Перейти до вмісту

Хуан Тріпп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хуан Тріпп
англ. Juan Terry Trippe Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився27 червня 1899(1899-06-27)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сі-Брайт, Монмаут, Нью-Джерсі, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 квітня 1981(1981-04-03)[1][2][3] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
·інсульт Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняГрін-Вудський цвинтар[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпідприємець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЄльський університет і Sheffield Scientific Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиLucy Adeline Terryd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зElizabeth Carrington Stettiniusd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (4 Редагувати інформацію у Вікіданих)Betsy Stettinius Tripped Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Хуа́н Те́ррі Тріпп (англ. Juan Terry Trippe; 27 червня 1899, Сі Брайт — 3 квітня 1981, Нью-Йорк) — американський підприємець, основоположник американської комерційної авіації, засновник Pan American World Airways, однієї зі знакових авіатранспортних компаній XX століття. Тріпп відіграв велику роль у реалізації численних революційних досягнень у сфері авіації, включаючи розробку та виробництво: Boeing 314 Clipper, який започаткував транстихоокеанські авіаперевезення, Boeing 307 Stratoliner[en], вперше обладнаний гермокабіною, Boeing 707 і Boeing 747, які ознаменували еру широкофюзеляжних літаків. Дата укладання Тріппом контракту на закупку Boeing 707 збіглась із 50-літтям компанії Boeing. У той день Хуан Тріпп виступив з промовою, у якій висловив свою віру у те, що ці літаки будуть силою, що допоможе встановити «мир у всьому світі»[5].

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Попри іспанське ім'я Хуана Тріппа[6], його сім'я походить з Північної Європи, і її засновники приїхали до Меріленду в 1664 році. Хуана назвали на честь дружини його двоюрідного дядька — венесуелки Хуаніти Террі[7].

По закінченні школи він вступив до Єльського університету. Коли США вступили в Першу світову війну, Тріпп подав заяву на проходження льотної підготовки у ВМС США. Після завершення навчання в червні 1918 року він набув кваліфікації льотчика ВМС і його було призначено енсином (хорунжим) у резерв ВМС США[8][9]. На момент закінчення Першої світової війни Тріпп не встигнув взяти участь у бойових діях. Він демобілізувався та повернувся до Єльського університету й закінчив його у 1921 році. Під час навчання Тріпп був скарбником на першому засіданні Національної міжвузівської льотної асоціації у 1920 році[10].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення Єльського університету Тріпп працював на Волл-стріт, однак згодом пішов звідти, назвавши цю діяльність нудною. У 1922 році він примножив свої статки шляхом продажу колишнім однокурсникам акцій своєї першої авіакомпанії Long Island Airways[11]. Авіакомпанія надавала послуги повітряного таксі для багатих та впливових людей. Знову скориставшись матеріальною допомогою заможних друзів з Єльського університету, Тріпп заснував авіакомпанію Colonial Air Transport[en], яка 7 жовтня 1925 року отримала дозвіл на новий авіамаршрут і контракт на доставку авіапошти[12]. Зацікавившись перельотами на Карибські острови, Тріпп створив авіаційну корпорацію Aviation Corporation of the Americas у Флориді. Згодом компанія змінила назву на Pan American World Airways і стала однією з найпопулярніших авіакомпаній, відомих як Pan Am.

Перший рейс Pan Am вирушив 19 жовтня 1927 року за маршрутом з Кі-Веста (Флорида) до Гавани (Куба) на орендованому гідролітаку Fairchild FC-2[en]. Зворотний рейс з Гавани до Кі-Веста літаком Pan Am відбувся 29 жовтня 1927 року, затримавшись на добу через дощові зливи на Кубі.

Згодом Тріпп придбав Китайську національну авіаційну корпорацію (CNAC) для здійснення внутрішніх авіаперевезень у Китаї і став партнером об'єднаної компанії Panagra. В 1930-і роки Pan Am стала першою авіакомпанією, що перетнула Тихий океан на знаменитому China Clipper[en].

Тріпп обіймав пост голови ради директорів авіакомпанії майже два роки з моменту заснування компанії до Другої світової війни. «Сонні» Вітні, акціонер компанії, згодом змістив Тріппа з цієї посади. Через деякий час він пошкодував про своє рішення і дозволив Тріппу знову обійняти це місце.

Хуан Террі Тріпп на обкладинці журналу Time, липень 1933 року

Pan Am робила рейси по усьому світу протягом усієї Другої світової війни. Тріпп впроваджував безліч інновацій в галузі авіаперевезень. Підприємець твердо вірив в ідею авіа перельотів, доступних для усіх. Тепер він вважається основоположником рівня послуг економ-класу в авіаційній галузі та ініціатором створення готельного комплексу Pan Am InterContinental.

Оцінивши можливості реактивної авіації, Тріпп замовив декілька літаків Boeing 707 і Douglas DC-8. Перший рейс Pan Am на реактивному літаку 707 Clipper America було виконано 26 жовтня 1958 року з Міжнародного аеропорту Айдлуайлд (тепер JFK) до аеропорту Ле-Бурже в Парижі. Нові літаки дозволили компанії Pan Am скоротити час польоту майже удвічі, знизити тарифи і перевозити більше пасажирів.

