Хронос-руйнівник
ісп. El Tiempo destructor | |
---|---|
Творець: | Франсуа Перьє |
Час створення: | 1638-1648 |
Матеріал: | папір |
Техніка: | друк |
Хронос-руйнівник( ісп. El Tiempo destructor ) — графічний твір з богом Хроносом, котрий створив французький художник і гравер Франсуа Перьє (1694—1649).
У стародавніх греків було два боги з подібними іменами Хронос (бог часу) та Кронос, старець похмурого вигляду, батько олімпійських богів і бог жнив і сільського господарства, атрибутами котрого були серп або коса [1]. У римлян це Сатурн. З плином часу римляни почали додавати до Кроноса-Сатурна інші атрибути, серед котрих були дракон або змія, що кусала власний хвіст[1].
У десятиліття європейського середньовіччя пройшло зближення образів Хроноса і Кроноса, їх починають плутати. Народився образ бога часу або Батько-час за аналогом верховного бога християн Саваофа ( Бог-Отець ). В європейській культурі приблизно з 15 століття почав існувати своєрідний гібрид Кроноса і Хроноса. Відтепер у нього були крила, а серед атрибутів - коса Сатурна та пісочний годинник[1].
В західноєвропейську цивілізацію з кінця 16 століття приходить уява про неупинний плин часу, що має дві протилежні властивості - час приносить нове (не завжди краще — за минуле ) і невпинно руйнує сучасне. Цей невблаганний плин чітко показували годинники, що теж отримали поширення серед багатих верств населення. Час перейшов у вартісну складову людського буття, його починають поціновувати чим далі, тим більше.
Алегорія невблаганного Хроноса, крилатого і старого, з цинічним виразом обличчя, з косою і пісочним годинником прийшла у гравюру і живопис бароко, в алегоричний портрет і історичний живопис, у бароковий надгробок, в садово-паркову скульптуру. Низка майстрів бароко ( графіки, скульптори, художники) зробили власні інтерпретації невблаганного бога в камені, мармурі, в бронзі, на полотні чи на папері.
-
Георг Германн (1630–1700). «Хронос», 1696 р. для церкви Якобкірхе
-
Франческо Солімена. «Цинічний Хронос підтримує Книгу історії», нижній фрагмент картини 1690 року.
-
Ерколе Феррата, нагробок Джуліо дель Корно з Хроносом і путті, Рим.
-
Мартос Іван Петрович. «Хронос з Книгою буття», надгробок Турчанінова, 1792р., гіпсова модель, Російський музей.
Франсуа Перьє належав до мандрівних майстрів 17 ст. Він двічі полишав Францію заради праці в Італії, де перебував в Римі спочатку п'ять (1624-1629), а потім десять років (1634—1644)[1]. Праця з академічними майстрами Риму сприяла засвоєнню Франсуа Перьє розвиненої в Італії образної системи бароко, де серед інших був сприйнятий і образ Хроноса-руйнівника.
В Римі Перьє звернувся до техніки гравюри і створив сто (100) дощок-матриць із зображенням уславлених зразків скульптури[1]. Вони увійшли до видання «Сто уславлених римських скульптур, котрі уникли ревнивого зуба Хроноса»[1]. Видання потребувало фронтиспісу. Титульну сторінку видання Перьє і присвятив Хроносу-руйнівнику. Старий і дещо виснажений крилатий бог стоїть біля постаменту і брутально відкушує шматок від скульптури. Як зразок Франсуа Перьє подав зменшену копію Ватиканського торса, що дійшов без голови, рук і ніг, обламаних нижче колін[1]. Бог Хронос нагло продовжує псувати скульптуру. Франсуа Перьє не забув звичних на той час атрибутів невблаганного бога - звідси коса в його руці та змія, що кусає власний хвіст. Видання Франсуа Перьє було оприлюднене 1648 року[1].
Більшість творів митця або загубилася, або була знищена. Серед небагатьох збережених — гравюра з зображенням Хроноса-руйнівника.
- [1] [Архівовано 25 травня 2014 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |