Хуан Карлос Лоренсо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Хуан Карлос Лоренсо
Toto lorenzo portrait.jpg
Особові дані
Народження 20 жовтня 1922(1922-10-20)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Смерть 14 листопада 2001(2001-11-14) (79 років)
  Буенос-Айрес
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1940–1945 Аргентина «Чакаріта Хуніорс» 79 (20)
1945–1947 Аргентина «Бока Хуніорс» 25 (8)
1948–1952 Італія «Сампдорія» 77 (19)
1953–1954 Франція «Нансі» 56 (23)
1954–1957 Іспанія «Атлетіко» 12 (3)
1957–1958 Іспанія «Райо Вальєкано» 38 (8)
1958 Іспанія «Мальорка» 7 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1958–1960 Іспанія «Мальорка»
1961 Аргентина «Сан-Лоренсо»
1962 Аргентина Аргентина
1962–1964 Італія «Лаціо»
1964–1965 Італія «Рома»
1966 Аргентина Аргентина
1966 Аргентина «Рівер Плейт»
1967 Іспанія «Мальорка»
1968–1971 Італія «Лаціо»
1972 Аргентина «Сан-Лоренсо»
1973–1974 Іспанія «Атлетіко»
1975–1976 Аргентина «Уніон»
1976–1979 Аргентина «Бока Хуніорс»
1980 Аргентина «Расинг» (Авельянеда)
1981 Аргентина «Аргентинос Хуніорс»
1981–1982 Аргентина «Сан-Лоренсо»
1982 Мексика «Атланте»
1982–1983 Аргентина «Велес Сарсфілд»
1983 Аргентина «Атланта»
1984 Колумбія «Санта-Фе»
1984–1985 Італія «Лаціо»
1985 Аргентина «Сан-Лоренсо»
1987 Аргентина «Бока Хуніорс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Хуан Карлос Лоренсо (ісп. Juan Carlos Lorenzo, нар. 20 жовтня 1922, Буенос-Айрес — пом. 14 листопада 2001, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, працював з низкою аргентинських клубів та національною збірною, а також тренував іспанські «Мальорку» та «Атлетіко» й італійські «Лаціо» та «Рому».

Як тренер — чотириразовий чемпіон Аргентини, володар кубка Італії, дворазовий володар Кубка Лібертадорес, володар Міжконтинентального кубка.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1940 року виступами за команду клубу «Чакаріта Хуніорс», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 79 матчах чемпіонату.

Протягом 1945—1947 років захищав кольори клубу «Бока Хуніорс».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу італійського клубу «Сампдорія», до складу якого приєднався 1948 року. Відіграв за генуезький клуб наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри.

1953 року став гравцем французького «Нансі», але вже влітку наступного року перебрався в Іспанію, де став виступати за столичні «Атлетіко» та «Райо Вальєкано».

Завершив професійну ігрову кар'єру у «Мальорці», за яку виступав на посаді граючого тренера протягом 1958 року.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Завершивши кар'єру футболіста, він зосередився на тренерській роботі в тій же «Мальорці». Всього за два сезони Лоренсо домігся виходу клубу з третього у другий, а потім і в перший, елітний, дивізіон чемпіонату Іспанії. Це досягнення досі вважається серед уболівальників «Мальорки» одним з найбільш значущих в історії клубу.

Успіх молодого тренера був помічений на його батьківщині — в 1961 році Лоренсо повернувся до Аргентини і очолив клуб «Сан-Лоренсо», проте попрацював він з цією командою недовго, оскільки незабаром був призначений тренером збірної Аргентини, яку повіз на чемпіонат світу в Чилі, де сенсаційно аргентинці не змогли вийти з групи. Крім того, він тренував «Альбіселесту» і на кубку світу 1966 року, де команда дійшла до чвертьфіналу. У проміжку між своїми двома періодами роботи з національною командою Лоренсо працював з двома римськими клубами, зокрема з «Ромою» в 1964 завоював Кубок Італії.

Після другої невдалої спроби роботи з рідною збірною, 1967 року Хуан Карлос повертається до Європи, де знову очолював «Мальорку» і «Лаціо».

Новий виток у кар'єрі Лоренсо стався на початку 1970-х років, коли 1972 року Лоренсо очолив «Сан-Лоренсо». Незважаючи на те, що з «Сан-Лоренсо» тренер знову працював недовго, за сезон 1972 він привів «червоно-синіх» до подвійної перемоги в чемпіонаті Аргентини (турніри Метрополітан і Насьйональ) і буквально відразу отримав запрошення від іспанського «Атлетіко», за який виступав як гравець у 19541957 роках. В 1974 році з «Атлетіко» він домігся найвищого досягнення клубу на міжнародній арені, дійшовши до фіналу Кубка європейських чемпіонів. При цьому, єдиний раз в історії турніру для визначення переможця знадобилося два матчі і лише в другому матчі мюнхенська «Баварія», за яку виступали безліч чемпіонів Європи та майбутніх чемпіонів світу у складі збірної ФРН, зуміла зламати опір іспанського клубу.

1975 року Лоренсо повертається на батьківщину, де очолює «Уніон», але вже наступного року переходить на роботу в «Бока Хуніорс». В 1976 році він знову (після досягнення з «Сан-Лоренсо» в 1972 році) зробив «аргентинський дубль», вигравши обидва чемпіонату країни. 1977 року «Бока» вперше завоювала Кубок Лібертадорес, підтвердивши свою силу в матчах Міжконтинентального Кубка — була обіграна менхенгладбахська «Боруссія» (переможець КЄЧ «Ліверпуль» відмовився від участі в турнірі). В 1978 «Бока» вдруге виграла Кубок Лібертадорес, а Міжконтинентальний Кубок того року не проводився.

Після свого успіху в «Боці», Лоренсо тренував «Расинг» (Авельянеда), «Аргентинос Хуніорс», «Атланте», «Велес Сарсфілд», «Атланту», «Санта-Фе», «Лаціо» та «Сан-Лоренсо».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Бока Хуніорс», команду якого Хуан Карлос Лоренсо вдруге очолював як головний тренер 1987 року.

Помер 14 листопада 2001 року на 80-му році життя у місті Буенос-Айрес.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Сан-Лоренсо»: Насьйональ 1972, Метрополітано 1972
«Бока Хуніорс»: Насьйональ 1976, Метрополітано 1976
«Рома»: 1964[1]
«Бока Хуніорс»: 1977, 1978
«Бока Хуніорс»: 1977

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Турнір завершився вже по ходу сезону 1964-65, коли Лоренсо вже тренував «Рому»

Посилання[ред. | ред. код]