У 1965 році на прохання Тріппа президент компанії Boeing Білл Аллен[en] запустив у розробку проєкт літак Boeing 747, що переважав за розмірами Boeing 707. Pan Am стала його першим замовником. Тріп вважав, що зрештою Boeing 747 буде призначений лише для перевезення вантажів і буде замінений на швидші надзвукові літаки, які розроблялися в той час. Ідея надзвукових авіалайнерів так і не була втілена в життя за винятком Concorde і Ту-144, а Boeing 747 став символом міжнародних подорожей. У 1965 році Тріпп отримав премію Тоні Джаннуса[en] за видатний внесок у розвиток комерційної авіації. Тріпп покинув посаду президента авіакомпанії у 1968 році.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

1928 року Тріпп одружився з Елізабет «Бетті» Стеттініус Тріпп (1904—1983), сестрі державного секретаря США Едварда Р. Стеттініуса-молодшого[13]. У них було четверо дітей: Елізабет («Бетсі»), Джон Террі, Чарлз Вайт і Едвард Стеттініус Тріпп. Останній мешкає в Такер-Тауні (Бермудські Острови), працює виконавчим директором клубу Tucker's Point Club і входить до Консультативної ради Міжнародного аеропорту Бермудів[14][15]. Тріпп і Елізабет були у шлюбі до самої смерті Тріппа в 1981 році[16].

Смерть і спадок

[ред. | ред. код]

Тріпп переніс інсульт у вересні 1980 року, після чого змушений був скоротити трудове навантаження[7]. Тріпп помер 3 квітня 1981 року від другого інсульту у своєму домі в Нью-Йорку[6] і його було поховано на Грін-Вудському цвинтарі у Брукліні[17].

У 1985 році Тріпп був посмертно нагороджений Медаллю Свободи президента США[17]. У 1990 році Тріппа ввели до Junior Achievement[en] Зали слави бізнесу США[18]. Завідувач кафедри у Школі менеджменту Єльського університету є «іменним професором Хуана Тріппа з практики міжнародної торгівлі, фінансів і бізнесі»[19].

У 1982 році Тріппа внесли до списку Міжнародної зали слави авіації і космонавтики в Музеї авіації і космонавтики у Сан-Дієго[en][20].

Тріпп вважається останнім з найбільших основоположників авіації нарівні з такими геніями галузі, як C. Р. Сміт[en] з American Airlines, Вільям А. «Пет» Паттерсон[en] з United Airlines, Едді Рікенбакер[en] з Eastern Airlines і Коллетт Е. Вулман[en] з Delta Air Lines. Під керівництвом Тріппа Pan American World Airways стала однією з провідних міжнародних авіакомпаній. Тріпп зробив значний внесок у розробку Douglas DC-8 і наддалекого Boeing 707, завдяки яким стали можливими перельоти через Атлантику.

Хуан Террі Тріпп в попкультурі

[ред. | ред. код]

Пет О'Браєн[en] зіграв роль Тріппа в 1936 році у фільмі Рея Енрайта англ. «The China Clipper». У 2004 році в ролі Тріппа виступив Алек Болдвін у фільмі Мартіна Скорсезе «Авіатор».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в SNAC — 2010.
  2. а б в г Find a Grave — 1996.
  3. а б в Munzinger Personen
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Video] of Malcolm Stamper, vice-chair of Boeing recounting 1966 speech by Juan Trippe (Great Planes documentary) (англ.). Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2021.
  6. а б «Juan Trippe, 81, Dies; U.S. Aviation Pioneer» (англ.). The New York Times. 4 квітня 1981. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 1 лютого 2021.
  7. а б Juan Trippe, Pan Am Founder, Dies» (англ.). The New York Times in the Daytona Beach Morning Journal, p. 5D. 4 квітня 1981. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  8. Daley, Robert (1980). An American Saga. New York: Random House. p. 7. ISBN 0-394-50223-X.
  9. Juan Trippe Entrepreneur (англ.). National Aviation Hall of Fame. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  10. 1920 NIFA Meet Program (PDF) (PDF) (англ.). National Intercollegiate Flying Association. Архів (PDF) оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 1 лютого 2021.
  11. Gandt, Robert (1995). Skygods: The Fall of Pan Am. New York: William Morrow and Company, Inc. pp. 12. ISBN 0-688-04615-0
  12. Gandt, Robert (1995). Skygods: The Fall of Pan Am. New York: William Morrow and Company, Inc. pp. 13. ISBN 0-688-04615-0
  13. Carey, Charles W. (2009). American Inventors, Entrepreneurs, and Business Visionaries. Infobase Publishing. p. 343. ISBN 0-816-06883-6.
  14. Hill, René (March 7, 2009). «Gala to benefit hospital» [Архівовано 2020-01-16 у Wayback Machine.]. The Royal Gazette (Bermuda). Retrieved 24 березня 2009.
  15. Chaplin, Julia (June 19, 2005). «Going to Bermuda» [Архівовано 2020-11-12 у Wayback Machine.]. The New York Times. Retrieved March 24, 2009.
  16. Elizabeth Trippe, 79; Active in Social Work (англ.). nytimes.com. 14 травня 1983. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 1 лютого 2021.
  17. а б Mosca, Alexandra Kathryn (2008). Green-Wood Cemetery. Arcadia Publishing. p. 59. ISBN 0-738-55650-5.
  18. Fortune Magazine 1990 [Архівовано 2020-11-11 у Wayback Machine.] Business Hall of Fame
  19. Yale School of Management / Faculty Directory (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  20. Sprekelmeyer, Linda, editor. These We Honor: The International Aerospace Hall of Fame. Donning Co. Publishers, 2006. ISBN 978-1-57864-397-4.

Посилання

[ред. | ред. код]