччині. Вус Світлана Михайлівна. Архів оригіналу за 20 лютого 2009. Процитовано 3 травня 2010.
  37. Адміністративно-територіальний устрій Поділля. Історія і сучасність. — Хмельницький, 2005. — С. 213.
  38. а б Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 209.
  39. Постанова № 426 Ради Міністрів Української РСР від 5 грудня 1985 року «Про визнання курортної місцевості Сатанів у Хмельницькій області курортом та віднесення його до курортів республіканського значення». Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 8 травня 2010.
  40. Сатанів // Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — С. 28.
  41. Лифшиц Ю. Натурные исследования здания синагоги XVII—XIX вв. в г. Сатанове Хмельницкой области // История евреев на Украине и в Белоруссии. — Санкт-Петербург, 1994. — С. 120—127.
  42. Указ Президента України № 262/93 від 15 липня 1993 року «Про присвоєння почесних звань України активним учасникам краєзнавчого руху»
  43. Хмельниччина в літописі незалежної України[недоступне посилання з липня 2019]
  44. Кам'янець-Подільська дієцезія. Сатанів — Ясногорської Пресвятої Діви Марії — Матері Церкви. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 червня 2010.
  45. Постанова Верховної Ради України № 321/95-ВР від 13 вересня 1995 року «Про призначення суддів Верховного Суду України» // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 31. — С. 252.
  46. Указ Президента України № 715/96 «Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення». Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 17 квітня 2010.
  47. Офіційний вебсайт Верховної Ради України[недоступне посилання з червня 2019]
  48. Матеріали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2004. — С. 550.
  49. Шубинский Валерий. Автогеография // Знамя. — 2001. — № 12. Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 29 серпня 2010.
  50. Центр громадських зв'язків інформує. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
  51. а б В Сатанові на колишньому цукровому заводі знову стався обвал конструкцій[недоступне посилання з червня 2019]
  52. Czesław Niżankowski. Współczesne techniki wytwarzania w rozwoju ekonomicznej integracji i przedsiębiorczości. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2010.
  53. Указ Президента України № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 3 травня 2010.
  54. На Хмельниччині Юрій Луценко вручав міліціонерам ключі від квартир, службових автомобілів й спілкувався з журналістами[недоступне посилання з липня 2019]
  55. Указ Президента України № 1040/2006 «Про нагородження державними нагородами України».
  56. Указ Президента України № 1078/2006 «Про відзначення державними нагородами України суддів». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 3 травня 2010.
  57. Перова Олена, Байдак Ігор. Сатанів — місто-легенда, місто-курорт: Інформаційний довідник (історія, санаторії, екскурсії). — Хмельницький: Видавництво Алли Цюпак, 2007. — С. 21.
  58. Знаки тоталітарного молоху, що які не увійшли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України // Культура і життя: Всеукраїнський тижневик. — 2009. — № 51/52 (18—31 грудня). — С. 38.
  59. Спогади про конференцію. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 8 травня 2010.
  60. Вітаємо Олександра Васильовича Тихонова з 70-річчям!(рос.)
  61. На подільському курорті Сатанів провели етнографічний фестиваль-конкурс[недоступне посилання з червня 2019]
  62. Маркова Світлана. Сатанів: Історія, міфи та легенди. — Хмельницький, 2010. — 96 с.
  63. Цисар Олександр Миколайович («Шип») [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну [Архівовано 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]