Перейти до вмісту

Хуан Семінаріо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Хуан Семінаріо
Особисті дані
Народження 22 липня 1936(1936-07-22) (89 років)
  П'юра, Перу
Громадянство  Перу Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1954–1959 Перу «Депортіво Мунісіпаль» 72 (35)
1959–1961 Португалія «Спортінг» 42 (18)
1961–1962 Іспанія «Реал Сарагоса» 38 (33)
1962–1964 Італія «Фіорентина» 47 (15)
1964–1967 Іспанія «Барселона» 36 (15)
1967–1969 Іспанія «Сабадель» 35 (9)
1969–1970 Перу «Атлетіко Грау» ? (?)
1970–1971 Перу «Хуан Ауріч» ? (?)
1972 Перу «Атлетіко Торіно» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1956–1959 Перу Перу 19 (6)
Звання, нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
CMNS: Хуан Семінаріо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хуан Семінаріо (ісп. Juan Seminario, нар. 22 липня 1936, П'юра) — перуанський футболіст, що грав на позиції півзахисника, нападника.

Виступав, зокрема, за «Фіорентину» та «Барселону», а також національну збірну Перу.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Хуан Роберто Семінаріо народився в місті П'юра Перу й розпочав свою футбольну кар'єру у коледжі Сан-Мігель[1]. У дорослому футболі дебютував 1954 року виступами за команду «Депортіво Мунісіпаль», де молодий нападник одразу заявив про себе як про гравця з видатною швидкістю, технікою та потужним ударом, і провів п'ять сезонів, взявши участь у 72 матчах чемпіонату. У складі клубу він виступав до 1959 року, коли привернув увагу європейських команд завдяки своїй грі за збірну Перу. Саме у березні 1959 року, під час Чемпіонату Південної Америки в Буенос-Айресі, Семінаріо двічі вразив ворота Бразилії, що тоді була чинним чемпіоном світу. Того ж року, 17 травня, у товариському матчі проти збірної Англії в Лімі він оформив хет-трик у знаменитій перемозі Перу з рахунком 4:1. Після цього європейські клуби, зокрема «Реал Мадрид», «Барселона», «Атлетіко Мадрид», «Валенсія» і Реал Сарагоса, почали активно змагатися за право підписати перспективного нападника.

Хуан Семінаріо у 1955 році.

Попри домовленості з «Барселоною», через проблеми з подвійним контрактом та заборону Іспанської федерації футболу Семінаріо не зміг одразу дебютувати в Іспанії[2]. Тому він переїхав до Португалії, де приєднався до «Спортінга». У лісабонському клубі перуанець швидко став улюбленцем публіки й отримав прізвисько «Expresso de Lima» за свій стиль гри. Протягом двох сезонів (1959—1961) він допоміг команді двічі посісти друге місце в чемпіонаті та вийти до фіналу Кубка Португалії. За цей час Семінаріо провів 52 матчі та забив 21 гол[3].

У середині 1961 року нападник нарешті здійснив перехід до «Реала Сарагоси», який заплатив 8 мільйонів песет. Вже у своєму дебютному сезоні в Іспанії 1961/62 він забив 25 голів у 30 матчах та став найкращим бомбардиром чемпіонату Іспанії, отримавши трофей Пічічі. Він став першим гравцем «Сарагоси», який здобув цей титул. У наступному сезоні, хоча відіграв лише вісім матчів, Семінаріо знову вразив результативністю, забивши 8 голів, зокрема чотири у матчі проти «Мальорки». Загалом за клуб він провів 38 матчів у Ла Лізі, забивши 33 голи, і 9 матчів у Кубку Іспанії, де відзначився тричі[4].

Його виступи не залишилися непоміченими, і в листопаді 1962 року він перейшов до «Фіорентини», яка заплатила за трансфер 20 мільйонів песет — рекордну суму на той час[5]. У складі італійського клубу Семінаріо провів 52 матчі, забив 19 голів[6] і став найкращим бомбардиром Кубка Італії сезону 1963/64 з чотирма голами.

У 1964 році він приєднався до «Барселони», де утворив грізний атакувальний дует із парагвайцем Каєтано Ре. Разом вони забили 40 з 59 голів команди за сезон 1964/65. Семінаріо також був найрезультативнішим гравцем каталонців у Кубку ярмарків, відзначившись у матчах проти «Фіорентини», «Селтіка» та «Страсбурга»[7]. За три сезони у складі «Барселони» він зіграв близько 100 матчів (офіційних і товариських), забивши 48 голів

1967 року Семінаріо перейшов до «Сабаделя», а згодом повернувся на батьківщину. У другій половині 1969 року він грав і тренував клуб «Атлетіко Грау», потім виступав за «Хуан Ауріч» (1970–71) і завершив кар'єру у клубі «Атлетіко Торіно» в 1972 році, де також працював тренером.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

28 січня 1956 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Перу на чемпіонаті Південної Америки в Уругваї у матчі проти господарів турніру, який завершився поразкою 0:2. Загалом на тій континентальній першості він провів 2 гри, а перуанці посіли останнє 6 місце[8]. На домашньому турнірі 1957 року, який проходив у Лімі, Семінаріо став основним гравцем і допоміг своїй збірній посісти третє місце, а сам Хуан провів усі 6 ігор і забив 1 гол у ворота Уругваю[9].

