Хріниця польова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хріниця польова
Молоді рослини
Молоді рослини
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Триба: Lepidieae
Рід: Хріниця (Lepidium)
Вид: Хріниця польова
Біноміальна назва
Lepidium campestre
(L.) R.Br., 1812
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lepidium campestre
EOL logo.svg EOL: 584503
IPNI: 286087-1
ITIS logo.svg ITIS: 22954
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 65351

Хріниця польова (Lepidium campestre) — вид рослин родини Капустяні.

Будова[ред. | ред. код]

Невелика (20-60 см) сиза рослина з дуже розгалуженим стеблом. Суцвіття зібране у верхній частині рослини. Воно має згори квіти, а донизу зелені плоскі овальні стручки близько 6 мм довжини та 4 мм ширини. Кожен стручок містить дві 2,5 мм насінини. Стовбур покритий листям з зубатим краєм та волосинками.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Зустрічається як бур'ян на схилах балок, побіля доріг на пустирищах в степовій та лісостеповій частині України, на Кавказі, в Малій та Середній Азії.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Рослина належить до того ж роду, що і кресс-салат посівний. У насінні хріниці міститься 22,2-28,5 % жирної світло-жовтої олії з гострим, майже пекучим смаком, що нагадує смак гіркого перцю. І саму рослину і її олію використовували як присмаку до салатів та рибних чи м'ясних страв. Листя вживають сирим, чи відварюють протягом 10 хв.[1]

Розглядають можливість використання хріниці польової як сільськогосподарської олійної рослини.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lee Allen Peterson (1977). Edible Wild Plants. New York City: Houghton Mifflin Company. с. 26. 
  2. www.tandfonline.com. doi:10.1080/09064719809362493 https://www.tandfonline.com/action/captchaChallenge?redirectUri=%2Fdoi%2Fabs%2F10.1080%2F09064719809362493& Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2019-01-07. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.