Хрущ білий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрущ білий
Самець білого хруща
Самець білого хруща
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Scarabaeoidea
Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae)
Підродина: Хрущі (Melolonthinae)
Рід: Polyphylla
Вид: P. fullo
Polyphylla alba, 1773
Polyphylla fullo
Посилання
Вікісховище: Polyphylla alba
EOL: 3259746

Хрущ білий[джерело?] (Polyphylla alba) — великий жук[1] з підродини хрущів, родини пластинчастовусих[1][2][3].

Опис[ред. | ред. код]

Відносно великий жук завдовжки 25.5-33.2 мм. Тіло велике, видовжено-овальне, досить опукле. Весь верх тіла майже рівномірно покритий дуже густими білими лусочками не утворюючи смуг та плям. У самців вони густіші, тому повністю приховують основний фон[4].

Груди в густих довгих жовтувато-білих волосинках. Черевце у дуже густих білих лусочках. Ноги у самця стрункі, у самки більш короткі та товсті, також вкриті лусочками та волосками. Передні гомілки зовні у самця та самки з 3 гострими зубцями, причому середній зубець сильно наближений до вершинного. Вперше його описав Петер-Симон Паллас у 1773 році[5].

Ареал[ред. | ред. код]

Середньоазійський вид, що проникає в степову зону Європейсько-Обської підобласті в межах Європейської частини на захід до о. Джарилгач на Чорному морі[4]. У Криму широко поширений (Євпаторія, Байдарські ворота, Керч), так само як і по косах північного берега Азовського моря. Кордон ареалу в Європейській частині від узбережжя Чорного та Азовського морів до Кавказу. У Китаї та Монголії мешкає підвид Polyphylla alba vicaria[1].

Біологія виду[ред. | ред. код]

Мешкає на пісках, пісках річкових терас, піщаних дюнах морських узбереж та на барханних пісках пустель. Політ жуків на Чорноморському узбережжі України припадає на липень, на території Європейської та Азійської частини Росії — із середини червня до кінця липня. Дорослі жуки не харчуються (афагія) і вдень закопуються в піски, активні та літають у сутінках[6].

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Генерація трьохрічна. Личинка є шкідником багатьох культур, що ушкоджує на піщаному ґрунті коріння плодових дерев, виноградної лози, картопля, суницю.

Підвиди[ред. | ред. код]

У Китаї та Монголії мешкає підвид Polyphylla alba vicaria[7]. Від номінативного підвиду відрізняється дещо меншим розміром — довжина тіла до 30 мм. Літ із другої половини червня, до початку серпня.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544. [сторінка?] (рос.)
  • Савковский, П.П. (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5-е изд., доп. и перераб.). К.: Урожай. с. 96. [сторінка?] (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Roskov Y., Kunze T., Orrell T., Abucay L., Paglinawan L., Culham A., Bailly N., Kirk P., Bourgoin T., Baillargeon G., Decock W., De Wever A., Didžiulis V. (ed) (2019). Species 2000 & ITIS Catalogue of Life: 2019 Annual Checklist. Species 2000: Naturalis, Leiden, the Netherlands. ISSN 2405-884X. TaxonID: 54733552. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 31 травня 2022. 
  2. Schoolmeesters P. (2019). Scarabs: World Scarabaeidae Database (version Jan 2019). In: Species 2000 & ITIS Catalogue of Life, 2019 Annual Checklist (Roskov Y., Ower G., Orrell T., Nicolson D., Bailly N., Kirk P.M., Bourgoin T., DeWalt R.E., Decock W., Nieukerken E. van, Zarucchi J., Penev L., eds.). Digital resource at www.catalogueoflife.org/annual-checklist/2019. Species 2000: Naturalis, Leiden, the Netherlands. ISSN 2405-884X.
  3. Scarabs: World Scarabaeidae Database. Schoolmeesters P., 2011-05-30
  4. а б Е.Л. Гурьева, О.Л. Крыжановский (1965). Г.Я.Бей-Биенко (ред.). Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые, № 89. Москва - Ленинград: Наука. с. 196. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 31 травня 2022. (рос.)
  5. Pallas P.S. (1773) Reisen durch verschiedene Provinzen des Russischen Reiches. Zweiter Theil. Zweytes Buch, Petersberg Akademische Buchhandlung Tome 2.2:371-744
  6. Polyphylla alba (Pallas, 1773)
  7. Bisby F.A., Roskov Y.R., Orrell T.M., Nicolson D., Paglinawan L.E., Bailly N., Kirk P.M., Bourgoin T., Baillargeon G., Ouvrard D. (red.) (2011). Species 2000 & ITIS [[Catalogue of Life]]: 2011 Annual Checklist.. Species 2000: Reading, UK. Процитовано 31 травня 2022.  {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)