Справжній прорив у кар'єрі Семінаріо стався під час чемпіонату Південної Америки 1959 року в Буенос-Айресі. У матчі проти збірної Бразилії, яка мала у складі таких зірок, як Пеле, Гаррінча і Діді, перуанець забив два м'ячі, забезпечивши нічию 2:2. Цей виступ зробив його відомим далеко за межами країни. Через кілька місяців, 17 травня 1959 року, він став героєм товариського матчу проти збірної Англії в Лімі, де Перу здобуло історичну перемогу 4:1, а Семінаріо забив три м'ячі у ворота легендарного воротаря Едді Гопкінсона[10].

Попри тривалу кар'єру в Європі надалі, після від'їзду з країни його більше не викликали до збірної, як і інших перуанських гравців, що виступали за європейські команди. У 1969 році, після поверення на батьківщину, знову отримав запрошення повернутися до збірної. Він відмовився, вважаючи, що його несправедливо ігнорували, коли він перебував на піку форми. Згодом Семінаріо визнавав, що це рішення закрило для нього шлях на чемпіонат світу 1970 року, про що він шкодував. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 19 матчів, забивши 6 голів.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Хуан Семінаріо був одружений зі своєю юнацькою любов’ю Бреною, з якою мав чотирьох дітей: Хуана Карлоса, Алехандро, Луїса та Габріелу.

Після завершення ігрової кар'єри Семінаріо займався тренерською діяльністю й певний час мешкав в Іспанії у Манакорі , де підтримував дружні стосунки з родиною майбутнього тенісиста Рафаеля Надаля. Він був першим футбольним наставником дядька Рафаеля, Мігеля Анхеля Надаля, колишнього гравця «Барселони».

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Клуб Чемпіонат Кубок Міжнародні Усього
Сезон Команда Дивізіон Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
1954-1959 Перу «Депортіво Мунісіпаль» 1º 72 35 - - - - 72 35
1959-1961 Португалія «Спортінг» 1º 42 18 8 3 - - 50 21
1961-1962 Іспанія «Реал Сарагоса» 1º 38 33 9 3 2 0 49 36
1962-1964 Італія «Фіорентина» 1º 47 15 5 4 - - 52 19
1964-1967 Іспанія «Барселона» 1º 36 15 2 1 8 4 46 20
1967-1969 Іспанія «Сабадель» 1º 35 9 - - - - 35 9
1969-1970 Перу «Атлетіко Грау» 1º ? ? - - - - ? ?
Всього 270 125 24 11 10 4 304 140

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
«Барселона»: 1965/66

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Juan Seminario, el peruano que le anotó al Brasil de Pelé. El Comercio (ісп.). 4 лютого 2014. Процитовано 19 жовтня 2025.
  2. ↑ Salinas, David (15 квітня 2014). Seminario, cinco años de espera para vestir de blaugrana | veteranos |. sport (ісп.). Процитовано 19 жовтня 2025.
  3. ↑ Seminário | Wiki Sporting. www.forumscp.com (порт.). Процитовано 19 жовтня 2025.
  4. ↑ Juan Seminario,el Pichichi peruano. Curiosidades del fútbol (es-ES) . 3 вересня 2012. Процитовано 19 жовтня 2025.
  5. ↑ Juan Seminario: «Me decían loco porque hacía cosas inverosímiles, pero era el más cuerdo». El Periódico de Aragón (ісп.). Процитовано 19 жовтня 2025.
  6. ↑ BV 1936: Nasce a Piura, in Perù, Juan Seminario. Viola News (it-IT) . 22 липня 2013. Процитовано 19 жовтня 2025.
  7. ↑ European Champions' Cup and Fairs' Cup 1964-65 - Details. www.rsssf.com. Процитовано 19 жовтня 2025.
  8. ↑ Southamerican Championship 1956. www.rsssf.com. Процитовано 19 жовтня 2025.
  9. ↑ Southamerican Championship 1957. www.rsssf.com. Процитовано 19 жовтня 2025.
  10. ↑ De Chalaca | Fútbol para el que la conoce - En Mantenimiento. dechalaca.com (англ.). Процитовано 19 жовтня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуан_Семінаріо&oldid=46361761